У ці налиті свинцем дні у світі є багато місць, де пишеться історія на десятиліття уперед. Це Київ, Донецьк та Луганськ. Це Москва та Вашингтон. І це Мюнхен, де у неділю, 20 лютого, завершилася конференція з безпеки. Найбільший із західних форумів такого роду актуальний як ніколи з часу завершення "холодної війни".
І не тільки тому, що "холодна війна" повернулася, і закривати очі на це західним лідерам більше не вийде. Зі швидкістю появи нових повідомлень у Twitter війна на Сході України цими днями стає дедалі гарячішою. Це фактично війна Росії проти України, яку на Заході довго сором'язливо називали то "гібридним конфліктом", то "дестабілізацією".
Читайте також: Мюнхенська промова Зеленського: прохання про допомогу та ляпаси Заходу
Ритм війни відбивався на конференції з перших секунд. Щодня перед відкриттям у головному залі показували відеоролик із тривожною музикою, що нагадує удари барабана. Все це супроводжувалося звуками, схожими на рев чи то сирени, чи пікіруючого бомбардувальника. Відеоряд завершували кадри морської хвилі як символу криз, які загрожують накрити світ.
Тільки тепер країни НАТО постачають зброю Україні
Організатори обрали девізом конференції unlearning helplessness, що можна приблизно перекласти як заклик "подолати безпорадність". Мається на увазі слабкість Заходу у минулі роки. Ціну за цю слабкість платять сьогодні насамперед українці. Відмова Заходу у запровадженні жорстких санкцій щодо РФ і постачанні зброї Києву після анексії Криму та війни на Донбасі з 2014 року переконали Москву, що їй багато що може зійти з рук.
Читайте також: Хто і яку зброю постачає в Україну?
Президент України Володимир Зеленський у Мюнхені справедливо дорікав Заходу у спробах умиротворити агресора. Раніше такі ж закиди озвучував на конференції його попередник Петро Порошенко. Його слухали, але не дослухалися.
Тепер ситуація радикально змінилася. У міру нарощування російських військ біля кордонів України багато країн НАТО почали у рекордному темпі постачати Києву озброєння та погрожувати Москві новими максимально жорсткими санкціями у разі масштабного вторгнення в Україну. "Ми сподіваємося на дипломатію, надії тануть, і якщо дипломатія програє - ми готові", - ось головний підсумок Мюнхена.
Захід не почув ані Путіна, ані Медведєва
Єдність та рішучість Заходу можна вітати, але він запізнився на вісім років. Причин тому багато, зокрема добрі наміри. Мюнхен-2022 - зупинка на цьому шляху. Конференцію вже можна назвати історичною. На дискусійних майданчиках, у коридорах та кулуарах учасників та спостерігачів не полишало відчуття вододілу, перелому у системі безпеки в Європі. Відсутність офіційної російської делегації, яка вперше за десятки років не приїхала до Мюнхена, посилювало це враження.
Читайте також: Як Мюнхенську конференцію накрило хвилею солідарності з Україною
Промови західних лідерів зафіксували позиції перед можливим початком того, що у 2016 році в Мюнхені тогочасний прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв назвав ризиком "третього світового струсу" на тлі погіршення відносин між Заходом і Росією. Захід його не почув. Як не почув 2007 року на Мюнхенській конференції президента РФ Володимира Путіна. Та його промова теж увійшла до історії, і ця історія ще не закінчилася. Її фінал залежатиме від того, наскільки добре Захід провів роботу над помилками.
Коментар висловлює особисту думку автора. Воно може не збігатись з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.