Як змінився ринок газу в Європі після відходу "Газпрому"

Європейський ринок газу прийшов у рух і швидко змінюється, адже святе місце порожнім не буває. Якщо вкрай потрібне цілій низці країн паливо більше не надходить зі сходу, з Росії, яка торік перестала постачати в Німеччину, а наступного року може припинити прокачування газу до Австрії, то треба терміново нарощувати поставки з півночі, з заходу, з півдня, а заодно розширювати необхідну інфраструктуру. Саме це зараз і відбувається, що підтверджує ціла низка повідомлень останніх днів.

Австрійська OMV закуповує газ у норвезької Equinor

Так, 1 жовтня 2023 року набув чинності підписаний 27 вересня новий п'ятирічний договір між австрійською нафтогазовою компанією OMV і норвезькою Equinor. Згідно з ним, Австрія протягом п'яти років щорічно отримуватиме з Норвегії 12 терават-годин (ТВт⋅год) газу. Це приблизно 1,2 мільярда кубометрів, і тим самим приблизно п'ята частина обсягів, прописаних у чинному договорі з "Газпромом".

Тим самим OMV продовжує втілювати в життя стратегію диверсифікації постачань газу, наголошує компанія в повідомленні для преси і нагадує, що вона отримує це паливо завдяки власній розробці родовищ у Норвегії та Австрії (цього літа в альпійській республіці виявлено нове родовище), забронювала на тривалий термін регазифікаційні потужності на терміналі з приймання скрапленого природного газу (СПГ) у нідерландському Роттердамі і є до того ж учасником платформи Євросоюзу зі спільних закупівель газу. Та й новий договір з Equinor далеко не перший із цією компанією, тож ідеться про обсяги на додачу до тих, що вже закріплені в чинних угодах. А з 2027 року OMV розраховує на великі поставки з Румунії.

Того ж дня, 1 жовтня, набув чинності контракт, який OMV уклала ще на початку липня. Він передбачає бронювання газотранспортних потужностей у Німеччині та Італії обсягом 40 ТВт⋅год на рік на період з жовтня 2023 року до вересня 2026 року і в розмірі приблизно 20 ТВт⋅год з жовтня 2026 року до вересня 2028 року.

Таким чином, австрійська компанія завчасно потурбувалася не тільки про збільшення поставок неросійських обсягів газу, а й про забезпечення шляхів їхньої доставки. Адже російський газ OMV отримує через Україну, а до кінця 2024 року закінчується термін дії п'ятирічного російсько-українського договору про транзит газу, і Київ його продовжувати не буде. Тож поки абсолютно незрозуміло, чи продовжить "Газпром" із 2025 року постачати в Австрію, яким маршрутом і в яких обсягах.

Читайте також: Рік тому Росія відключила Німеччині газ. Факти, міфи, підсумки

Німеччина стає газовим хабом

У цій ситуації Австрія зробила ставку на дві сусідні країни, які донедавна були найбільшими клієнтами "Газпрому" в ЄС і мають розгалужену систему газопроводів: Німеччину та Італію. Раніше обидві країни отримували російський газ транзитом через Австрію, тепер вона цими самими трубами отримуватиме норвезьке, африканське, азербайджанське або регазифіковане паливо у зворотному напрямку, реверсом. При цьому ключову роль належить відігравати саме Німеччині: розташована в самому центрі Європи, вона дедалі більше перетворюється на транзитну країну й одночасно на газорозподільний центр, на газовий хаб.

При цьому високорозвинена система німецьких газопроводів і найбільші в ЄС потужності підземних сховищ газу (ПСГ) дозволяють широко використовувати ФРН як віртуальний хаб. Це означає, що норвезький газ за новим договором між OMV і Equinor надходитиме на північний захід Німеччини, а на її південному сході в Австрію прокачуватимуть ті самі обсяги, але зовсім не ті самі молекули, що, відповідно, знизить транспортні витрати.

