100 років Брестського миру

DW: Ленін назвав Брестський мир "паскудним". І, тим не менш, відчайдушно закликав прийняти, по суті, ультимативні умови Німеччини. Договір уклали, але доволі швидко він перетворився на папірець: Німеччина програла Першу світову війну. Чи був це геніально розрахований хід Леніна або просто щаслива (для більшовиків щаслива) випадковість?

Мартін Ауст: Я думаю, у Леніна не було альтернативи, йому довелося укласти цей сепаратний договір. Адже після того, як переговори зайшли в глухий кут, армія кайзера почала наступ в напрямку Петрограда, показавши, що у неї достатньо військової сили, щоб за необхідності змусити Леніна віддати те, що він ще не готовий був віддати.

Мета Леніна була досягнута в тому сенсі, що вдалося дещо зміцнити владу більшовиків. Адже вони після жовтня 1917 року самі не знали, скільки ще протримаються. Більшовики тоді побоювалися, що недовго. А Брест-Литовський мирний договір - це був сепаратний мир з Центральними державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією), з якими Росія перебувала у стані війни. Одним грізним ворогом стало менше.

Але уряду радянської Росії довелося відмовитися від України, балтійських країн, Фінляндії, і це тільки заради того, щоб Ленін зміг зберегти владу...

Абсолютно. Якщо ми подивимося на межі Росії до 1914 року, то територіальні втрати, закріплені умовами Брестського миру, були колосальними. І це не просто території. Це також втрата сировини, сільськогосподарських угідь, промислових центрів, населення... Все відійшло кайзерівській Німеччині. У цьому був її головний інтерес.

Менш ніж за рік договір перетворився на порожній папірець: Німеччина визнала поразку у війні, кайзера скинули. Тобто, в принципі, уряд радянської Росії більше виграв від Брестського миру, ніж Німеччина?

Справді, розрахунки кайзера жодним чином не виправдалися. План був: ми укладаємо мир на Сході, отримуємо доступ до величезних ресурсів, необхідних для німецької військової промисловості, вивільняємо солдатів й озброєння, яке можна перекинути на Західний фронт, - і Німеччина виграє війну. Нічого з цього не вийшло. Через сім місяців після підписання Брест-Литовського договору в Німеччині почалася революція, і країна програла війну.

У Радянському Союзі, як і в сьогоднішній Росії, було і є до цього часу безліч міфів, пов'язаних з укладенням Брестського миру. Наприклад, такий: в усьому винен Троцький. Він, мовляв, кинув гасло "Ні миру, ні війни", залишив переговори, після чого німці почали наступ, взяли безліч міст, стали погрожувати Петрограду, і тому довелося погодитися на німецькі умови. Чи так це?

Троцький навіть не один раз залишав стіл переговорів. Але це від самого початку було тактикою більшовиків: затягувати переговори, тягнути час. Вони сподівалися на те, що в Німеччині та в решті Європи ось-ось може початися революція. Тоді радянська Росія стане частиною охопленої революційною пожежею Європи, і говорити в Бресті вже не буде про що. Ленін розглядав ці переговори як трибуну, як можливість представити світовій громадськості революційну Росію і тим самим надихнути такою пропагандою робочих інших європейських країн, щоб ті стали влаштовувати свої революції.

Ще один аспект, актуальний і сьогодні, стосується України. Брестський мир дав Україні державну незалежність. Але в Росії нерідко кажуть: яка ж це незалежність? Україна стала німецьким протекторатом, от і все. Хто правий?

Правда, як часто буває, знаходиться посередині. У тексті Брест-Литовського договору Україна визначена як незалежна держава. Такою вона була з правової точки зору, і Росія, яка підписала договір, тим самим визнала незалежність України. Але молода держава сама була не в силах зберегти незалежність. У той час як йшли переговори в Бресті, більшовики зайняли Київ. Центральна Рада була не в змозі його звільнити, і це зробили війська кайзера після того, як був укладений Брестський мир.

У наступні тижні та місяці з'ясувалося, що Україна не може виконати ті зобов'язання перед Німеччиною, які вона взяла, і постачати стільки зерна, скільки обіцяла. Це, врешті-решт, призвело до створення так званого гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським. Народилася Українська держава. Але і її не можна оцінити однозначно. З одного боку, Скоропадський, який був генералом російської імператорської армії, став створювати владні інститути, міністерства, інші державні установи. Але їхнім головним завданням було виконання зобов'язань перед кайзерівською Німеччиною. Тому Скоропадського вважали маріонеткою кайзера. У листопаді 1918 року, коли в Німеччині скинули кайзера, Скоропадський зрікся влади. Прихильникам державної незалежності України довелося шукати інші шляхи.

Брест-Литовський мирний договір проіснував лише кілька місяців. З висоти сьогоднішнього дня: це важлива історична подія, віха в історії, чи не така вже й важлива її сторінка?

Гадаю все ж таки, що це важлива історична подія - хоча б тому, що Брестський мир дозволяє уявити, що би сталося, якби Німеччина виграла війну. Хоча в угоді йдеться про майбутню незалежність тих регіонів, котрі раніше належали царській Росії, але фактично йшлося про колоніальну залежність цих країн від Німеччини. Це кабальна угода, і не лише відносно Радянської Росії. І якщо подивитись, наприклад, з точки зору Латвії, Литви та Естонії, то їм, безсумнівно, пощастило, що Брестсько-Литовський договір так швидко перетворився на папір.