Донбас: затоплені шахти загрожують екологічною катастрофою

"До війни я поливала свій сад водою з річки, сьогодні вже не можна", - зітхає 82-річна Людмила Іванівна Тарасова і показує на річку Комишуваха. Вода у ній набула страшнуватого оранжевого відтінку. Пенсіонерка живе в невеликому дерев'яному будиночку на околиці Золотого. Комишуваха - притока Сіверського Донця - п'ятої за довжиною річки в Україні, яка є основним джерелом прісної води для покаліченого війною Донбасу. В останні кілька тижнів схід України - знову у центрі уваги, адже через збільшення російських військ на кордоні зростає страх перед вторгненням Росії.

Донбас з населення у 6,5 мільйона традиційно вважали найбільшим промисловим центром України і важливим виробником вугілля. За останні 200 років тут було видобуто близько 15 мільярдів тонн цього викопного палива.

Та після розпаду Радянського Союзу багато шахт стали збитковими і були закриті. Відтоді, як сім років тому спалахнув конфлікт між Україною та підтримуваними Росією сепаратистами, роботи на низці шахт зупинилися. З часом і самі шахти прийшли в занепад. З екологічної точки зору, спочатку це навіть може видатися гарною новиною. Але в реальності усе з точністю до навпаки, адже шахти затоплювали нашвидкуруч, а тепер існує загроза екологічної катастрофи.

Сотні тисяч мешканців не мають доступу до чистої води

У разі закриття шахти постає потреба відкачування води з підземелля, інакше існує ризик затоплення, ба більше, водами, забрудненими важкими металами. У разі потрапляння до ґрунту постає загроза його забруднення. Ці території відтак стають непридатними для ведення сільського господарства.

За даними Національного інституту стратегічних досліджень України за 2019 рік, щонайменше 300 тисячам особам лише на окупованих сепаратистами територіях Донбасу "критично загрожує" таке забруднення. Тому кожне четверте домогосподарство поблизу так званої лінії розмежування, яка відділяє українські території від районів, захоплених сепаратистами, більше не має доступу до безпечного джерела питної води. "Такі захворювання, як гострі шлунково-кишкові інфекції, особливо у дітей до чотирьох років, трапляються тут у десятки разів частіше, ніж у середньому по країні", - описує ситуацію на Донбасі гідрогеолог Євген Яковлев з Національної академії Наук України.

У 2017 році Яковлєв керував найсвіжішим на даний момент великим дослідженням щодо затоплення вугільних шахт та його впливу на якість води в регіоні. Результати жахливі. "90 відсотків води, яка була перевірена з джерел поза системи постачання питної води, була непридатною для пиття", - сказав Яковлєв у коментарі DW.

Головна водна артерія регіону - 300-кілометровий канал Сіверський-Донець-Донбас. Його експлуатує та обслуговує комунальне підприємство "Вода Донбасу". Однак канал пролягає у межах лінії фронту. Водопровідні труби датуються ще 1950-ми роками, деякі з них застарілі та були неодноразово пошкоджені унаслідок бойових дій. Єдиною альтернативою для місцевих часто залишаються колодязі із забрудненою водою.

Дослідження Яковлєва було останнім проведеним по обидва боки лінії фронту. З 2017 року відсутні дані щодо ситуації із якістю води у контрольованих сепаратистами районах. Протягом останніх років український уряд неодноразово звинувачував "владу" самопроголошених Донецької та Луганської "народних республік" у закритті шахт без дотримання необхідних екологічних стандартів.

Читайте також: Донбас - майбутня зона екологічного лиха?

Радіоактивні елементи в річках і Чорному морі?

Особливе занепокоєння викликає ситуація на шахті "Юнком" у Єнакієвому. Там ще в 1979 році радянська влада підірвала невелику атомну бомбу під землею, щоб очистити шахту від метану. Хоча там і досі присутні радіоактивні елементи, у 2018 році представники сепаратистів вирішили припинити дороге обслуговування шахти.

За даними української влади, це призвело до потрапляння води на нижні рівні шахти. Радіоактивні частинки потрапляють у підземні води, відтак у річки Кальміус та Сіверський Донець, а звідти - у Чорне море.

