Я визнаю, я змінив свою думку. Зволікання канцлера ФРН Олафа Шольца (Olaf Scholz) у питанні поставок Україні важких озброєнь я довгий час добре міг зрозуміти. І я все ще розумію тривогу з приводу того, що Німеччина чи вся НАТО через постачання певної зброї можуть бути втягнуті у війну. Адже російські політики погрожують саме цим, а президент Путін навіть натякав на можливість застосування ядерної зброї. Безумовно, є підстави поводитися обачно у відносинах із Росією. Але проблема в тому, що Путін це знає. Ба більше, від самого початку у своїх розрахунках він враховував цей страх. У той час, як українці відчайдушно борються за своє життя та свободу, російська армія систематично руйнує житлові будинки та цивільну інфраструктуру. Практично біля нашого порога відбуваються воєнні злочини.
Вирішальну роль відіграє військова допомога Заходу
Попри переважну чисельну перевагу російських військ і безсовісні методи ведення війни Росією, українська армія напрочуд добре тримається і навіть повернула частину окупованих Росією територій. Вирішальну роль у цьому відіграла військова допомога Заходу. Але зараз український контрнаступ очевидно досягнув межі можливостей. Почалася позиційна війна, яку Росія може вести довго. Однак і без великих боїв кожен день цієї війни несе страждання мирному населенню, кожен день цієї війни не дає змоги світові кинути всі сили на розв'язання інших проблем, наприклад, голоду, який посилився через цю війну.
На тлі нинішньої патової воєнної ситуації, на тлі інфляції та браку енергії в багатьох країнах знову лунають заклики до дипломатії - потрібно, нарешті, вести переговори про мир! Але зрозуміло одне, якщо Україна зараз почне домовлятися, то вона отримає мир під диктовку Росії.
Як сказав у жовтні генсек НАТО Єнс Столтенберг в інтерв'ю DW: "Якщо президент Путін припинить бойові дії, настане мир. Якщо Україна перестане боротися, вона перестане існувати як незалежна держава". Тому дипломатія та військова допомога не є протилежними речима, але доповнюють одна одну. Україна повинна почати переговори з позиції сильного. Але поки що в неї немає такої позиції.
Із західними танками Україна може просуватися вперед
Згідно з оцінками військових експертів, західні танки здатні переломити ситуацію. З ними Україна, замість того, щоби просто утримувати позиції, могла би просуватися вперед на окупованих Росією територіях, відвойовуючи їх.
В інтерпретації Путіна, щоправда, ці території тепер належать Росії. Що станеться, якщо Росія сприйме український наступ із західними танками на ці території як вступ у війну країн, які їх поставили Києву? Відповідь на це запитання полягає в наступному: Путін і так може все трактувати, як йому завгодно. Він може на свій розсуд сприйняти як вступ у війну і зовсім інші речі. Але Захід не повинен робити себе залежним від цього. Міжнародне право на боці України і тих, хто допомагає їй у військовому плані, тому що ця країна просто відбиває агресію.
Читайте також: Західні танки - вирішальний фактор розвитку війни в Україні
Уряд ФРН більше не може довго чекати
Так, цей шлях не позбавлений ризику. Але інший шлях - триматися осторонь та не втручатися - ще ризикованіший. Він показав би Путіну і всім його потенційним послідовникам у всьому світі, що агресія може залишитися безкарною. Тоді наступними цілями для Путіна після України могли би стати Молдова або країни Балтії. Тому стримана позиція щодо поставок танків більше недоречна, якщо вона взагалі коли-небудь була такою.
Доти, поки жодна інша західна країна не хотіла постачати Україні танки, Олаф Шольц ще міг говорити, що Німеччина не хоче діяти наодинці. І це було розсудливо. Але зараз Великобританія готова подати приклад і хоче відправити в Україну свої танки Challenger, незалежно від того, чи підтримає її хтось ще. Інші країни - Польща або Фінляндія - теж негайно відправили б в Україну німецькі танки Leopard, якби Німеччина видала їм на це дозвіл. Це було би найменшим, що міг би зробити уряд ФРН. Але він поки що уникає такого кроку.
Проти поставок танків Leopard з Німеччини можна було би навести аргументи про її власну обороноздатність, але в жодному разі не дипломатичні, стратегічні або моральні виправдання. Постачання бойових танків необхідне з військового погляду, воно захищене міжнародним правом і в стратегічному плані є вирішальним сигналом для Путіна та західних союзників про те, що ми спільно відстоюємо за свою свободу. А уряд ФРН більше не може чекати довго, інакше він ризикує втратити довіру.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.