Про важливість тілесного контакту у часи коронавірусу

Одним із багатьох наслідків пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 стало вимушене скорочення міжлюдських, а отже і тілесних контактів. "Ціну знаєш, як втрачаєш" кажуть про таке у народі, адже багатьом тепер стало сильно бракувати близького контакту з іншими людьми. Учені мають для цього як фізіологічне, так і психо-соціальне пояснення. Професор психології, керівник лабораторії тактильних досліджень в університеті Лейпцига Мартін Ґрунвальд (Martin Grunwald) пояснює, що людині без такої інтеракції не обійтися. "Ще на перших етапах життя нам потрібен фізичний контакт і стимуляція. Жодне немовля без цього не може розвиватися. Фізичний контакт стимулює зростання організму та нейронів", - каже він і додає, що слід чітко розріняти дотики.

Заспокійливий ефект можливий тоді, коли торкається "потрібна людина, у правильний час, з потрібною інтенсивністю і правильної частини тіла". Тоді, за словами науковця, "на рівні сприйняття такі адекватні тактильні стимуляції трансформуються у позитивні емоції, а наш мозок реагує на це, активуючи численні ділянки".

Читайте також: COVID викликає психічні захворювання? Дослідження британських науковців

Дефіцит контакту призводить до стресу

На профілактичні заходи у зв'язку з пандемією і вимушену соціальну дистанцію не усі люди реагують однаково, тут усе залежить від індивідуальної потреби у тілесних контактах. У когось вона вища, а хтось непогано обходиться і без них. Дехто взагалі не переносить, коли його обнімають і тискають інші. "Люди з високою потребою у тілесному контакті, або ж ті, хто до них звик і мусив тепер відмовитися, перебувають зараз під сильнішим стресовим навантаженням. Вони повинні себе контролювати ", - каже Ґрунвальд і додає, що відсутність заспокійливого ефекту від такого контакту не лише підвищує стрес, але й посилює страхи. Іноді це може призводити до розвитку клінічних симптомів.

Найпростішим виходом могло б бути задоволення цих потреб самообніманням. Та чи є від нього ефект? "Точно, що ні", - каже Ґрунвальд і додає, що ми соціальні істоти, тому дотик інших є незамінним, а від самообнімання - жодного ефекту.

За місяці коронавірусної пандемії ми вже звикли до масок і соціальної дистанції. Кажуть, що людина така істота, що до всього звикає. Але суто фізіологічно до цієї кризової поведінки людина не звикне і коли мине пандемія. "Тілесна інтеракція з іншими закладена у нашу біологічну або соціальну ДНК і базується на наших емоціях, які ми відчували ще як діти і немовлята", - каже німецький науковець і додає, що людство обов'язково повернеться до звичайної поведінки.

Хто страждає найбільше?

Зараз же найбільше від скорочення контактів потерпають люди молодого віку. "Вони ще тільки підшукують собі пару, обирають майбутню професію, мають затвердитися як особистість. І все це вимагає тісного соціального контакту з іншими, важливі і тілесно-комунікативні аспекти", - зазначає науковець.

Усе це неможливо компенсувати дистанційним спілкуванням і відеоконференціями. Водночас молодим людям набагато важче, ніж іншим віковим групам, відмовлятися від звичного способу життя. "Старше покоління вже має досвід, а от молодь відчуває набагато більший стрес", - пояснює науковець.

Читайте також: Коронавірус відбився на психіці жителів Німеччини

Чим замінити незамінне?

І все ж, чим можна було б компенсувати зараз дефіцит фізичного контакту? Може, обіймати дерева, як пропонують в Ісландії? Учений радить людям, які особливо тяжко зараз переживають дефіцит контакту, взяти собі з притулку домашнього улюбленця.

"Дослідження доводять взаємний позитивний ефект від контакту двох ссавців", - каже Ґрунвальд, який, серед іншого, є і автором книги "Homo Hapticus" ("Людина тактильна"). Ще одна порада від нього - професійний психотерапевтичний масаж. Крім того, у Німеччині можна звернутися і до професійних "обнімальників", які дотримуються чітких норм.

Хай там як, а учений з університету Лейпцига не сумнівається, що людство переживе і цю пандемію, "так само, як пережило чуму, холеру і світові війни", підсумовує Ґрунвальд. Тож істотами-роботами ми не станемо, запевняє він, бо "це закладено у нашій біології".