Якими були б тези Лютера сьогодні?

Через 500 років після того, як до дверей віттенберзької церкви були прибиті славетні 95 тез, багато протестантів запитують себе: які теми змусили б великого реформатора церкви так само вперто боротися сьогодні?

Навіть якщо ці відповіді будуть чистою спекуляцією, одне є цілком зрозумілим: Мартін Лютер (Martin Luther) був би дуже незручним для сучасників, із великим політичним впливом, мільйонною аудиторією та численними недоліками.

"Кайтеся, усе своє життя", - вимагає католицький чернець у першій зі своїх 95 тез. Історик церкви з Геттінгена Томас Кауфманн (Thomas Kaufmann) вбачає у цьому заклик до відмови від нашого попереднього стилю життя: "Заклик до покаяння означає заклик обернутися, зійти з усталеного життєвого шляху, відмовитися від спокійного сприйняття того, що інші люди помирають, у той час як ми живемо у добробуті".

"Первень реформації"

Кауфманн, автор численних книжок про Лютера та Реформацію, вбачає у Лютері "адвоката гострих питань". "Для Лютера є типовим ставити радикальні питання та не задовольнятися простими відповідями", - каже він. "Він би запитав, що функціонує не так у світі, де люди виробляють надлишок харчових продуктів, але попри це мільйони людей вимрають від голоду?".

Ставити радикальні питання та не задовольнятися простими відповідями - цей "первень Реформації", як його називає представник з питань культури Протестантської церкви у Німеччині Йоганн Гінріх Клауссен (Johann Hinrich Claussen), сьогодні сповідують все більше людей у часи цифрових технологій. Загострені формулювання стали спадком доби Реформації для усіх медіа та усіх поколінь.

Ця спадщина, здається, надихає також і деяких мусульман у Німеччині. Так, ісламознавець та викладач релігії з Фрайбурга Абдель-Хакім Оргі нещодавно привернув чималу увагу тим, що прибив до дверей мечеті Дар-Ассалам у берлінському районі Нойкельн 40 тез із вимогою реформи ісламу. Він вимагає не менше, ніж "реформації ісламу".

За сповідь, проти індульгенції

У цьому Лютер був скромним. Спочатку він засуджував тогочасну торгівлю індульгенціями, яка уможливлювала прощення гріхів за дрібні гроші. "Лютер хотів спричинити своїми тезами не усезагальну церковну реформу, а засудити зловживання одним-єдиним церковним ритуалом, а саме сповіддю", - пояснює Крістоф Маркшіс (Christoph Markschies), професор з античного християнства Університету Гумбольдта у Берліні. Той факт, що критика торгівлі індульгенціми призвела до розколу церкви, - це вже інша історія.

Для Ватикану ґрунтовна критика Лютера була вже достатньою для того, аби відлучити його від церкви як єретика. Релігійне та політичне переслідування, яке очікувало Лютера після цього, було для нього настільки шокуючим, що він почав називати Рим уособленням теологічної тиранії, а Папу - "антихристом".

У своєму трактаті "Про свободу християнина" Лютер остаточно розриває із послухом перед Римом. "Христова людина є вільним господарем усіх речей і нікому не підкоряється", - пише він. Лише совість, молитва та каяття є важливими. Натомість догматичний погляд на віру із Ватикану він різко відкидає.

Віра без догм

Сьогодні Лютер був би борцем за свободу віросповідання - у цьому згодні багато експертів з Реформації. "Лютер був жертвою гонінь проти єретиків, він прагнув до релігійної свободи, а не до жорсткої католицької доктрини", - вважає Клауссен. Відповідно, він би засудив переслідування християн та інших вірян. Клауссен впевнений: "Лютер був антифундаменталістом. Віра для нього була можливою лише у свободі".

Чи й справді? Чи захищав би Лютер свободу свого єврейського сусіда настільки ж відважно, як "свободу християнина", як він у 1520 році вимагав у своєму трактаті? Маркшіс не дуже у цьому впевнений. "Лютер був середньонімецьким провінціалом. У нього були дуже сильні упередження, - пояснює Маркшіс. - Я не хочу таким чином виправдати прояви його антисемітизму, а лише поставити їх у відповідний історичний контекст".

Навіть сьогодні упорядкування спадку Лютера дається його дослідникам важко з огляду на його суперечливість та радикальність. Саме тому експлуатація образу Лютера з політичною та релігійною метою та суперечки довкола цього були невід'ємною частиною відзначення річниці Реформації.

Благодать та совість

Для Маркшіса ще й досі остаточно не зрозуміло, чи був би Лютер сьогодні справжнім протестантом. "Протестанти завжди казатимуть, що Лютер обрав би в наші дні протестантизм, а не католицтво. Але ніхто не знає цього напевне", - розмірковує Маркшіс. Натомість він та Клауссен впевнені, що Лютер й сьогодні  переймався б такими екзистенційними питаннями, як провина та покарання.

Чи міг би Лютер стати психотерапевтом? Чому б ні? "Лютер хотів лікувати фобії та страх релігійним шляхом. Сьогодні його послання зувчало б як заклик не боятися та не перейматися занадто багато", - вважає Клауссен. Маркшіс додає, що Лютер би виступав за те, аби усі розміли, що муки совісті можуть призводити до виразки шлунку.

Утім, Лютер не задовольнився би однією лише психотерапією, припускає Маркшіс. "Він би закликав до того, аби знову повернутися до теми релігії та уважно перечитати Біблію". Тобто, поводився б типово для себе, як бунтар і консерватор водночас, як провінціал та людина, що змушує світ змінюватися.