Чи потрібен Україні паркан на кордоні з Білоруссю

Прикордонні стовпи, таблички з надписами "Прохід заборонено!", подекуди натягнутий колючий дріт між знаками та сотні кілометрів необлаштованої території. Саме так виглядає зараз прикордонна територія України з Білоруссю поза межами пунктів пропуску. "Там геть нічого немає", - змальовує північний рубіж речник МВС Артем Шевченко у розмові з DW. Саме це відомство ініціювало в Україні "велике будівництво кордонів".

Ще влітку Україна передавала тонни колючого дроту Литві для посилення охорони кордону з огляду на велику кількість мігрантів і біженців, які намагалися нелегально потрапити до ЄС з території Білорусі. Нинішнє  повторення ситуації на кордонах Білорусі та Польщі, тобто ближче до українського кордону, змусило офіційний Київ заговорити про власну безпеку.

Віртуальний кордон

Український державний кордон з Білоруссю простягається на 1084 кілометри. Він припадає на Київську, Чернігівську, Волинську, Рівненську та Житомирську області України. Майже 750 кілометрів кордону становить звичайна сухопутна ділянка, 325 кілометрів - річки, ще приблизно 120 кілометрів проходить через зону відчуження неподалік Чорнобильської АЕС.

Упродовж трьох десятиліть від моменту розпаду СРСР та здобуття незалежності Україна фактично не мала жодних захисних споруджень уздовж кордону з Білоруссю. І хоча де-юре кордон було визначено ще 1997 року, де-факто його демаркація - позначення на місцевості - триває досі.

"Демаркація - на завершальному етапі. Демаркаційна комісія ще встановлює місця для прикордонних знаків. Інженерне облаштування - це інша складова. На жаль, у тому конструктиві, який би хотілося мати державі, ця ділянка не облаштовувалася", - констатує у розмові з DW прессекретар Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.

"Велике будівництво" на півночі України

Україна анонсувала "велике будівництво кордонів" з Білоруссю та Росією. У планах МВС - за два наступні роки завершити обладнання кордону з РФ та зробити те саме з українсько-білоруським кордоном. "Це й інженерні споруди, виконані спеціалістами, й загалом новий інтелектуальний кордон, який дасть можливість прикордонникам на 100 відсотків контролювати межі нашої країни", - зазначав міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський. На такі потреби міністерство очікує отримати з держбюджету в 2022 році 17 мільярдів гривень - десять на російський і сім мільярдів на білоруський кордон.

Читайте також: Кордон під замком. Чи завжди ефективні мури між країнами

Однак поки коштів на повноцінне обладнання кордону не виділено, Київ розпочинає точкове укріплення. Як повідомили DW у Держприкордонслужбі, у прикордонних областях з Білоруссю уже почали натягувати колючий дріт та металеві сітки. Насамперед увагу приділяють тим напрямкам, де можуть масово з'явитися мігранти чи біженці.

Від колючого дроту до антивандального паркану

У МВС України виділяють десять потенційно небезпечних маршрутів, якими могли би скористатися мігранти, що прямують з Білорусі. Переважно це ділянки поблизу автомобільних пунктів пропуску протяжністю у приблизно 270 кілометрів. "Це десять ділянок вздовж усього кордону, розкидані в різних регіонах. Найбільше - у Волинській, бо вона найближче до Польщі", - пояснює Артем Шевченко із МВС. Саме їх першочергово і збираються укріплювати найпростішими конструкціями.

Надалі, якщо будуть виділені кошти, на кордоні з Білоруссю планують облаштувати рів, паркан, вежі спостереження та рокадну дорогу. 

Чи потрібна Україні ще одна "Стіна"?

Фактично, йдеться про продовження так званого проєкту "Стіна", започаткованого у 2014 році тодішнім прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком. Тоді, після початку агресії з боку Росії, Україна взялася будувати загородження на східних кордонах. За сім років проєкт так і не завершили, і наразі звели заледве половину від запланованого. Проєкт неодноразово критикували за неефективність, його виконавців звинувачували у корупції та розкраданні коштів.

Опитані DW експерти підтримують ідею облаштування українсько-білоруського кордону, однак побоюються повторення невдачі "Стіни". "Будівництво - не зовсім вдалий термін для цього. На певних ділянках це дійсно може бути контрольна смуга, дротяна огорожа, паркан, що убезпечує від порушень кордону. Але крім того - це насамперед має бути система цілодобового спостереження", - вважає співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник. За його словами, наразі немає "доцільності і можливості" обладнувати в Україні суцільний кордон з Білоруссю, щонайменше з огляду на великі затрати та різний ландшафт.

"Я вважаю, що подібне завдання є малореалістичним, як і з проєктом "Стіна", в який від початку вкладали невірний буквальний сенс. Навіть приблизні підрахунки на подібні облаштування є колосальними і не дають стовідсоткової гарантії безпеки. Головне - це контроль і оперативне реагування на випадки порушень", - каже Мельник. Експерт не виключає, що мігранти і біженці з Білорусі вирушать на північ України. Однак він акцентує на тому, що Держприкордонна служба не має повноважень обороняти, тому якщо йдеться саме про такі ризики, то до патрулювання кордонів варто залучати інші військові підрозділи.

Білорусько-український експерт аналітичного центру "Український інститут Майбутнього" Ігор Тишкевич вважає малоймовірним сценарій масового проникнення мігрантів із Білорусі до України, оскільки вона не є їхньою метою призначення і не має відкритого кордону з ЄС. Однак він загалом підтримує ідею облаштування кордону. "Відкинувши політичні питання між Мінськом і Києвом, мігрантів - згадаємо таку річ як контрабанда, контроль за переміщенням товарів, незаконний перетин кордону - починаючи від копачів бурштину, закінчуючи ягідниками. Тому в будь-якому випадку відбудовувати інженерну інфраструктуру нагляду охорони кордоном потрібно, якщо держава себе поважає", - каже співрозмовник DW.