Чому "слуги народу" не люблять уряд Шмигаля

Через 5 місяців діяльності уряду Дениса Шмигаля аналітики Комітету виборців України (КВУ) проаналізували його законотворчу активність. І здивувались. За їхніми підрахунками, лише чотири відсотки проєктів законів, запропонованих урядовцями, Верховна Рада розглянула та схвалила. Решта залишилися нерозглянутими або ж були відхилені народними депутатами.

Як відомо, уряд на чолі з Денисом Шмигалем було сформовано 4 березня 2020 року. Нового прем'єра тоді підтримав 291 народний депутат. Перед цим Верховна Рада відправила у відставку уряд Олексія Гончарука. І хоча формально це відбулося на підставі поданої останнім власноруч заяви, фактично ініціатором відставки був президент Володимир Зеленський, який нищівно розкритикував досягнуті країною за півроку економічні показники. Правління Гончарука було найкоротшим в новітній українській історії - 6 місяців та 4 дні.

Однак нинішнє дослідження КВУ показує - вага міністрів уряду Гончарука у законотворчості була куди сильнішою, ніж у його наступників. За статистикою, вони уп'ятеро частіше проводили через парламент власні законодавчні ініціативи. Верховна Рада ухвалила 20 відсотків їхніх законопроєктів, на противагу чотирьом відсоткам ініціатив теперішніх урядовців.

За інформацією КВУ, з 5 березня до 9 серпня Кабінет Міністрів вніс на розгляд Верховної Ради загалом 89 проєктів законів. Ухвалені з них були лише чотири: про виділення грошей на подолання наслідків червневих повеней, про зміни до "зеленого тарифу", про покращення харчування військовослужбовців та про економічну угоду з Данією.

Голова КВУ Олексій Кошель вважає, що взаємодія між урядом і парламентом - на "критичному рівні": "Отримані дані вказують на повний провал законодавчої роботи Кабінету Міністрів. При цьому саме уряд має бути автором більшості ухвалених законів, а не народні депутати. Натомість часто депутати монобільшості виступають як опоненти і конкуренти уряду, а не його політична опора".

Технічний орган у тіні президента

Утім, професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань не бачить у такому ігноруванні Радою уряду Шмигаля нічого дивного. Адже українські парламентарі, каже він, розглядають насамперед президентські ініціативи. "Не уряд грає в Україні першу скрипку, хоч це й суперечить нинішній конституційній моделі", - пояснює експерт.

Україна, якщо аналізувати норми Конституції, має модель правління, у якій головну роль у законотворенні мав би відігравати саме уряд, сформований парламентською більшістю, та парламент, а не президент, як це було до 2014 року. Тож, на думку багатьох оглядачів, парламент повинен усіляко підтримувати кабінет, ним же і сформований. Проте, фактично в українській "гібридній парламентсько-президентській республіці уряд є чимось таким, до чого парламент завжди ставиться з певним скепсисом, а до цього уряду - тим більше", каже народний депутат 8-го скликання Олександр Черненко. Призначали уряд Шмигаля як технічний, він повинен "перебувати у тіні президента", додає він.

Ще одне підтвердження тимчасовості цього уряду - парламентарі досі не схвалили програму його діяльності. Хоча урядовці і внесли на розгляд її нову доопрацьовану версію, з урахуванням депутатських зауважень, ще 12 червня. Ухвалення програми формально надало б урядові Дениса Шмигаля річний імунітет від звільнення. Хоча слід зазначити, що уряд Гончарука наявність ухваленої програми від відставки не врятувала.

"Ставлення до цього уряду таке - ну, є і є. В нас є президент - людина номер один, а уряд це ніби такий собі допоміжний орган. Ну, передбачає Конституція уряд - значить, хай буде. В цьому, власне, і полягає причина такого зневажливого ставлення народних депутатів до уряду", - коментує незалежний політолог Олександр Черненко.

Зеленський збирає піарівські бали

Колишній парламентарій нагадав, що діяльність уряду Шмигаля припала саме на кризові місяці, протягом яких відбувався важкий економічний спад та тривала криза, повязана з COVID-19. "Але усі популярні речі, що виглядають як спасіння економіки, президент подає від себе як президентські законопроєкти, хоча виконувати все це доводиться врешті-решт уряду, а Зеленський збирає на цьому піарівські бали", - критикує Черненко. Він вважає цю невідповідність великою проблемою.

Самі експерти КВУ згодні, що 89 законопроєктів, поданих урядом у період пандемії, - це достатньо багато. Чимало з них стосувались "антикоронавірусної" тематики. Однак це, на їхню думку, не применшує того факту, що взаємодія з Радою в уряду - проблематична.

Схожі проблеми були й в уряду Гончарука. "Загалом провальні показники законодавчих ініціатив Кабінету Міністрів є системною проблемою, яка не сприяє нормальній роботі ні уряду, ні Верховної Ради", - констатував голова КВУ Олексій Кошель.

Спікер парламенту Дмитро Разумков, коментуючи в інтерв'ю DW таку ситуацію, зазначив, що про жодні суперечності між двома гілками влади чи конфлікт, "на щастя, не йдеться". "Якщо ми говоримо про ті чотири відсотки, то, я думаю, йдеться про ті, що були розглянуті Верховою Радою, а не були розглянуті і відхилені. Насправді багато ініціатив є спільними з представниками Кабміну та профільними міністерствами. А вносяться народними депутатами, що значно прискорює процес розгляду і покращує можливість їх ухвалення у Верховній Раді".

"Турборежим" вже не працює?

Крім того, додає Разумков, Верховна Рада обмежена часовими проміжками, ось чому 85 урядових законопроєктів не дійшли до розгляду в сесійній залі.

"Навіть в турборежимі ми можемо розглядати до 20 законопроєктів на день, не більше. Інше питання - в якому режимі працювала Рада, починаючи з березня цього року. Цей виклик був унікальним", - сказав DW голова парламенту.

Однак Олексій Гарань заперечує існування "турборежиму". На думку політолога, насправді він протримався лише перших два тижні нинішнього скликання парламенту, а далі темпи ухвалення законів сповільнилися до стандартних для попередніх складів Верховної Ради.

Набагато серйознішою проблемою, ніж ігнорування урядової гілки, Гарань вважає поступову диференціацію колишньої парламентської більшості, сформованої однією партією "Слуга народу". "Тієї монобільшості, яка існувала, вже немає, - каже професор "Могилянки". - І Зеленському треба шукати ситуативних союзників, як це було у випадку з законами про ринок землі або про банківську діяльність".