Чому Росія так прагне взяти Бахмут: оцінка експерта

Кровопролитні бої за Бахмут на Донеччині тривають уже кілька місяців. Станом на середину грудня місто залишається найгарячішою точкою на всій лінії фронту. Втрати ЗСУ і російської армії, судячи з відео, які з'являються в інтернеті, настільки високі, що і в Україні, і в РФ битву за Бахмут називають "бахмутською м'ясорубкою". Місто практично повністю зруйноване російськими ударами, його інфраструктуру знищено, але війська РФ та ПВК Вагнера надалі атакують Бахмут.

Чому він такий значущий для обох сторін і наскільки важливою є ця битва для перебігу всієї війни в Україні? Інтерв'ю DW з австрійським експертом з військово-політичних питань, екскерівником Інституту зміцнення миру та управління конфліктами Академії національної оборони Австрії генералом Вальтером Файхтінґером (Walter Feichtinger).

DW: Україна та Росія вже п'ятий місяць ведуть запеклі бої за Бахмут. Як ви оцінюєте ситуацію на сьогодні?

Вальтер Файхтінгер: Те, що це місто протягом місяців залишається центром бойових дій, з оперативної та військової точки зору на сьогоднішній день не зовсім зрозуміло. Звісно, постає питання: чому кілька місяців маленьке місто та його околиці так захищають? За що проливається стільки крові - і військових, і бідних мирних жителів? У мене є лише одне пояснення: справа в неймовірній символічній важливості Бахмута для подальшого ходу бойових дій і успіху обох сторін.

А в чому полягає символічна важливість Бахмута?

З погляду символіки, бої за Бахмут - це фактично війна всередині війни. Саме на цій ділянці зараз зосереджені зусилля та наміри обох сторін. Україна дає зрозуміти, що може не лише відстояти свої території, а й повернути їх назад. Російська армія, своєю чергою, хоче продемонструвати, що її становище дозволяє їй - якщо вона докладе відповідних зусиль і буде готова на жертви - завоювати всі території, які вона вважатиме за необхідне.

І є ще третій аспект, який не можна недооцінювати: це угруповання ПВК Вагнера. Вони беруть участь у боях за Бахмут дуже активно і інтенсивно, прагнучи, з одного боку, продемонструвати Україні, що вони сильніші за регулярні російські війська, а з іншого - показати політичному керівництву Росії, що саме вони - найпотужніша зброя, найсильніший козир у цій боротьбі.

Крім символічного значення, чим Бахмут такий важливий для російських військ? Місто фактично все зруйноване, інфраструктура повністю знищена ракетними ударами РФ. Чому її армія так прагне його захопити?

На мій погляд, для російського командування важливо будь-що завоювати це місто, щоб цього року досягти хоч якогось військового успіху. Політична мета у цьому разі збігається з військовою. Якщо подивитися на карту, то можна побачити, що Бахмут розташований у центральній позиції, яка згодом може стати плацдармом для російської армії у її спробах завоювати решту Донецької області або просунутися далі у цьому регіоні. Тому якщо російській стороні вдасться захопити місто, Україна втратить важливий опорний пункт в обороні, а Росія отримає хорошу стартову позицію для наступу наступного року.

У боях за Бахмут обидві сторони зазнають величезних втрат, можливо, найбільших за кілька місяців. Чи можна сказати, що хтось із противників має стратегічну перевагу?

На даний момент я не бачу стратегічної переваги в жодної зі сторін. Хіба що неймовірну рішучість російської сторони перемогти у цій битві. Такої рішучості в інших боях не було. І це може стати вирішальним моментом у битві.

Чому українські війська тримаються за Бахмут і не ухвалюють рішення відступити?

З одного боку, йдеться про символічне значення міста, про яке я вже згадував: українські війська не хочуть поступатися жодним сантиметром, а хочуть відвоювати свої території. З іншого боку, ЗСУ створювали оборонні рубежі на цій ділянці протягом багатьох тижнів та місяців. І якщо їм доведеться відступити, вони будуть змушені будувати нову лінію оборони. А це вимагає часу та сил і, звісно, є оперативним недоліком.

Яку військову тактику застосовує російське командування?

Російська сторона останніми тижнями, схоже, змінила тактику: вони більше не атакують масштабно по всьому фронту, а намагаються просуватися меншими групами. Це тактика своєрідних шпилькових уколів, яка позбавляє сторону, що обороняється, можливості розгорнути сили для масованого удару, а змушує розподіляти їх. А розподіл військових сил - це завжди дуже небезпечний момент у будь-якому бою. Це означає, що перед ЗСУ стоїть завдання зберегти згуртованість оборонних підрозділів, а не потрапити на тактичні хитрощі противника, наприклад, перекинувши сили не на ту ділянку фронту, де буде завдано основного удару, а за три-п'ять кілометрів від нього.

Чи можна назвати військову ситуацію на Донбасі кризовою для української армії?

Я не назвав би це кризою, тому що українська армія не загрузла в обороні. Навпаки, вона, як і раніше, намагається перейти у наступ. І не лише у Бахмуті, а й у сусідньому регіоні, де Україна неодноразово намагалася відвоювати свої території. Іншими словами, це в жодному разі не криза. Це дуже складна ситуація. У випадку з Бахмутом йдеться про те, хто здобуде перемогу. Її високе символічне значення є важливим, але не вирішальним чинником для перебігу всієї війни.

Деякі факти свідчать, що українська армія збирає нове угруповання для контрнаступу. Так, наприклад, ті війська, які звільнилися після звільнення Херсонської області, досі не було перекинуто на Донбас. Наскільки, на вашу думку, вірогідний варіант нового наступу ЗСУ і на якому напрямі він може відбуватися?

Звісно, слід очікувати, що Україна докладе всіх зусиль, щоб продовжувати відвойовувати свої території. Для цього необхідно розпочати новий наступ і мати у своєму розпорядженні відповідні сили. По суті, ЗСУ вже досягли великого успіху і, ймовірно, у них вивільнилося кілька тисяч осіб, яких можна перекинути на інші ділянки. Але, звісно, українське керівництво не розкриває своїх планів.

Є підстави вважати, що подальший наступ відбуватиметься на Донеччині. Але, можливо, ЗСУ також захочуть просунутися на південь, до узбережжя Азовського моря, щоб перерізати сухопутний коридор росіян (між Росією та Кримом. - Ред.). Імовірно, у найближчі два-три місяці стане зрозумілим, скільки сил Україна зможе мобілізувати і в якому напрямку розпочнеться просування. Я також можу припустити, що спочатку українські війська можуть імітувати наступ, аби відвернути увагу від реальних планів.

А яких дій, на вашу думку, слід чекати від Росії найближчими місяцями?

Росія зараз дотримується подвійної стратегії. З одного боку, вона продовжує завдавати ракетних ударів по всій Україні, щоб деморалізувати населення і тим самим посилити тиск на політичне керівництво України. Друга частина стратегії полягає у будівництві укріплень та оборонних ліній на захоплених територіях, щоб запобігти українському наступу та підготуватися до нього. Однак не можна виключати, що Росія спробує знову мобілізувати свої війська, сконцентрувати їх, створити нове угруповання для наступу і спробувати просунутися далі. В цьому випадку, на мою думку, найбільш імовірною метою була б територія Донецької області.