Як навчаються українські школярі в Німеччині: не лише плюси

Українка Анна Бобракова тішиться, коли її син розповідає про свої успіхи в німецькій школі. Нещодавно 15-річний хлопець похвалився, що має практично лише найвищі оцінки. Він та його 12-річний брат відвідують одну з берлінських гімназій. Там їх зарахували до так званих Willkommensklassen - класів, створених спеціально для мігрантів, що погано володіють німецькою.

Бобракова залишила Україну одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії. "Мені від самого початку не довелося його вмовляти, він щодня з радістю ходить до школи", - розповідає жінка. Молодший син, за її словами, не завжди такий завзятий, але й у нього з оцінками все добре. "Я часто кажу своїм дітям, що ми муситимемо повертатися до України, якщо ви не докладатимете зусиль у німецькій школі. Це допомагає", - каже Бобракова.

Дедалі більше українців хочуть залишитися в Німеччині

Після дев'яти місяців у Берліні хлопці не хочуть назад до України. І вони такі не самі. "Ми знаємо, що зараз уже чи не половина біженців від війни хочуть залишитися. І йдеться про період понад два роки", - каже Наталія Реслер (Natalia Roesler), що представляє загальнонімецьку мережу батьків-мігрантів, що опікуються питаннями освіти та участі в соціальному житті (bbt). Два роки - це термін, протягом якого біженці від війни в Україні станом на зараз можуть отримати "тимчасовий захист" у Німеччині.

Станом на листопад, згідно з даними Центрального реєстру іноземців Німеччини, в країні зареєстрували близько 1,02 мільйона українських біженців. Близько 35 відсотків з них - діти та підлітки до 18 років, більшість із них - у віці школярів-початківців. За німецьким законом, усі вони зобов'язані ходити до школи.

Наталія Реслер рада, що в Німеччині існує такий обов'язок. За її словами, спершу більшість біженців сподівалися якомога швидше повернутися додому. "Вони перебували в постійній напрузі та буквально сиділи на валізах. У такій ситуації готовність відправити дітей до німецької школи добровільно не дуже велика", - ділиться Реслер своїм досвідом. Тим більше, що діти мали можливість продовжувати навчання в Україні онлайн.

Зміст навчання залежить від місця проживання

Хоч і не всі, але близько 201 тисяч українських дітей та підлітків уже мають місце в німецькій школі. Міністерка освіти землі Шлезвіг-Гольштейн Карін Прін (Karin Prien) називає "неймовірним" те, як багатьом українським дітям вдалося інтегруватися в німецьку шкільну систему. За її словами, багато де прийом українців відбувся "відносно беззвучно". Прін зараз очолює Раду міністрів освіти та культури німецьких федеральних земель. Цей орган покликаний уніфікувати освітні системи 16 земель країни, адже освіта в Німеччині перебуває саме в компетенції федеральних земель.

А тому в Німеччині немає таких інструкцій щодо навчання українських дітей, котрі б діяли по всій країні. Усе залежить від місця проживання, від того, чи діти потрапляють до спеціальних класів для мігрантів, або ж до звичайних класів. У деяких школах є можливість перейти зі спеціального класу до звичайного, якщо це дозволяють знання мови. Але у деяких землях у спеціальних класах протягом першого року зазвичай навчають усіх прибулих з інших країн дітей.

Критика спецкласів для мігрантів

З одного боку, видається логічним, щоб діти без знання німецької спершу вчилися мови у спеціальних класах - через мовний бар'єр. Але науковці заперечують це припущення. Хоч вивчення мови і важливе, але загалом відокремлення мігрантів від решти школярів на практиці має більше негативних, ніж позитивних сторін, каже Юліане Каракаялі (Juliane Karakayali), професорка соціології у Євангелічній вищій школі Берліна. За її словами, спеціальні класи - це паралельна система, що не інтегрована у стандартну шкільну систему і стигматизує учнів. Через брак стандартизованих навчальних планів зазвичай зміст і форма навчання залежать від конкретного вчителя, каже Каракаялі.

