Сергій Плохій: Пам'ять про Голодомор об'єднує суспільство
24 листопада 2018 р.DW: У жовтні Сенат США визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Окрім США, Голодомор визнали геноцидом ще 15 країн світу. Наскільки важливими є такі рішення, на ваш погляд?
Сергій Плохій: Це дуже важливо, бо (визнання Голодомору. - Ред.) вже давно перейшло в політичну площину. Такі рішення ухвалюють парламенти, уряди, в даному разі - законодавчі збори США.
Це визнання надзвичайно серйозної трагедії, яку пережила Україна у 1930-х роках. А також свідчення того, що йшлося не лише про голод, а й про культурний та політичний наступ на Україну.
За оцінками українських учених, штучний голод, створений радянським режимом у 1932-1933 роках, забрав життя від трьох до семи мільйонів людей. Чому дані так різняться? Чи є шанс дізнатися точну кількість жертв?
Дані різняться через те, що довгий час усе, пов’язане з голодом, було поза законом. Неможливо було про це ні говорити, ні згадувати, тим паче - проводити серйозні дослідження. Тільки після 1991 року реально відкрили архіви.
Архіви показали дуже цікаву річ: є величезний недооблік смертності. Для того, щоб зрозуміти, скільки людей померли насправді, не досить просто піти в архіви. Треба залучати дуже складні демографічні моделі, досліджувати переписи населення 1926, 1937, 1939 років. У результаті сьогодні ми маємо тільки оціночні дані. Останнє слово міжнародних і українських демографів - близько чотирьох мільйонів жертв голоду, які померли на території України. Плюс більше півмільйона дітей, які не були народжені.
Голова українського Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович констатує, що майже всі українці трактують Голодомор однозначно. Ви згодні з такою оцінкою?
Наші дослідження в Гарварді показали, що після 2014 року значно більше українців почали вважати Голодомор геноцидом, особливо на сході. Це ознака активізації патріотичної позиції людей. Голодомор, як він існує сьогодні в суспільному просторі, не ділить українців за національними, релігійними чи якимись іншими ознаками. Це пам’ять, яка об’єднує суспільство.