На вихідних в Києві знову перекривали дороги - частина мешканців та гостей міста бігли марафон, півмарафон та десятикілометрові й різні інші дистанції, а решта стояли в заторах. Навіть якщо ви не живете в Києві чи не бігаєте, чи не водите авто, чи все це разом - у вас не було шансів про це не дізнатися: настільки багато хейту та дискусій щодо цього виникло в соцмережах та мас-медіа й тривають дотепер.
Чи можуть люди бігти там, де іншим треба їхати? Чи мають право люди їхати, коли інші хочуть бігти? Чи не можна бігати в лісі? Чи не варто було подумати головою і перекрити вулиці, але не всі, а так, щоби можна було і пробігти, і проїхати? Чи достатньо розуміють ті, хто не працює чи не мав планів на цей вікенд (крім марафону), тих, хто все розпланував на вихідні й не зміг нікуди дістатися? Хто врешті більш упосліджений - люди, яким треба бігати марафони, щоби щось собі довести, чи люди, які покупляли автівки понтів заради, нищать екологію і не хочуть їздити на метро? Це останнє, зазначу, аби точно нікого не образити, була іронія.
Парковки на велодоріжках
Перед тим в місті оновили дорожню розмітку і з'явилися кілька нових велодоріжок. Там протистояння виникло одразу між кількома сторонами - людьми, які звикли паркуватися на узбіччі і тепер їм складніше це робити, бо там велодоріжка, людьми, які їздили на велосипедах по тротуарах і продовжують це робити, бо на велодоріжці стоять машини, та людьми, які хочуть ходити пішки по тротуарах і тому їм незручно, що там їздять на велосипедах, мовчу вже про моноколеса та самокати.
Ще перед тим відомого телеведучого збив хлопець на орендованому електросамокаті. Точніше, як збив - зачепив на переході, а коли телеведучий шарпнув його за вибачення - розбив йому обличчя. Хто в цій ситуації мав пріоритет руху - пішохід чи самокат, і хто винен - телеведучий, невідомий мужик чи компанія, що впровадила оренду самокатів, на яких розсікають діти, п'яні, по двоє, по троє і по тротуару без жодного контролю і відповідальності - громадськість з'ясовувала кілька тижнів.
Київ посідає одне з чільних в Європі місць за неорганізованістю руху, відповідно, теж за кількістю заторів і за низькою якістю громадського транспорту. У столиці також непропорційно багато великих і дорогих автівок, це впадає в око. І - практично ніяк не регулюється рух і користування іншими видами, крім авто та мотоциклів, транспорту - люди на моторолерах і електромоторолерах, роверах, самокатах, моноколесах і моторизованих скейтах переконані, що вони можуть їздити де хочуть та як хочуть, тому - чому б і ні.
Читайте також: Місто без авто: утопія чи реальність? (відео)
Звісно, все це прописано в необ'ємному і доступному в будь-якій книгарні, а тим більше, онлайн документі - він називається "Правила дорожнього руху". Я не пригадаю, щоби хтось колись серйозно ставився до аргументації звідти. Велосипедисти на дорогах їздять не по правилах? Так, але автомобілісти кончені егоїсти. Автівки паркують, перекриваючи рух, переходи і тротуари? Ну й що, їх же просто нема куди діти, бо в місті не запланували достатню кількість парковок! Вулиці варто переходити по переходах, принаймні, ті, які мають по шість смуг і відбійник посередині? Але ж це незручно, перехід далеко.
Дорога і комфорт?
Жоден з методів контролю ситуації з проїздом і паркуванням чомусь не працює і не є до кінця легальним - чи йдеться про евакуацію автівок, чи про штрафи за паркування, чи про позбавлення права керувати транспортним засобом за порушення, чи про встановлення блокіраторів на колеса. Жодна міська влада не виявилася до кінця стійкою, щоби ввести системно якесь із непопулярних рішень, яке дозволило би впорядкувати систему проїзду і користування транспортом в місті, зокрема в центрі, розвантажило би дороги і внесло хоч трошки ясності в цей хаос - тому що кожним з цих рішень обов'язково був критично незадоволений котрийсь з сегментів такої цінної аудиторії виборців.
Читайте також: Безпека і комфорт: у Німеччині вперше ухвалили закон про пішоходів
Весь цей дискурс був би дуже смішний і міг би стати нашою привабливою локальною родзинкою, якби залишити поза увагою те, що транспортні засоби - це завжди джерела підвищеної небезпеки, а люди вперті, але фізично дуже крихкі. І при зіткненні з транспортними засобами чи падінні з них вони травмуються чи гинуть. А поки що весь гумор про це - переважно чорний. "Пішохід завжди правий, поки живий". "Моторолери смішно хрустять під колесами автівок". "Дай дорогу велосипедисту, він все одно довго не проживе".
Мені би дуже хотілося, щоби ніхто ні на кого не наїжджав, і ми всі добровільно і з власної відповідальності користалися спільним простором свідоміше і з думкою про якийсь загальний, а не лише власний комфорт. Загалом, в цьому нічого складного і нема, окрім хіба того, що це неможливо. А шкода.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.