Головний рабин України: "Не перемир'я, а повна перемога"

Deutsche Welle: Ребе, ми зараз перебуваємо біля центральної синагоги Києва - це синагога Бродського. Ця будівля з перших днів війни стала прихистком для багатьох людей. Розкажіть, що тут було?

Моше Рувен Асман: У нас у Анатевці - це недалеко від Києва - був центр біженців, і тут у нас був центр для біженців. Спочатку було незрозуміло, звідки, куди бігти і що відбувається. Ми тут організували центр гуманітарної допомоги, роздавали наші волонтери…

Тут досі гуманітарна допомога…

Досі, щодня. Бачите, це підгузки дитячі, кілька піддонів. Там роздають їжу, ліки… Ми отримували багато гуманітарної допомоги, і я, до речі, стежив і стежу, щоб її не вкрали, вибачте за таке висловлювання, тому що, кажуть, таке трапляється в Україні. Тому я намагаюся стежити, особисто контролювати, щоб вона дійшла до того, до кого треба. Сюди, у синагогу, приходили тисячі біженців. І зараз люди, які приходять, це біженці, в Києві теж дуже багато біженців. Ми допомагаємо і в інших містах… Усе, що надходить до нас, ми роздаємо, з радістю віддаємо. 

Під час війни тут щодня було по кілька сотень людей. Надто коли ми змогли вивозити людей з Чернігова і Чернігівської області, коли були жахливі обстріли і коли люди тижнями були під землею без їжі - тоді ще холодно було - в холоді, без опалення, без нічого. Ми їх вивозили сюди, і тут були - я хочу підкреслити - усі: і українці, не тільки євреї. У нас більшість тут була українців, ми не дивилися на національність, ми вивозили всіх. По триста людей приходили в цю синагогу.

Люди приїжджали сюди в шоці. Я бачив ці обличчя людей, які пережили таку страшну трагедію… Я не психолог, але я надавав їм психологічну допомогу. Нам хтось, пам'ятаю, подарував ананаси, багато ананасів. Ми нарізали ананаси, і я їм розносив, вони голодні були - ось, ресторанною їжею вас годуємо. Крім того, що їм давали кашу, м'ясо, але для людей це було так… Вони посміхалися. Люди були в шоковому стані, я жартував з ними, співав їм, виводив їх із шокового стану. У них було відчуття безпеки. По-перше, синагога збудована добротно в 1898 році. По-друге, намолене місце. А по-третє, ми не боїмося нікого, крім Бога одного. Навіть не по-третє, а по-перше.

Згадуючи події лютого, березня, на думку приходить також Ваше дуже емоційне звернення до рабинів Росії, до євреїв Росії. Зараз уже більше ніж пів року минуло від початку війни. Ви ще вірите, що росіяни, що євреї, які перебувають у Росії, можуть зупинити війну?

Це був крик душі. І в цей день саме обстріляли Бабин Яр, три ракети влучили в Бабин Яр. Як написано в наших книгах, слова, що йдуть від серця, входять в інше серце. Десятки, а можливо, й сотні мільйонів людей переглянули це відео. Воно з мого Facebook розійшлося на весь світ.

Насамперед воно було важливе для росіян, щоб у них відкрилися очі, бо вони сидять, дивляться телевізор, який їм бреше 24 години на добу. І потім з розумним виглядом ідуть сюди убивати людей. І це страшно. Я їх намагався роззомбувати, пояснити їм. Ми маємо намагатися це зробити. У мене така позиція, що завжди треба намагатися. Лікар каже, що пацієнт смертельно хворий, але все одно ми повинні його лікувати, бо лікар - не Всевишній. А раптом його можна вилікувати. 

Не можна говорити, що вони всі зазомбовані. Я намагався роззомбувати їх. І факт у тому, що мені телефонували після цього люди, яких я знаю, деякі роззомбувалися. Почали телефонувати, говорити: "А що, дійсно так?"

Ви спілкуєтеся з євреями, які ще залишаються в Росії? 

Так, спілкуюся, але я сам не телефоную їм, тому що я боюся… Їм небезпечно це робити нині. Насправді ми перебуваємо тут, у нас є небезпека для життя, для всіх, хто перебуває в Україні, навіть у безпечних місцях ракета може прилетіти - ми бачили це у Кременчуку, у Вінниці. Немає безпечних місць. Зате ми духовно вільні, ми не раби, ми можемо говорити, що хочемо. А там можна говорити лише в бік політики партії.

З одного боку, я закликав євреїв залишити Росію, тому що, на мій погляд, і не тільки на мій, опускається "залізна завіса", і потім, коли захочуть залишити, буде вже пізно. Дійсно, уже багато хто виїхав, в Ізраїль за останній час уже 20 тисяч людей репатріювалися з Росії. Є ті, хто розуміють, але бояться сказати, є ті, хто не розуміють, як завжди, як у будь-якому місці.

Ребе, Ви народилися в Росії. Чи є "хороші" росіяни?

Я народився в Петербурзі, який тоді Ленінградом називався.

Ви, звісно, не росіянин?

