Чому казахський бунт - не "Майдан"

Кадри повалення у Казахстані встановленого пам'ятника пожиттєвому вождю - "єлбаси" - Нурсултану Назарбаєву відгукнулися спогадами про повстання проти авторитарних лідерів в Україні у 2013-14 роках та у Білорусі 2020 року. То ж природно, що в обох країнах масові протести у далекому Казахстані викликали значний інтерес. У соціальних мережах казахське повстання стало чи не головною темою останніх днів. Особливо з огляду на те, як реагує на нього Росія, яка вже традиційно підтримує авторитарні режими на пострадянському просторі як економічно, так, у разі потреби - військовими засобами.

Що ж відбувається?

Перше, на що вказують оглядачі: повстання у Казахстані має інші рушійні сили, ніж це було в Україні чи Білорусі. Приводом стала не фальсифікація виборів або зміна політичного курсу, а підвищення цін на зріджений газ. "Соціально-економічний тиск на населення країни зростає: через пандемію зростають ціни на енергію, однак зарплати не піднімаються, а умови праці залишаються поганими. Втрата доходу і брак перспективи змін - гадаю, на тлі зростання цін на газ це і стало останньою краплею", - зазначив у розмові з DW Штефан Майстер (Stefan Meister) з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP).

Олексій Мельник - співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова - констатує, що ціни на зріджений газ у Казахстані навіть після останнього стрибка є нижчими, ніж в Україні. Однак і цього казахам виявилося достатньо. "Я би назвав це навіть не протестами, а бунтом", - каже Мельник. Аналогії з українським Майданом він вважає недоречними. Не лише тому, що першопричиною є економічна ситуація, а не політика. "У Казахстані немає опозиційних лідерів - президент звертається до натовпу і немає людини, з якою можна було б вести переговори. Це вина Назарбаєва та (нинішнього президента Касим-Жомарта - Ред.) Токаєва, які зачистили опозиційне політичне поле", - зазначає аналітик.

Не лише економічні причини

Київський політолог Володимир Фесенко переконаний, що у середнього класу у Казахстані є свої причини для невдоволення владою, не такі, як у бідних казахів, яких обурило зростання цін на газ. "Середній клас незадоволений браком можливостей впливати на політичне життя країни. Якщо в Україні протестні настрої нейтралізуються значною мірою конкурентним політичним життям, зміною влади, то в Казахстані цього не відбувається. Тому невдоволення безкінечним правлінням Назарбаєва також стало причиною", - наголошує Фесенко.

Аналітик також зауважує, що протести в Казахстані відбуваються стихійно, що, на думку оглядача, послаблює їх. На відміну від України, констатує він, у Казахстані немає структурованої політичної опозиції, що робить зміну влади малоймовірною. "У Білорусі слабкість легальної політичної опозиції була основним слабким місцем. В Казахстані також нема опозиції, яка могла бвисувати політичні вимоги та взяти функції влади. Тому це нагадує не революцію, а бунт, який немає потенціалу зміни влади" - переконаний Володимир Фесенко.

Попри різні причини протестів у Казахстані та інших країнах пострадянського простору, вони є важливим сигналом для всього регіону, переконаний один з лідерів білоруської опозиції Павло Латушко. "Подібні події повторюватимуться в інших країнах всього пострадянського простору. Ті системи, що були вибудувані за 30 років - багато у чому диктаторські, авторитарні, вольові, недемократичні - починають просто ламатися, сипатися на очах. Цей процес вже неможливо зупинити", - вважає Латушко.

Чи переключиться Кремль з "українського" на "казахське" питання?

Олексій Мельник не береться прогнозувати, чи події у Казахстані якимось чином зможуть вплинути на напругу, яка виникла через посилення військової присутності Росії біля українських кордонів. Експерт не впевнений, чи виправдаються сподівання українців на те, що заворушення у Казахстані змусять Кремль переключитися з "українського" питання на "казахське".

"Якщо в Казахстані не вдасться все швидко вирішити, то увага світової спільноти буде прикута до цих подій. Це може стати спокусою для РФ вчинити щось на кордоні з Україною чи загострити ситуацію на Донбасі, щоб переключити увагу від дій, які Росія робитиме під егідою ОДКБ", - розмірковує Мельник. Водночас, на думку аналітика, Казахстаном все може не закінчитися. Мельник нагадує, що у Таджикистані також чималі протестні настрої. "Якщо там будуть заворушення, то ризики значно вищі, враховуючи загрози діяльності радикальних ісламських організацій", - зазначає політолог. 

Подальше "закручування гайок" у Росії?

Водночас події у Казахстані, переконані опитані DW російські політичні оглядачі, матимуть вплив і на Росію. Зокрема, політолог Аббас Галлямов побоюється, що протести казахів можуть спровокувати у Росії "подальше закручування гайок". "У картині світу таких людей (як президент Росії Володимир Путін - Ред.) немає такого поняття як "народ повстав". Вони вважають, що народ сам собою не є суб'єктним, народ завжди є керованим. Тому, якщо народ повстав, це означає, що його хтось спровокував - вочевидь, американські агенти", - спробував він відтворити логіку можливих висновків у Кремлі.