Однак так зване "міністерство енергетики" самопроголошеної "Донецької Народної Республіки" ("ДНР") заперечує наявність проблеми. "На відміну від складної екологічної ситуації в Україні, екологічної руйнації в "ДНР" немає", - повідомили DW у "міністерстві".

Читайте також: СЦКК: Донбасу загрожує екологічна катастрофа

Забруднена вода в річці Комишуваха

Представники української влади інколи виглядають більш зацікавленими у запеклій дискусії, ніж у транскордонній співпраці для вирішення конкретних проблем, критикує координатор французької неурядової організації ACTED Бенуа Жерфо. Агентство технічного співробітництва та розвитку, зі штаб-квартирою в Парижі, активно допомагає у надзвичайних та кризових ситуаціях у близько 40 країнах світу, включаючи Україну. Оскільки шахти на Донбасі, байдуже з якого боку конфлікту, гідрологічно пов'язані між собою, - це може швидко стати проблемою для всього регіону.

Так, у травні 2018 року вода із затоплених шахт "Батьківщина" та "Голубовська", розташованих у контрольованих сепаратистами районах Луганщини, потекла зі швидкістю 2000 кубометрів на годину в шахту у Золотому, що на підконтрольному урядові України боці лінії розмежування. Відтоді забруднену шахтну воду відкачують цілодобово. За повідомленнями місцевих ЗМІ, її зливають у річку Комишуваха.

Останні дослідження київської правозахисної організації Truth Hounds показали, що допустимі норми вмісту хлоридів, сульфатів і марганцю в річці значно перевищені. "Немає води ні для вирощування худоби, ні для зрошення полів", - скаржиться голова військово-цивільної адміністрації Золотого Олексій Бабченко.

Оскільки забруднення річки зараз стає дедалі помітнішим навіть неозброєним оком, місцеві жителі шукають інші варіанти забезпечення себе питною водою. "Я використовую зібрану дощову воду для саду", - розповідає пенсіонерка Тарасова. Для приготування їжі вона черпає воду з невеликого струмка неподалік, а питну воду купує пляшкову. "Це й справді нелегко, але у мене немає іншого виходу", - пояснює вона.

Читайте також: Задимлена "вітрина Донбасу": чим дихає Маріуполь?

Техногенні загрози

Навіть після закриття самих шахт з них продовжує виходити метан. Це стосується і затоплених шахт на Донбасі. Газ утворюється при взаємодії з водою, що викликає вибухові умови. При підвищенні рівня ґрунтових вод затоплені ґрунти втрачають свою стабільність. Результатом цього стає сейсмічна активність. "Якщо хтось спускається в шахти тут, у Золотому, то пахне газом, ніби хтось на кухні залишив плиту", - каже Бабченко.

Бувають і просідання ґрунту. При обваленні шахтних стволів внаслідок затоплення поверхня ґрунту зміщується і починає просідати. За оцінками, на Донбасі просісти може територія, загальною площею у 12 тисяч гектарів.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) попереджає, що технічна інфраструктура в регіоні - системи газопостачання, водопостачання, каналізації - можуть вийти з ладу. За словами гідрогеолога Яковлєва, непридатними для життя можуть стати цілі міста. "Оскільки ґрунт просідає, в будівлях з'являються тріщини", - пояснює Бабченко і додає, що у зв'язку із цим в одній із місцевих шкіл ремонтні роботи не припиняються. 

Читайте також: Шахти України: закрити, продати чи забути?

Прощання з вугіллям?

На конференції ООН зі зміни клімату в Глазго в минулому листопаді Україна пообіцяла до 2035 року відмовитися від використання вугілля. Легким це завдання не буде. Два століття підряд вугілля забезпечувало Донбас енергією, а людей - робочими місцями. Незважаючи на регулярні обстріли, за словами Бабченка, нині на вугільних шахтах у Золотому працюють близько 3500 осіб.

Для людей, що живуть поблизу з фронтом, робота є і важливою емоціональною опорою. Закриття шахт без урахування потреб звільнених робітників стало б соціально-економічною катастрофою для регіону. "Ми маємо інвестувати в екологічно чисте закриття шахт, а також у соціальні програми та програми зайнятості", - каже Бабченко і додає, що багато хто розповідає про досвід закриття шахт у Франції, Німеччини та Англії, "але ми не повинні забувати: активного військового конфлікту в жодній з цих країн не було", - констатує він.