Ні, я вважаю, що я єрусалимець. 

Але чи є "хороші" росіяни?

Звісно, є "хороші" росіяни. Я ж не расист.

В Україні дуже популярний наратив, що "хороших" росіян не існує. 

Я вам чесно розкажу, що мені розказав один єврей, який залишив Росію. Він каже, що багато росіян усе розуміють і вони проти війни. Навіть більше, ніж показують соцопитування. Особливо у розвинутих містах - у Москві, у Петербурзі - значно більше. Думаю, що скоро може дійти до критичної маси. Він каже, що багато людей усе розуміють, навіть ті, хто дивиться телебачення. Єдине, що пропаганда… Вони не можуть вийти на демонстрацію, бо одразу з палицями - і у в'язницю. Багато є "хороших" росіян. Я їм сказав: "Ви маєте показувати свою громадянську позицію". Так, це нелегко.

Коли люди, які живуть у Росії, чують з Ваших вуст, що в Україні немає нацистів, вони Вам вірять?

90 відсотків людей вірять. Вони знають, що я не обманюю, я кажу правду. Є такі, наче й нормальні люди, мене знають, але кажуть: "Ой, це тебе змушують говорити". Я кажу: приїжджайте в гості, подивіться на власні очі. Ось ця зазомбованість у чому виражається: коли з ними сперечаєшся, вони з телевізора краще знають, що тут відбувається, ніж я. Це ще до війни було, ще після Майдану. Кажу, приїжджайте, побачите, які тут фашисти, "бандерівці", які бігають вулицями. Подивіться самі, не вірите мені, самі погляньте. Ні, ми краще знаємо. Це таке зомбування телевізором. Вони живуть у віртуальному зомбованому світі, і вони не шукають правди. Це страшно. Народ дає себе зомбувати. Не треба дозволяти себе зомбувати.

В Україні російських військових називають "рашистами". На Ваш погляд, вони схожі на нацистів?

Я був у Бучі, Ірпені на наступний день після звільнення українськими військами. Більше того, я знав, що там відбувається, підозрював. Ґвалтували, грабували, по-звірячому вбивали, катували. Вони поводили себе, як… Ну, а як нацисти себе поводили? Різниця тільки в тому, що спершу йшли війська вермахту, вони воювали, а потім йшли "СС", які вже вбивали, це вже каральні війська. А ці обидві функції робили. Вони й воювали, вони й каральні війська. У них нема окремих каральних військ, їм просто сказали: грабуйте, ось ці пральні машини, ось цей сором. Дикість якась була…

Що таке фашизм? У тому сенсі, в якому ми розуміємо. Це ось таке звірство. Знаєте, що вони найстрашніше зробили? Вони приватизували перемогу над нацизмом, вони сказали: "Ми - антифашисти". Але був же й другий фронт - американці, британці, французький спротив - є багато людей, які воювали проти фашизму, проти нацизму. А вони приватизували перемогу, сказали, що вони - антифашисти, а інші - фашисти. Вони кажуть, що не тільки українці фашисти, а й американці, європейці - теж фашисти. А що таке фашист? Я хочу, щоб ви зрозуміли, я довго над цим думав. Нас виховували так, що фашист - це не людина, нелюд. Коли людині кажуть, що вона фашист, значить вона знеособлена, її можна розшматувати, вбити без суду і слідства, розчавити танком, стерти її, спалити. Я так розумію. Можливо, я помиляюся. Їм сказали: якщо це фашисти, робіть з ними, що завгодно. Значить, у їхніх очах це нелюди. Ми бачимо, що так у них це і є в голові. 

А забувають вони про те, що в нас президент-єврей - Володимир Зеленський?

Так, це взагалі найперший мат. Вони ж не можуть змиритися з цим, зрозуміти. Коли Лавров сказав, що у Гітлера теж єврейська кров. Вони не знають, як із цим працювати. Наче й фашисти, а фашисти президентом єврея обрали. У людей у голові це навіть складно вкладається. А вони вже почали… Правда, на Лаврова тоді усі єврейські організації накинулися.

Вам не здається, що Володимиру Зеленському варто було б частіше згадувати про своє етнічне походження?

Я не радник Зеленського Володимира Олександровича, у мене не питають поради. На жаль, а може, й ні. У мене, мабуть, є що порадити. Але я тільки благословляю. Чимало президентів різних країн хочуть приїхати сфотографуватися із Зеленським, це для них велика честь. У мене багато людей питають - бізнесмени, громадські діячі - а як можна сфотографуватися з Зеленським, тільки фотографію зробити? Він наразі став легендою.

Але є щось, що він міг би робити інакше? Чи зараз не час критикувати?

Я не критикую нічого. Війна - не час критикувати. Є тільки деякі речі, які б я критикував. Коли мені сказали, що крадуть гуманітарну допомогу, - як це можна під час війни? Це страшні речі. Це треба випалювати напалмом. Перепрошую за такі різкі слова. Під час війни саме час виправити всі проблеми, які були в Україні: корупція, хабарництво, несправедливі суди. Це зараз треба виправляти, не після війни. Тому що в України з'явився історичний шанс, Всевишній дав - побудувати найбільш процвітаючу у світі державу. Не використати його буде не просто шкода, а злочин.

