Що треба знати про компроміс Брюсселя і Лондона щодо Brexit

Уже вдруге за останні три тижні Брюссель переніс остаточну дату виходу Великобританії з ЄС і цим запобіг хаотичному Brexit. Інакше це сталося б автоматично цієї п'ятниці, 12 квітня, і мало би серйозні наслідки для економіки та громадян по обидва боки Ла-Маншу. Парламент Великобританії тричі відкинув угоду про Brexit, яку прем'єрка країни Тереза Мей погодила з ЄС. Однак альтернативного варіанту на горизонті теж немає.

Не дивно, що учасники саміту ЄС у Брюсселі були досить роздратовані, адже вони вже не один місяць обговорюють одну і ту ж тему. Утім, для обох сторін питання надто важливе. На думку канцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel), ідеться про "історичну відповідальність". А впорядкований вихід Великобританії з ЄС, на її думку, відповідає, у тому числі, й інтересам Євросоюзу. У цьому серед країн-членів ЄС панує консенсус.

Щоб не зустрічатися щодватижні і щоразу не переносити дату Brexit, учасники саміту ЄС знайшли більш гнучке рішення. Тепер Сполучене Королівство має час до кінця жовтня для пошуку більшості в парламенті для ухвалення рішення щодо Brexit і на організацію упорядкованого виходу з ЄС. 31 жовтня закінчиться і мандат нинішнього складу Єврокомісії. На саміті ЄС наприкінці червня його учасники ще раз оцінять ситуацію. 

Якщо компромісу щодо Brexit вдасться досягти до виборів до Європарламенту, які відбудуться наприкінці травня, тоді Великобританії не змушена буде брати в них участь. На це сподівається і прем'єрка Тереза Мей. Утім, нині її уряд про всяк випадок вживає необхідних кроків, аби підготуватися до можливої участі в голосуванні.

Макрон вбачає загрози для ЄС

Однак очільники решти 27 держав та урядів цього разу поставили Лондону декілька умов у зв'язку з європейськими виборами. Ініціював їх передусім президент Франції Еммануель Макрон. Прийнятним для нього варіантом був навіть нерегульований Brexit, принаймні Макрон погрожував цим під час переговорів. Адже вето навіть однієї держави ЄС вистачило би для того, щоб завадити досягненню компромісу, і тоді неврегульований Brexit був би неминучим. Однак відповідальність за тяжкі економічні наслідки хаотичного виходу Великобританії з ЄС у такому випадку лягла би на Макрона. На думку дипломатів, жорстка позиція політика була, у першу чергу, внутрішньополітичним сигналом.

Утім, президент Франції не єдиний, хто має такі побоювання: якщо Сполучене Королівство візьме участь у виборах до Європарламенту, це означатиме, що його депутати, як і раніше, впливатимуть на роботу Єврокомісії, на багаторічний  бюджет ЄС і на інші важливі речі, незважаючи на те, що Великобританія незабаром після виборів має вийти з ЄС. Не виключено, що депутати від Великобританії будуть саботувати роботу ЄС. Таке побоювання небезпідставне, адже в Лондоні звучали заклики скористатися виборами, аби заслати до Європарламенту "троянського коня" і "максимально ускладнити" життя Євросоюзу.

Простір для маневру мінімальний

Умовою відтермінування Brexit є те, що Лондон має поводитися у складі ЄС "конструктивно" і "відповідально", поки не залишить його. Ще одна умова: Лондон не повинен втручатися у питання майбутнього ЄС, хоча формально він матиме на це право. Не можна допустити, аби Лондон взяв "європейські інституції в заручники", попереджають очільники країн та урядів ЄС. 

Однак питання полягає в тому, чи зможе Мей, навіть попри особисту прихильність до угоди з ЄС, запобігти такому негативному впливові. Нині вона шукає компромісу щодо Brexit з опозиційною Лейбористською партією, але разом з тим перебуває під величезним тиском правого крила своєї консервативної партії. Якщо Мей погодиться на вимоги лейбористів щодо  м'якого виходу з утворенням тривалого митного союзу з ЄС, то прибічники жорсткої лінії щодо Brexit серед консерваторів можуть сприйняти це як зраду результатів референдуму, проведеного три роки тому. Міністр закордонних справ країни Джеремі Хант також упевнений, що митний союз із ЄС "не працюватиме" для Великобританії.

Отже, простір для маневру у прем'єрки країни мінімальний. Багато її внутрішньопартійних критиків воліли би позбутися Мей. Однак до кінця року відправити її у відставку не вдасться, оскільки кілька тижнів тому вона таки не отримала вотуму недовіри парламенту.  Але якщо Тереза Мей сама піде у відставку, а її наступником, приміром, стане Борис Джонсон, тоді досягнений під час саміту ЄС у Брюсселі компроміс буде нічого не вартий. А побоювання Еммануеля Макрона можуть стати реальністю.