Без нафти: у ФРН виробляють авіапальне шляхом електролізу
6 жовтня 2021 р.
Для виробництва авіаційного пального в майбутньому нафта буде непотрібною. Екологічне пальне для літаків можна отримувати методом електролізу води. Водень, який при цьому виділяється, з'єднується з СО2, що утворюється під час виробництва біогазу. Процес електролізу відбувається за рахунок відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).
Перша в світі установка з випуску синтетичного авіаційного пального в промислових масштабах покликана довести перспективність такої технології. Її офіційне відкриття відбулося 4 жовтня в містечку Верльте на північному заході Німеччини.
Екологічна некомерційна організація Atmosfair зробила перший крок
Після виходу на проєктну потужність на початку 2022 року установка, створена компанією Siemens Energy, зможе випускати одну тонну синтетичного пального на день. Його першим покупцем стане Lufthansa, яка заправлятиме ним свої вантажні літаки в аеропорту Гамбурга. Авіакомпанія зобов'язалася в найближчі п'ять років щорічно купувати не менше 25 000 літрів "зеленого" пального заради захисту клімату.
За таких обсягів нове підприємство, природно, не складе конкуренцію нафтопереробним заводам - традиційним партнерам авіаперевізників. Але таке завдання і не стоїть. Проєкт реалізує створена в Бонні в 2005 році екологічна некомерційна організація Atmosfair.
Її мета - показати, що технологія отримання кліматично нейтрального авіаційного палива реально існує і що виробництво синтетичного гасу можна нарощувати, знижуючи його поки ще дуже високу вартість, а також - що Німеччина здатна запропонувати відповідне обладнання. "Ми хочемо зробити у Німеччині перший крок, щоб випробувати тут цю технологію", - заявив глава Atmosfair Дітріх Брокгаґен (Dietrich Brockhagen).
Читайте також: Нові родовища нафти й газу людству більше не знадобляться - прогноз
Великі надії на експорт нової "зеленої" технології Made in Germany
"Для досягнення нашої мети - вийти на щорічне виробництво 200 000 тонн "зеленого" авіапального до 2030 року - виробничі потужності доведеться істотно розширити", - підкреслила в своєму відеозверненні до учасників урочистого запуску установки в Верльте Анґела Меркель (Angela Merkel). Відзначивши "дух першопрохідців і ентузіазм" ініціаторів проєкту, канцлерка ФРН висловила впевненість, що "технологія і ринок розвиватимуться".
"Якщо ми зараз покажемо, що ця технологія працює, це створить нові експортні можливості для виробників промислового устаткування", - заявила, в свою чергу, міністерка охорони навколишнього середовища ФРН Свенья Шульце (Svenja Schulze).
У Німеччині вже півтора десятиліття розробляють і на численних експериментальних установках тестують технології використання відновлюваних джерел енергії, головним чином вітру, для отримання зі звичайної води методом електролізу або водню, а потім метану, або синтетичного рідкого палива, наприклад, авіаційного гасу. Ці технології були названі, відповідно, Power to Gas (P2G) та Power to Liquid (PtL).
Місто Верльте стає центром електролізу за допомогою ВДЕ
Ще в 2013 році саме у Верльте запрацювала перша в світі велика дослідно-промислова установка для отримання "зеленого" водню (H2), який у ході хімічної реакції з вуглекислим газом (CO2) перетворювався на метан. Його потім закачували в газопровідну мережу, яка постачала природний газ прилеглим населеним пунктам.
3а цим проєктом стояв німецький автобудівельник Audi, який тоді експериментував з газомоторним пальним і випустив автомобіль Audi A3 g-tron. Тому у Верльте з'явилася й газозаправна станція. Однак потім компанія Audi разом зі своїм материнським концерном Volkswagen дійшла висновку, що випуск легкових автомобілів на газі - безперспективний напрямок, повністю переключилася на електромобілі і закрила проєкт.
І от тепер це німецьке містечко поблизу узбережжя Північного моря, де майже завжди дмуть сильні вітри, з місця тестування технології P2G перетворюється на центр PtL-виробництва, тим більше що чималий досвід у сфері електролізу тут вже накопичено.
Авіакомпанії в Німеччині зобов'язані використовувати синтетичний гас
Цікаво, що Atmosfair використовує для виробництва електроенергії вітрогенератори та сонячні батареї, які внаслідок свого віку більше не отримують державних субсидій. Проєкт продовжив їм життя, оскільки без нього їх би просто відключили через нерентабельність. Необхідний для виробництва синтетичного гасу CO2 є побічним продуктом біогазової установки, в якій використовуються харчові відходи. Таким чином, немає необхідності спеціально вирощувати для цього рослини, які могли б слугувати продуктами харчування для людей або кормом для худоби. Близько 5% вуглекислого газу отримують шляхом уловлювання CO2 з повітря. Отримане в Верльте паливо доводять до необхідної кондиції на прилеглому нафтопереробному заводі.
Уряд Німеччининаказав авіакомпаніям, що з 2026 року частка синтетичного гасу в авіаційному паливі повинна складати як мінімум 0,5%. Це приблизно 50 000 тонн, що в сто з гаком разів перевищує потужності установки в Верльте. Тож інвестори мають стимул розширювати виробництво, адже збут продукції їм практично гарантований. З 2030 року ця обов'язкова частка зросте до 2%.
Читайте також: Паливо майбутнього - "зелений" водень: Німеччина інвестує мільярди
Інші варіанти декарбонізації авіації: біопаливо, водень, електродвигуни
Однак використання синтетичного гасу - далеко не єдиний спосіб декарбонізації повітряного сполучення. Так, німецька Lufthansa ще в 2011 році першою в світі почала на середньомагістральних маршрутах домішувати до звичайного пального біопальне, а навесні цього року французька авіакомпанія Air France зробила перший трансконтинентальний рейс з 16-відсотковою домішкою екологічного авіаційного пального SAF (Sustainable Aviation Fuel).
До того ж у французькому місті Тулуза, де розташована штаб-квартира і головний завод європейського літакобудівника Airbus, з березня 2021 року проводять експерименти з аеробусом А350, що працює на 100-відсотковому біопальному. Однак той самий Airbus працює і над створенням водневих літаків.
Водночас дедалі більше стартапів у галузі авіабудування створюють електричні літаки - не лише аеротаксі, але й регіональні бізнес-джети.