Ви днями повернулися з Ізраїлю. Зустрічалися з важливими людьми, з президентом Ізраїлю Іцхаком Герцогом. Останніми місяцями, та й від початку війни, ми не бачили значної підтримки від Ізраїлю: поставок зброї, санкцій. Яке у Вас враження склалося - чи є шанс, що це зміниться?

Ізраїль веде війну за виживання уже багато років, з 1948 року. Україна перебуває у кращому становищі, ніж Ізраїль. Тому що коли на Ізраїль накинулися кілька арабських держав, коли тільки заснували державу, в Ізраїлю не було зброї, весь світ відвернувся від нього. Зараз, слава Богу, весь світ за Україну, і зброю дають, можливо, менше, ніж хотілося б - хотілося б набагато більше і фінансової допомоги, і гуманітарної допомоги - Україну підтримує весь світ. 

Читайте також: Ізраїль скасував обмеження на в'їзд для українців

Ізраїль досі бореться за своє виживання. Є такі країни, які хочуть його знищити. Це Іран - відкрито заявляє про бажання знищити Ізраїль. Є ХАМАС, "Хезболла", "Ісламський джихад" і ще багато ворогів, які сплять і бачать, як скинути Ізраїль у море. Тому Ізраїль насамперед має думати про своє виживання. Зважаючи на те, що Росія теж перебуває на ізраїльському кордоні в Сирії, Ізраїлю доводиться рахуватися з цим. Тому я не можу сказати Ізраїлю, що ви не праві. Я пояснюю їм, що так, я розумію вас, але давайте робити, що можемо. Давайте не наступальну зброю, а оборонну, як "Залізний купол", те, що захищає цивільних. Що я намагаюся зробити: я зустрічаюся з різними політиками. Я намагаюся змінити їхні погляди, пояснити, що відбувається насправді. Україна дуже багато зробила, вона показала, що російська армія не така, як нею лякали. І Ізраїль має бути разом із західним світом.

Сюди приїздив депутат ізраїльського парламенту Нір Баркат - це колишній мер Єрусалима. Це не просто депутат, це один із найвпливовіших людей Ізраїлю, він один із перших у списках партії "Лікуд" Біньяміна Нетаньяху, яка, скоріш за все, як мені здається, на виборах через півтора місяця переможе і стане правлячою партією, як раніше.

Ізраїль може допомагати Україні. Нір Баркат якраз озвучив це на наступний день після приїзду сюди. Його позиція однозначна: Ізраїль має стати на бік України.

Читайте також: З Києва в Тель-Авів: як допомагають біженцям-євреям з України

Ви сказали, що Ізраїль веде війну на виживання. Так само й Україна веде, по суті, війну на виживання. Ви не думаєте, що Україна, як часто зараз говорять, буде такою, як Ізраїль? По способу життя, по тому, як люди себе сприймають і поводять.

Нір Баркат давав поради. Для мене це було новим, я вважав, що навпаки… Ось тут у Києві не відчувається війна, а люди ж повинні відчувати. А він вважає, що ні. Він був мером Єрусалима десять років і весь час вважав, що ось стався теракт - треба усе швидко прибрати і одразу повертатися до нормального життя, якомога швидше, щоб показати ворогам, що вони не зламають нас. І тут він теж радив, що треба повертатися до нормального життя.

Незабаром буде Рош га-Шана, єврейський новий рік. Ви би радили паломниками не їхати до Умані?

Я виступав у Ізраїлі, мені телефонували з радіо, телебачення, і я сказав - намагайтеся не приїздити. По-перше, в України зараз немає можливості гарантувати безпеку. Солдати, поліція - усі на фронті, є інші пріоритети. По-друге, Росія може влаштувати провокації, щоб звинуватити українців, як вони зазвичай роблять. Це не засноване ні на чому, це моє відчуття. Я на себе таку відповідальність брати не можу.

Яким Ви бачите кінець цієї війни?

У нас в останні дні було дивовижне диво. Українці перейшли в контрнаступ, і так потужно пішли, що їх не зупинити. Може, мир і наступить скоро, з Божою допомогою. Я думаю, що буде чудова перемога. Я вірю в чудову перемогу.  

Читайте також: "Блискуча операція": німецькі оцінки українського контрнаступу

Якою буде перемога? Що для Вас перемога?

Перемога - це саме перемога. Не перемир'я, а перемога повна.

Ваші побажання українцям, як не падати духом?

Не падати духом - це значить, найперше, бути в радості. Я коли виступаю, завжди кажу, що треба бути в радості. Що значить у радості? Коли людина сумна, вона сумнівається, що все від Бога. Україна пройшла перший важкий етап. Дякувати Росії, вона об'єднала український народ і всі народи довкола України. Якщо позбавитися ось цього спадку радянського минулого, зокрема, корупції, продажних судів і ще багато чого, тут буде процвітаюча країна.

Повну версію інтерв'ю дивіться тут: