Documenta у Каселі. „Я хочу, аби цей процес вийшов з-під контролю і почав власне життя”

До середини вересня на виставці представлять свої роботи більше ста митців і мистецьких колективів з усього світу. Інсталяції з Беніна, абстрактне малярство з Бразилії, відеомистецтво з Тайваню та багато-багато іншого. Організатори мистецького свята хочуть залучити відвідувачів Documenta до безпосередньої участі у творчому процесі, до співпереживання і проектування виставлених об’єктів на власний життєвий досвід. Так окреслив ідею цьогорічної виставки її художній керівник Роже Мартін Бюрґель. До середини вересня у Каселі очікують близько 650-ти тисяч відвідувачів. До цієї масштабної події вже декілька місяців готуються не лише організатори виставки, але й пересічні касельці. В рамках багатьох творчих проектів, які демонструватимуться на Documenta працювали справжні „підготовчі курси” для всіх охочих протягом виставки приймати гостей та супроводжувати їх у Каселі, спілкуватися на мистецькі теми і залучати до творчих експериментів. У місті створено спеціальну громадську раду, до якої входять 40 городян. Вони разом із митцями та організаторами Documenta обговорюють спільні проекти. Головою громадської ради є мешканка Каселя турецького походження Айсе Ґюлеч:

„Це перший раз, коли у проведенні Documenta бере участь громадська рада, коли до цього процесу залучені пересічні громадяни. Нинішня, 12 за ліком, виставка працює під гаслом: виставка робиться для того, аби дізнатися щось про справжній стан світу. Це, звісно, потрібно робити у світовому масштабі. Саме із цим усвідомленням ми приймаємо гостей у Каселі і це нове для нас відчуття”.

Готуючись до виставки у Каселі, організатори Documenta ініціювали широку дискусію у засобах масової інформації різних країн на тему „що таке модерн?”. Тут дуже цікаво шукати спільний знаменник, адже кожна країна, кожне культурне середовище має свій „модерн”. Оглядачів і шанувальників мистецтва до дискусії на своїх шпальтах запросили більш як 80 друкованих видань. Результати цієї дискусії у вигляді циклу статей вміщені у трьох спеціальних збірниках, які вийшли друком напередодні виставки. Крім того, до Каселя прибудуть оглядачі відомих культурних видань з різних країн. Вони не лише працюватимуть як журналісти, готуючи статті для своїх редакцій, але і проводитимуть тематичні екскурсії, спілкуватимуться із відвідувачами Documenta на спеціальних дискусійних зустрічах.

Концепція цього масштабного дійства у Каселі, за словами координатора Роже Мартіна Бюрґеля, полягає у тому, щоб перетворити місто на „риштування” навколо великого уявного „будмайданчика”. На ньому відвідувачі і митці з усього світу мають працювати разом і творити те, що потім увійде у хроніки як 12 виставка Documenta. Бюрґель зізнається, що лише створив умови для цього процесу, але не хоче контролювати його:

„Я дуже хотів би, аби всі ці інструменти, які ми маємо, бралися в руки і творили. Нехай навіть у якийсь момент виставка взагалі вийде з-під контролю, почне жити своїм життям. Я би дуже високо оцінив саме такий розвиток подій”.

Для того, щоби ознайомитися з усією творчою пропозицією Documenta потрібен не один день. Окремі об’єкти, майданчики і виставкові зали, розкидані по всьому місту. Тому більшості відвідувачів, які будуть обмежені у часі, без тематичних екскурсій не обійтися. Їхньою підготовкою займається один з кураторів виставки австралієць Расел Сторер. Своє завдання він вбачає не в тому, аби розповісти гостям все про кожну окрему картину чи інсталяцію, а в тому, аби відвідувачі за цими „деревами” побачили ліс. Тобто зуміли провести паралелі, отримати цілісне враження. Як і Роже Бюрґель, він каже про „інструменти”, які потрібно дати в руки відвідувачу, аби він сам здобув на виставці свою „творчу поживу” у вигляді вражень, рефлексій:

„Мистецтво не можна споживати, нічого при цьому не роблячи. Тут вимагається активна участь. Мистецтво – це щось, над чим треба працювати. Його не можна ковтати як фаст фуд. Воно вимагає часу”.

„Мистецтво – це робота”. При чому не лише для митця, але і для споживача мистецького продукту. Цей постулат, проголошений ще наприкінці 60-их років минулого століття одним із ідеологів виставки Documenta Базоном Броком, залишається ключовим і для нинішньої, 12 виставки у Каселі.