"Фейк-ньюз" у часи коронавірусу

2019 року увагу Жаклін Ф. привернула фальшива публікація у соцмережі Instragram. На екранній копії газетної статті була розміщена фотографія поліцейського свавілля у Чилі стосовно демонстрантів у метро. У південноамериканській країні у цей час справді відбувалися протести проти підвищення цін на проїзд у підземці. "Я була дуже шокована і думала собі, мовляв, що ці поліцейські там витворяють?", - згадує тепер Жаклін Ф.

"На вудочку" фейк-ньюз вона попалась з необачності, а от мільйони інших людей цілком охоче дають ввести себе в оману фальшивкам. "Якщо я вже маю попередньо сформовані погляди й образ ворога, то я вірю і різноманітним теоріям конспірації, адже це цілком вписується у мої уявлення", - пояснює дослідник конфліктів з університету німецького Білефельда Андреас Цік (Andreas Zick). Під образ ворога пасують, наприклад, правоохоронні органи, органи державної влади чи активісти, які борються проти зміни клімату.

В інтернеті завжди знайдеться незлічена кількість онлайн-ресурсів на підтвердження власної думки. "А далі я вже починаю споживати тільки ті інформаційні канали, які точно відтворюють мої погляди. Це вже більше, ніж "мильна бульбашка", це вже свого роду паралельний всесвіт, де задовольняються будь-які потреби", - констатує оглядач.

Велику роль у цьому відіграють страхи і фобії, зазначає доцент психології Андреас Каппес (Andreas Kappes) з Лондонського міського університету. "Наприклад, той, хто боїться медичних голок має страх і перед вакцинацією", - каже учений і пояснює, що така особа, як правило, шукатиме інформацію на підтвердження небезпеки вакцинації та із закликами утриматися від ін'єкції. "Тож питання треба ставити інакше. Замість "Чому люди не вірять науці?" запитувати треба "Чому люди не бажають вірити науці?", - каже психолог. На думку Каппеса, рівень освіти тут не вирішальний фактор, тож некоректно ділити людей на освічених і неосвічених.

Читайте також: Дезінформація і пропаганда у часи коронавірусної кризи

Фактор нудьги

Медіаграмотність - навички і знання про те, як розрізнити між надійними і ненадійними джерелами інформації, теж відіграють тут важливу роль, каже німецька неврологиня Франка Паріанен (Franca Parianen). "Адепти теорій змови, як правило, майже не розрізняють експертні джерела і якийсь ролик на Youtube", - зазначає вона і додає, що часто довіряти фейковим новинам схильні люди, що пережили певну психологічну втрату контролю і намагаються його собі повернути. "Раптом світ стає зрозумілим. І якщо прихильники теорій змов відчувають певні сумніви, то намагаються спершу переконати інших, адже наявність однодумців зміцнює і власні погляди", - пояснює вона.

У період пандемії коронавірусу нудьга теж стає серйозним фактором, додає Паріанен і пояснює, що часу на вивчення етичних питань у багатьох людей стало тепер більше. Дехто приєднується до тих чи інших груп та починає відчувати себе частиною спільноти.

Алгоритми соцмереж як каталізатор фальшивих новин

Та фальшиві новини це не лише плід психології користувачів соцмереж, але й "продукт" самих соцмереж, зазначає старший науковий співробітник в університеті англійського Оксфорда Єнс Кед Мадсен. Поєднування особистих поглядів і алгоритмів таять у собі небезпеку. Як вказує одне американське дослідження, фейкові новини поширюються у соцмережі Twitter швидше за справжні новини. "Часто фейкові новини написано дуже емоційно і з претензією на сенсацію", - аналізує Мадсен. Іноді дезінформація настільки абсурдна та сміхотворна, що її поширюють навіть ті, хто сам у неї не вірить.

Читайте також: Чи стоїть Росія за поширенням фейкових новин про коронавірус?

Раціональні контраргументи все ж ще можуть подіяти на прихильників теорій змови, але тут важливо знайти правильний підхід, вважає Андреас Каппес. "Якщо заперечувати, то вони перестають слухати", - каже він. Тож слід шукати спільну мову, певний аспект, погляди на який збігаються, а далі вже дискутувати та наводити факти, щось за що ці люди можуть "зачепитися".

Франка Паріанен вважає, що встановлення контролю над певними аспектами власного життя, участь у демократичних організаціях та налагодження безпечних контактів у своєму середовищі може бути тут корисним. Та найголовніше - навички критичного підходу до джерел інформації. Кажучи простими словами, треба точно знати, яким джерелам інформації довіряти, а яким - ні.

Це допоможе людям як Жаклін Ф., які із необачності схильні вірити всьому, що потрапить на очі. Та після історії із чилійською поліцією жінка тепер набагато прискіпливіше перевіряє джерела повідомлень. "Якщо я невпевнена у правдивості тої чи іншої інформації, то шукаю додаткові дані й намагаюсь користуватись лише надійними джерелами", - розповідає вона.