Експертка проаналізувала досвід зі спецкласами, починаючи від 2015/2016 навчального року. Через гострий брак кадрів та приміщень німецькі школи й без того перебувають на межі своїх можливостей, каже Каракаялі: "Цих школярок та школярів (мігрантів. - Ред.) кудись садять, та ніхто в перспективі про них не піклується - головне, що вони не перевантажують нормальний навчальний процес у школі".

Критику підтверджує і дослідження Лейпцизького інституту економічних досліджень RWI. Фахівці виявили, що навчальна успішність дітей-біженців з початкових шкіл є суттєво гіршою, якщо вони відвідують спецкласи замість звичайних. Імовірність переходу до гімназії - найпросунутішої форми школи в Німеччині - у дітей зі спеціальних класів, за даними дослідження, є нижчою.

Досвід учителів підтверджує критику

Сара - вчителька початкових класів на півдні Німеччини, яка не хоче називати свого прізвища - приєднується до критики: "У нас немає інструкції, що і як ми маємо викладати". Від початку нинішнього навчального року у вересні вона спершу викладала в українських дітей віком від шести до 12 років у спеціальному підготовчому класі. "У нашій школі був іще один підготовчий клас із дітьми, які говорять арабською та турецькою. Через брак учителів ми, на жаль, були змушені об'єднати класи", - розповідає вчителька.

За її словами, навчання у таких класах лише мінімально схоже на нормальні уроки: "Я розуміюся з дітьми за допомогою рук і ніг, а також Google-перекладача. Є елементарні уроки з німецької та математики, але діти навіть через сам лише вік перебувають на дуже різному рівіні". Як наслідок, вчителька готує для кожної дитини окремий набір завдань.

На переконання Сари, діти-біженці набагато більше вивчили би, якби їх після короткої підготочої фази у два-три тижні відправляли у звичайні класи з іншими німецькими школярами. "Бо інакше діти, звісно, проводять час між собою та спілкуються своєю мовою", - каже вчителька. Хороша ідея, на її думку, - це залучати до спільної роботи з німецькими також українських учителів.

Складний процес підготовки вчителів у Німеччині

Науковці так само закликають залучати до навчального процесу вчителів з України. Але не все так просто попри те, що потреби у вчителях у Німеччині величезні - їх потрібно до 30 тисяч. Іще в березні міністри освіти німецьких федеральних земель створили роботу групу, аби виробити механізм підготовки українських вчителів до навчання в Німеччині за допомогою інтенсивних мовних та кваліфікаційних курсів.

Утім, цього недостатньо, аби прирівняти українських учителів у правах до німецьких. Адже якщо в Україні для роботи вчителем достатньо мати диплом бакалавра, то в Німеччині - потрібно бути магістром та ще й пройти додаткове практичне навчання вже після закінчення університету, що триває 18 місяців. "Це мінімальна кваліфікація, як потрібна для того, аби почати роботу в німецькій системі освіти. Тут нічого не змінилося", - наголошує голова Ради міністрів освіти земель Прін.

Гірший статус - нижча зарплата

Як результат - 3000 тисячі українських учителів, які працюють зараз у німецьких школах, влаштовані на правах "педагогічного персоналу незрозумілого типу" з відповідно низькою зарплатою, критикує дослідниця Каракаялі. Вчителька початкових класів Сара лише хитає головою. "Ідеться ж про дітей! Ми маємо такий гострий брак вчителів, повинні ж бути якісь більш гнучкі рішення", - каже вона.

Важливо й те, аби українським дітям додатково викладали й рідною мовою та за українською програмою, переконана експертка Каракаялі. В іншому разі існує небезпека, що вони втратять зв'язок із українською освітньою системою. Багато хто з біженців досі має можливість паралельно навчатися в Україні онлайн. Але готовність школярів у другій половині дня займатися українським навчанням після німецьких уроків стає дедалі меншою, каже дослідниця. Особливо це стосується дітей і підлітків, які для себе вирішили, що лишаться в Німеччині.