10 років Майдану: історія протестувальника, який дивом вижив

Біля будинку нас зустрічає інтелігентний усміхнений чоловік і запрошує всередину. "Як бачите, я не зовсім схожий на інваліда, - каже Ігор Чабан. - Більш-менш працюю, але не так, як міг колись". Ззовні й справді нічого не видає слідів тяжкого поранення, крім протеза замість правого ока. Хто б міг подумати, що 10 років тому цей чоловік був на грані життя і смерті, провів у комі 20 днів і дивом вижив.

Інвалідність Ігор Чабан отримав після жорстокого побиття бійцями тодішнього спецпідрозділу міліції "Беркут" під час Євромайдану. У 2013-2014 роках він був активним учасником масових протестів у Києві проти тодішньої влади на чолі з Віктором Януковичем і бійцем 14-ї сотні самооборони Майдану "Вільні люди". Ця сотня базувалася на Молодіжному націоналістичному конгресі і була під патронатом майбутніх депутатів Верховної Ради Андрія Парубія та Андрія Левуса. "Ми були краще екіпіровані. У нас були саморобні металеві щити з нержавійки та алюмінію, схожі на щити "беркутів". Ми всі були в однострої, камуфляжі, мали вживані бронежилети і шоломи часів Другої світової", - описує свою сотню Чабан.

Зі зброї мітингувальники мали "лише щити і палиці від лопат чи граблів", розповідає активіст. Натомість у "Беркута" була справжня зброя і справні гранати, каже Чабан: "Граната на моїх очах метрів за 20-30 в Маріїнському парку чоловіку відірвала руку. Тобто гранати були бойові".

Останній бій Ігоря Чабана

Своє останнє зіткнення із "Беркутом" Ігор пам'ятає досі. 18 лютого 2014 року о 7 ранку сотня Чабана разом з іншими мітингувальниками вже була в Маріїнському парку, згадує євромайданівець, щоб блокувати цілий квартал.

"Потім почався хаос. Було десяток зіткнень на великій площі одночасно. Літала бруківка, літали світло-шумові гранати. За 50 метрів нічого не було видно. Але це насправді не дим був, а газ. Концентрація газу була дуже висока", - каже Чабан. Згадує, що від газу і вибухів гранат його респіратор наповнювався кров'ю. З Маріїнського парку сотня попрямувала на ріг вулиці Інститутської і Кріпосного провулку, щоб прорватися на Майдан Незалежності і приєднатися до інших мітингувальників.

Майданівець розповідає, як його сотню оточили бійці "Беркуту". Коли протестувальники намагалися прорвати лави спецпризначенців, останні стріляли, засипали коктейлями Молотова і гранатами, а далі пішли в атаку, показує на відео чоловік. "Мене збили з ніг і почалися хаотичні удари. Цілком можливо, що тут якраз б'ють мене, - показує Ігор на відео, де видно, як кілька "беркутівців" зібралися над людиною і б'ють її палицями і ногами. -  Били так сильно, каже чоловік, що в якийсь момент він перестав відчувати біль "це було ніби подушкою".

"І в наступну секунду бруківка перед моїми очима перетворилася на білу стелю. А 18 лютого перетворилася на 7 березня", - каже Ігор, вдивляючись поперед себе. Він прийшов до тями в лікарні у Львові.

"У мене половини черепа немає. Там яма"

Вийшовши з коми у Львові, чоловік дізнався, що Янукович і тодішній голова МВС Захарченко втекли. Це для нього означало перемогу Майдану. Але він не здогадувався, якою ціною. Після цього чоловіка повезли на подальше лікування до Польщі. "У мене було відкрите вогнепальне поранення голови. Я тільки в Польщі побачив себе в дзеркалі і побачив, що в мене правої сторони черепа немає. Там яма", - згадує майданівець. Крім того, була відкрита черепно-мозкова травма, важка контузія правого ока з розривом склери, множинні переломи черепа і обличчя, важка травма тіла і сліпе вогнепальне поранення правої сідниці.

Ігорю Чабану поставили 3D-протез. А останню операцію консультував по відеозв'язку англійський нейрохірург Генрі Марш, автор відомої книги "Історії про життя, смерть і нейрохірургію". Вже за рік, під час особистої зустрічі з Чабаном, побачивши останні знімки МРТ, він сказав: "Ви, пане, є медична похибка". Бо з усіма тими травмами і пораненнями чоловік, мовляв, не мав вижити.

Розчарований розслідуванням справ майданівців

Майданівець переконаний, що метою бійців "Беркута" було не розігнати активістів, а вбити: "Якщо постріл впритул після побиття, то це я можу розцінити тільки як контрольний постріл". Ігор Чабан проходить потерпілим у кількох справах "ексберкутівців". Обвинуваченими є Сергій Бондаренко, Віктор Шаповалов, Юрій Спасських і Владислав Лукаш. Щодо жодного з них вироку винесено поки що не було. Шаповалов перебуває у міжнародному розшуку, справу Спасських не розглядають через його службу в ЗСУ.

"По судових справах я розчарований", - каже Ігор Чабан. У 2015 році за викликом Генпрокуратури він приїздив у Київ на для проведення слідчих дій на вулиці Інститутській - в епіцентрі подій Євромайдану. Чоловік зауважує:  "Усі "беркутівці" були в балаклавах, шоломах, зі щитками. Без номерів. Тобто вияснити, хто особисто мене бив, складно. Основних підозрюваних, таких як Садовник (підозрюваний у розстрілі 39 майданівців Дмитро Садовник, який виїхав з України та отримав громадянство РФ. - Ред.), відпустили".

Чабан розповідає, що неодноразово писав заяви, щоб його запрошували на засідання онлайн, оскільки чоловік має пожиттєву другу групу інвалідності і їздити зі Львова до Києва щоразу важко і дорого.

У 2019 році він був присутнім на засіданні у справі Спасських. Після п'яти годин очікування в залі засідань суд так і не відбувся, стверджує Чабан. "Після цього цинічного фарсу наступні повістки з викликом до Києва я ігнорую. Я не вірю в українське правосуддя, тому надалі боротися законним шляхом не бачу сенсу, не маю здоров'я і 3-4 тисяч гривень щомісяця на квитки до Києва", - підсумовує потерпілий. 

В Україні розслідують загалом понад 4,7 тисячі злочинів проти учасників Євромайдану. Вироків було набагато, за ґратами опинилися ще менше. Державне бюро розслідувань у листопаді 2023 року повідомили, що за ці роки було порушено 82 кримінальні провадження, наразі винесено 40 вироків щодо 49 осіб. Останній був 18 жовтня 2023 року. Тоді Святошинський районний суд Києва оголосив вирок п'яти колишнім "беркутівцям", звинуваченим у вбивцях активістів на Інститутській 20 лютого 2014 року. Довічне ув'язнення - заступнику командира полку Олегу Янішевському і по 15 років - спецпризначенцям Павлу Аброськіну та Сергію Зінченку. Утім, всі троє були звільнені з-під варти 2019 року в межах обміну полоненими і втекли до РФ. Олександру Мартинку дали п'ять років ув'язнення, проте він вже відсидів їх у СІЗО, ще одного - Сергія Тамтуру - виправдали.

"Якби не було Майдану - не було б України"

Ігор Чабан отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни, його нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеню. "Кожен раз, чуючи про нагородження таким орденом посмертно, я відчуваю якийсь дискомфорт, що я отримав такий живим", - каже активіст. І картає себе, що не воює зараз на фронті, хоч і є кадровим військовим за освітою.

Він постійно з пенсії жертвує з дружиною гроші на ЗСУ і бере участь в акціях "Спочатку дрони - потім стадіони". "Наскільки можу, я влаштував свій фронт в тилу", - каже чоловік.

Жертви серед протестувальників на Євромайдані Чабан вважає недаремними. Він впевнений, що "Майдан дав можливість Україні захищатися". І що "Якби не було Революції Гідності, то Україна була би мирним шляхом реінтегрована разом з Білоруссю в Російську Федерацію".

"Громадянами України - справжніми, свідомими - стало кількадесят мільйонів, - каже Ігор Чабан. - І те, що перші добровольці в шльопанцях, без одностроїв, з 20-30-річної давності автоматами пішли воювати на Схід - це заслуга Майдану. Війни б не було, але не було б і України".