Утім, значення Німеччини як транзитної країни теж зростає. Через ФРН уже йде до Австрії регазифіковане паливо, що надходить у скрапленому вигляді до Роттердама, або до Чехії з другого нідерландського СПГ-терміналу в Емсхафені. А газопроводами OPAL і EUGAL, побудованими свого часу для подальшого транспортування з балтійського містечка Лубміна на південь російського газу з двох "Північних потоків", від наступного року теж можна буде постачати і до Чехії, і до Австрії. Саме для цієї мети там само, на Балтиці, в порту Мукран зараз триває спорудження великого СПГ-терміналу, що складається відразу з двох регазифікаційних суден.

Читайте також: Німеччина достроково виконала план заповнення газосховищ

Італія будує трубопровід для газу з Північної Африки

Значення Італії як транзитної країни і навіть південного хабу теж зростатиме, причому від цього може виграти не тільки Австрія, а й Баварія на півдні Німеччини. Справа в тому, що Італія, яка тривалий час, подібно до ФРН, сильно залежала від імпорту російського газу, завдяки різкому збільшенню поставок трубопровідного газу з Алжиру, розпочатому імпорту з Азербайджану трубопроводом TAP та розширенню закупівель СПГ ще торік змогла стати експортером блакитного палива. У 2022 році вона сама використала 67 мільярдів кубометрів газу, а ще 4,2 мільярда газу відправила за кордон, переважно в Австрію.

Поставки в північному напрямку можуть найближчими роками значно зрости, особливо якщо італійському енергетичному концерну Eni і лівійській державній нафтовій компанії NOC справді вдасться до 2026 року освоїти два газові родовища - поблизу Тріполі і на сході Лівії. Про відповідний інвестиційний проєкт обсягом 7,4 мільярда євро прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні домовилася в січні цього року під час візиту до лівійської столиці.

Судячи з усього, в Римі перспективи цього проєкту розглядають вельми оптимістично. 26 вересня міністр енергетики Італії Джильберто Пікетто-Фратін в ексклюзивному інтерв'ю інформаційній агенції Reuters розповів про намір своєї країни істотно збільшити потужності для транспортування територією країни африканського газу, а в перспективі, з 2030 року, і водню. Саме з цією метою до 2027 року між містечком Л'Акуїла в центральній частині Італії та Болоньєю за 2,5 мільярда євро буде прокладено газопровід Adriatic Line. Він значно розширить можливості для прокачування газу з півдня на промислову північ країни, а звідти вже наявною інфраструктурою - і за кордон, насамперед до Австрії.

Австрійська трубопровідна система, своєю чергою, дасть змогу, теоретично, прокачувати газ далі до Угорщини, яка поки що, щоправда, віддає перевагу поставкам від "Газпрому": російський газ іде "Турецьким потоком" і далі через Болгарію і Сербію "Балканським потоком". Але через Австрію газ з Італії міг би надходити і в Баварію, яка після того, як "Газпром" припинив постачати в Німеччину, прагне диверсифікувати і підстрахувати шляхи доставки блакитного палива в цю індустріально розвинену федеральну землю ФРН.

У баварській столиці Мюнхені наголошують, що постачання норвезького трубопровідного газу на північ ФРН і будівництво СПГ-терміналів на німецькому узбережжі Північного і Балтійського морів стабілізують газопостачання всієї Німеччини, однак на випадок перебоїв або пошкодження інфраструктури південним федеральним землям потрібен "план Б". А він полягає у збільшенні поставок з Італії (трубопровідний і скраплений газ) і через Хорватію (СПГ через діючий термінал).

Saudi Aramco займеться тепер газовим бізнесом

Нарешті, ще одна новина останніх днів свідчить про те, що побоюватися дефіциту СПГ на світовому ринку і, відповідно, захмарних цін на нього навряд чи варто. Справа в тому, що за виробництво скрапленого газу взявся тепер світовий нафтовий гігант Саудівська Аравія.

28 вересня саудівська нафтова держкорпорація Saudi Aramco оголосила про свою першу інвестицію в газову галузь: за 500 мільйонів доларів вона стане міноритарним акціонером американської компанії Midocean Energy, яка має намір вкластися одразу в чотири СПГ-проєкти в Австралії. При цьому президент підрозділу Aramco Upstream Насір аль-Наїмі недвозначно заявив, що корпорація Aramco "має намір стати одним із провідних глобальних гравців на ринку СПГ".

Читайте також: Боррель про РФ: "Бензоколонка, у власника якої є атомна бомба"