Блокування Росією Чорного моря: як покарати агресорку?
20 липня 2023 р.Після виходу з "зернової угоди" Росія вдалася до ескалації ситуації у Чорному морі, погрожуючи обстрілювати судна, які прямують до українських портів. Москва заявляє, що вважатиме цивільні судна потенційними перевізниками вантажів військового призначення. DW поговорила з юристом з міжнародного публічного морського права, керівником Українського інституту морського права і безпеки Богданом Устименком про те, як Україна може відповісти на такі погрози.
DW: Після одностороннього виходу з "зернової угоди" Росія вдалася до терору та обстрілів української портової інфраструктури та погрожує повністю заблокувати судноплавство в Чорному морі. Наскільки це правомірно з точки зору міжнародного права?
Богдан Устименко: Загальна площа українських морських просторів 137 тисяч км², сюди відноситься територіальне море та виключні морські економічні зони в Чорному та Азовському морях, а також територіальне море України в Керченській протоці. З 2014-го країна повністю втратила контроль над своїми просторами в Азовському морі та більшою частиною власної зони в Чорному морі. Також, з 2014 року Росія встановила тотальний контроль над Керченською протокою. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення, Україна вже повністю втратила контроль над своїми морськими просторами.
Потім Росія дозволила так званий гуманітарний коридор для вивезення зерна. Рік це тривало, і чим закінчилося, знаємо. З точки зору міжнародного права, описана вище діяльність Росії є злочинною.
Читайте також: Кінець "зернової угоди": що зі світовими цінами на пшеницю?
Відповідно до приписів міжнародного права блокада портів, узбережжя іншої держави за допомогою збройних сил, напади на морські сили та морські флоти інших держав є незаконними та кваліфікуються як акти агресії. У свою чергу, агресивна війна є злочином проти міжнародного миру, як визначено Генеральною Асамблеєю ООН.
Росія абсолютно не дотримується приписів міжнародного гуманітарного права, яке застосовується, зокрема, до міжнародних конфліктів на морі. Держава-агресорка цинічно порушує базовий принцип міжнародного гуманітарного права - "принцип розрізнення" між цивільними особами і комбатантами, цивільними та військовими об'єктами. Удари ракетами та дронами по зернових терміналах, портовій інфраструктурі, інших суто цивільних об'єктах є злочинами, які вчинюються росіянами практично щоденно.
Окрім цього, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, сторона, яка воює, зобов'язана повідомляти про розміщення морських мін, реєструвати місця їх встановлення. РФ розміщує свої міни будь-де, нікого не інформує про це, не реєструє місця розташування мін, що є також злочином. Деякі російські міни відриваються від якорів і перебувають у вільному плаванні, чим загрожують не тільки населенню України чи судноводіям, які прямують до українських портів, а й всьому Чорноморському регіону. Російські міни вже виловлювали у територіальних водах Румунії, Болгарії. Знаходили російські міни у Босфорі, після чого Туреччина була змушена зупиняти міжнародне судноплавство через протоку.
Читайте також: В США попередили, РФ може атакувати цивільні судна в Чорному морі
Яка відповідальність може бути покладена на Росію за порушення міжнародного морського права?
Міжнародний механізм є. Це міжнародні трибунали, але, як правило, вони створюються на підставі рішень Ради Безпеки ООН. Враховуючи те, що Росія незаконно займає місце постійного члена Радбезу ООН, такий трибунал створити важко, або майже неможливо, бо агресор серед тих, хто має ухвалити відповідне рішення. Враховуючи викладене, Україні потрібно зміцнювати військово-морський потенціал, зокрема збільшувати ракетний арсенал, мати достатню кількість ракет, які можуть працювати по морським цілям, створити флот морських дронів. Я прихильник того, щоб російські злочинці, причетні до порушення морського права, були притягнені до відповідальності за українськими законами, оскільки вони вчиняють злочини у водах української юрисдикції. І не обов'язково для цього створювати міжнародні трибунали, бо це довго і неефективно.
Росія - джерело постійної небезпеки у Чорному морі
Росія вийшла з зернової ініціативи, натомість Україна завила про готовність продовжувати участь у зерновій угоді без участі РФ. На це Кремль пригрозив, що російська армія уражатиме всі судна, незалежно від того, під яким прапором вони прямують до українських портів. Як розцінювати такі погрози?
