Андрій Курков отримав літературну премію у Німеччині
28 листопада 2022 р."24 лютого 2022 року я майже нічого не записував, - розповідає Андрій Курков у передмові до своєї книги "Щоденник вторгнення". "Прокинувшись від звуку вибухів російських ракет, я близько години стояв біля вікна своєї квартири в Києві, дивлячись вниз на порожню вулицю, усвідомлюючи, що почалася війна, але все ще не в змозі прийняти цю нову реальність".
У "Щоденнику вторгнення" Курков розповідає про своїх друзів, але також і про незнайомих людей і, загалом, про його прийомну домівку Україну, куди його сім'я переїхала з Ленінграда, нинішнього Санкт-Петербурга, коли Куркову було два роки.
Хроніка війни
У передмові сам автор пише, що цей щоденник - про два місяці до початкувійни та вже про воєнний час. Так, у записі від 29 грудня 2021 року описується зміна ситуації з COVID-19, коли за його домінуючим варіантом Delta з'явився Omicron. Запис від 23 лютого 2022 року - за день до вторгнення Росії - згадує заяву президента Росії Володимира Путіна про введення російських військ на український кордон. Уперше в Києві відчувається певна напруга, але паніки поки що немає.
Читайте також: Сергій Жадан: Я не хочу завтра залишитись без держави (відео)
Запис за 24 лютого, у день вторгнення, дуже короткий. Курков пише, що напередодні ввечері приготував борщ для кількох журналістів, які приїхали до Києва, і він сподівався, що Путін не заважатиме трапезі. Але о п'ятій ранку прилетіли ракети. "Зараз ми перебуваємо у стані війни з Росією. Але метро в Києві працює у звичайному режимі, кафе відкриті", - ідеться в щоденнику.
Незабаром в інтерв'ю DW Курков закликав західні країни до рішучих дій проти російського вторгнення: "Чітка реакція змусила б Путіна або зовсім зупинитися, або, принаймні, зробити тривалу перерву у своїх подальших діях. На жаль, як письменники і взагалі митці, ми маємо менше впливу на ситуацію, ніж наші колеги під час Першої та Другої світових воєн. Письмове і усне слово втратило вагу. Але це не означає, що можна мовчати".
Українець російського походження
Андрій Курков народився 23 квітня 1961 року. Він є одним із найвідоміших українських письменників та інтелектуалів. Володіє одинадцятьма мовами, але пише переважно російською. Курков написав 19 романів, серед яких всесвітньо відомі "Смерть чужого" (1996), "Український щоденник" (2014), який спочатку був опублікований німецькою мовою, та "Сірі бджоли" (2020).
Читайте також: Юрій Андрухович: Російське суспільство поки що деградує
"Щоденник вторгнення" Андрія Куркова - це твір, який можна читати і як моторошну хроніку, і як критичне осмислення політичної та цивілізаційної катастрофи", - пише журі премії імені Софі та Ганса Шолль (Geschwister-Scholl-Preis).
У своїй книзі, продовжує журі, Курков уважно досліджує, як війна змінила життя людей. "Не в останню чергу, розмірковуючи про власну сімейну історію, Курков також нагадує про тривалу історію гноблення України, позначену численними депортаціями і примусовими виселеннями. Але яка, тим не менш, породила політичну традицію індивідуалізму та лібералізму, що зараз опинилась під загрозою, яка цінує свободу більше, ніж безпеку і економічну стабільність", - йдеться у повідомленні.
У "Щоденнику вторгнення", як і у його попереднику 2014 року, присвяченому протестам на Майдані та анексії Криму Путіним, "Андрій Курков демонструє, цілком у дусі спадщини Софі й Ганса Шолль, високий рівень інтелектуальної незалежності та почуття моральної відповідальності у боротьбі за життя у свободі та самовизначенні", - зазначає журі.
Премія імені Софі та Ганса Шолль
Курков буде нагороджений премією Софі та Ганса Шолль у Мюнхені 28 листопада. Премія була заснована у 1980 році містом Мюнхен та Німецькою асоціацією видавців та книготорговців та присуджується у пам'ять про брата та сестру Шолль.
Читайте також: Євгенія Бєлорусець: Пропаганда РФ завжди атакуватиме саме українські травми
Шолль були членами групи "Біла троянда" - групи, заснованої у 1941 році студентами та викладачами Мюнхенського університету для протистояння нацистській диктатурі. Члени "Білої троянди" поширювали листівки та розклеювали плакати з гаслами "Геть Гітлера" та "Свобода" на громадських будівлях спершу в Мюнхені, а потім у Гамбурзі та Берліні.
У лютому 1943 року Ганс та Софі Шолль поширювали листівки в головному корпусі університету. Їх заарештували, коли Софі Шолль скидала стос листівок з балюстради. Ганса та Софі засудили до смертної кари і через кілька днів стратили.