"Зелене" мислення у бізнесі

Виробникам спортивного взуття та одягу закидають, що вони виготовляють свій товар дешево в азійських так званих "світшопах" - фабриках, де не зважають на права працівників та захист довкілля. А потім західні фірми продають ці вироби у Євросоюзі, США та решті країн світу, подаючи це з великою рекламною помпою.

Nike, Adidas, Puma та інші виробники регулярно оприлюднюють звіти, щоб показати, що ці закиди їх уже не зовсім стосуються. Райнер Генґстманн, відповідальний за розвиток глобальної мережі постачання концерну Puma, визнає, що його фірма ще 20 років тому не мала жодного уявлення, за яких умов виготовляють продукцію їхні субпідрядники у світі.

Якби природа мала банківський рахунок...

Уже у 2010 році, після першого екологічного аналізу всього ланцюжка постачання, Puma стала більш поінформованою, кажеГенґстманн: "Якби природа мала банківський рахунок, тоді б нам довелося перераховувати їй велетенські суми компенсацій". Іншими словами, підприємство не несе витрат через спричинення екологічної шкоди. Також не враховуються соціальні аспекти, визнає представник німецької компанії спортивного одягу. Економісти називають це "зовнішніми ефектами" – у цьому разі відмову ринкових механізмів мала би компенсувати держава.

"Чому багато європейських компаній переносять виробництво до Бангладеш?" - запитує Джон Моррисон, директор Інституту прав людини та бізнесу в Лондоні. Відповіді напрошуються самі: тому що це дешево. "А чому це дешево?" - продовжує запитувати експерт. "Насамперед тому, що справжні соціальні витрати не враховуються, і це призводить до того, що заводи обвалюються та ховають під собою людей. Це не є ощадливо, а також не є етично", - обурюється Моррисон, учасник Global Media Forum у Бонні.

Лише чіткі законодавчі межі, на його переконання, можуть поліпшити ситуацію: "Добровільні дії підприємств не вирішать проблему".

Освіта для іншого майбутнього

Єгиптянин Ібрагім Абулейш заснував 1977 року групу підприємств Sekem, щоб подолати протиріччя між бізнес-вигодою та уважність до екології та соціальних стандартів. "Я намагаюся поєднати чотири виміри життя: економіку, довкілля, культуру та права людини – ці чотири чинники повинні перебувати в рівновазі", - ділиться досвідом Абулейш.

Sekem робить придатними для використання частини єгипетської пустелі та займається там екологічним сільським господарством. Тисячі людей живуть завдяки виробництву харчових продуктів, текстильних виробів та рослинних медикаментів. За свою діяльність Абулейш отримав 2003 року альтернативну Нобелівську премію. Зі своїх прибутків Sekem фінансує дитячі садки, школи та навіть університет. Цей університет має стати противагою традиційним навчальним закладам, адже, на думку Абулейша, "наші університети мають цілком застаріле мислення".

"Неправда та безглуздість"

Якоб фон Ікскюль висловлює доволі несподівану думку. Він вважає, що багатьом знаним експертам, у тому числі професорам економіки, не можна довіряти. Це те саме, що в часи Середньовіччя дискутувати із церквою про її владу. "Спочатку потрібно було вивчити латину. Сьогодні фінансовий бізнес домінує в нашому житті, тому спочатку треба вивчити "фінансову латину", щоб зрозуміти владу капіталу",- каже фон Ікскюль. І додає: "А тоді зрозумієш, що багато того, про що розповідалося нам, було не лише неправдивим, але й вельми безглуздим".

Генеральний директор DW Ерик Беттерман, підсумовуючи триденну конференцію в Бонні, підкреслив: "Сподіваюся, що Global Media Forum знову продемонстрував, що журналісти є посередниками у тих величезних обсягах інформації, які обертаються у світі".