Росіяни в перші дні повномасштабного вторгнення обстрілювали і топили торговельні судна інших держав, зокрема Молдови, Панами тощо. Судновласники та страхові компанії серйозно сприймають ці російські погрози і важко спрогнозувати розвиток подій. Поки існує Чорноморський флот РФ у Азовському та Чорному морі, він є джерелом постійної небезпеки не тільки для України, а й для всього регіону.
Читайте також: Крок до "трибуналу Путіна": у Гаазі розслідують агресію проти України
РФ пообіцяла вважати залученими до "українського конфлікту" на боці Києва країни, чиї прапори будуть на цивільних кораблях, що прямують до українських портів. До чого може призвести така риторика?
Все, що робить Росія в Чорному та Азовському морях є агресією, а керівництво РФ - злочинцями. Воюючі держави можуть обстрілювати лише військові цілі. Тобто усі ці заяви є звичайним залякуванням і продовженням акту агресії. Це вже призвело до того, що Україна втратила колосальні фінансові ресурси. До війни Україна щорічно експортувала через морські порти товарів близько на 45 мільярдів доларів. То станом на зараз наші збитки від блокування портів можуть становити близько 60-70 мільярдів доларів.
Чи були подібні прецеденти у світі того, як зараз діє Росія у Чорному морі?
У сучасному світі, після 1945-го року, коли почалася формуватися сучасна безпекова архітектура, масштабів такої злочинної поведінки на морі не було.
Україна має свою відповідь на погрози Росії
Україна відповіла на погрози Росії обстрілювати цивільні судна, які прямуватимуть до українських портів тим, що буде діяти асиметрично. Зокрема, міноборони України заявило, що всі судна, що прямують в акваторії Чорного моря у напрямку морських портів РФ та українських морських портів, що знаходяться на тимчасово окупованій Росією території України, можуть розглядатися Україною, як такі, що перевозять вантажі воєнного призначення з усіма відповідними ризиками. Така відповідь України на дії Росії правомірна?
Враховуючи достовірні дані, що ціла низка цивільних суден, які заходять в російські порти та захоплені українські порти, зокрема у Криму, транспортують зброю та снаряди для подальшої агресії РФ проти України, такі цивільні судна можуть розглядатися як військові об'єкти. З усіма відповідними наслідками. Цивільні судна, якщо такі плавзасоби навіть не під російським прапором, але безпосередньо задіяні у війні, зокрема для перевезення живої сили, зброї, боєприпасів тощо в інтересах держави-агресора є військовими об'єктами. Наприклад, відомо, що цивільні судна перевозять із Сирії через Дарданелли та Босфор 122-міліметрові снаряди для армії агресора. Такі судна втрачають свій імунітет та є законними цілями для ЗСУ.
Читайте також: Правник-міжнародник з ФРН: "Путін - не єдиний підозрюваний"
Після виходу Росії із зернової угоди Україна повідомила Міжнародну організацію судноплавства ООН, що створює тимчасовий маршрут для експорту продовольства Чорним морем. На думку Києва, це має сприяти розблокуванню міжнародного судноплавства в північно-західній частині Чорного моря. Маршрут начебто пролягатиме через територіальні води і виключну морську економічну зону Румунії. Чи є це виходом із ситуації? Чи може Україна скористатися цим тимчасовим маршрутом і безпечно возити свою продукцію морем, не озираючись на Росію?
На територіальні води Румунії, Болгарії і Туреччини поширюється державний суверенітет цих держав. Тобто територіальні моря цих держав є їх повноцінними суверенними територіями. Якщо Росія атакуватиме об'єкти, які знаходяться в межах територій держав-членів НАТО, це може бути сприйнято як агресія проти всього НАТО.
А якщо цивільні торговельні судна будуть у міжнародних водах?
У Чорному морі немає "міжнародних" вод як таких, бо все море, як пиріг, поділене між чорноморськими державами та містить їх територіальні моря та виключні економічні зони. Водночас на виключну економічну зону поширюється свобода судноплавства.