Західні ЗМІ ще за інерцією задаються питанням, чого хоче Володимир Путін, стягнувши війська до кордонів України. Відповідь на нього нарешті дав сам президент Росії. Виступаючи на врученні вірчих грамот послам у середу, 1 грудня, господар Кремля озвучив те, на що вперше туманно натякнув кілька тижнів тому, коли заговорив про "довгострокові гарантії" безпеки з боку Заходу. Тепер усе зрозуміло. Путін хоче від НАТО письмових зобов'язань того, що Альянс не розшириться на схід, тобто що Україна та Грузія не зможуть колись сховатися під його парасольку, як їм було обіцяно на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року. Ось вона - найширша з червоних ліній, які малює Путін на карті Європи.
Очікувана відповідь з Риги, де цього дня проходила зустріч глав МЗС країн НАТО за участю України, не забарилася. Генсек Альянсу Єнс Столтенберг укотре повторив, що РФ не має права вето.
Читайте також: Чи захищатиме НАТО Україну в разі вторгнення Росії?
Москву непокоїть посилення українського флоту
Путін домагається від НАТО відмови не лише від розширення, а й від двосторонньої військової допомоги, здатної серйозно збільшити оборонний потенціал Києва. Те, що глава Кремля називає "військовим освоєнням" України з боку Заходу. Ідеться, очевидно, не лише про відомі американські протитанкові комплекси Javelin, які Київ отримує вже кілька років, а й про можливі майбутні постачання. Наприклад, про системи ППО Patriot, які Київ поки що безуспішно просить у США.
Наразі, мабуть, Кремль найбільше непокоїть посилення українського військового флоту та його навчання з країнами Альянсу в Чорному морі. Так, Київ домовився про спільне будівництво катерів і кораблів із Туреччиною, Францією та Великобританією, і, що не менш важливо, про постачання британських ракет для них. Нарешті, турецькі ударні безпілотники Bayraktar, нещодавнє застосування яких Києвом проти сепаратистів на Донбасі викликало обурення Москви, використовуватимуть і українські ВМС. Все це - плюс плани створення нових морських баз - викликає дедалі помітніше роздратування в Москві, хоча Україна ніколи не зможе мірятися силами з російською армією та флотом.
Читайте також: Військова допомога США Україні: від батарейок до протитанкових ракет
Поговори зі мною, Джо!
Про це та багато іншого Путін хоче поговорити з американським президентом Джо Байденом, причому поговорити, як з рівним. Російські політики наперебій анонсують "контакти" на найвищому рівні, судячи з усього - через відеозв'язок або телефоном, які мають відбутися до кінця року.
Стягнувши війська до України, Путін посилює тиск на Байдена, як він це вже успішно зробив навесні. Тоді президент США погодився на зустріч у Женеві, яка відбулася у червні. Тепер Путін хоче закріпити успіх. Кілька років тому президент РФ, щоправда, в іншому контексті, промовив фразу: "Добре слово - це добре, але добре слово і Smith & Wesson набагато ефективніше". Схоже, це один із його центральних принципів. Путіну подобається спілкуватися із Заходом, приставивши револьвер до скроні України.
Читайте також: Байден vs Кремль? Чого очікувати РФ та її сусідам від "саміту за демократію"
Як Заходу реагувати на навчання РФ біля кордонів України
То що, виходить, великої війни не буде? Найближчим часом, швидше за все, ні. Поки не запрацює газопровід "Північний потік-2", це здається майже неможливим, інакше на ньому можна ставити хрест. А ось чергове загострення у позиційній війні на Донбасі плюс постачання російської зброї сепаратистам можливе. Мовляв, ви озброюєте Україну, а ми - їх. Якщо ж Росія все-таки колись зважиться на відкриту агресію, то спробує зробити це несподівано. Звичайно, після 2014 року це майже неможливо, але якщо кілька разів загрожувати, а потім не нападати - реакція жертви притуплюється. Можливо, розрахунок Москви і на це теж.
Якщо це все так, Заходу варто реагувати більш стримано, все вже сказано і не раз. Гучні слова тривоги лише грають на руку господарю Кремля, який не без задоволення днями зазначив, що попередження Росії про постачання зброї в Україну викликали на Заході "відому напругу", і побажав, щоб вона "зберігалася якнайдовше". Заходу не варто виконувати це побажання. Найкращою відповіддю на нові навчання РФ біля кордонів України став би демонстративний візит когось із відомих західних політиків до Києва. Такої підтримки точно не вистачає.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.