Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) знає це, взагалі-то, краще за інших. Федеральному президенту, коли він ще був міністром закордонних справ, часто доводилося стикатися з тим, якого болю на сході Європи досі завдають погано заліковані рани XX століття.
Тим більше стає незрозумілим промах, якого він припустився, пов'язавши аргументи на користь "Північного потоку - 2" з пам'яттю про напад Німеччини на Радянський Союз і про більш ніж двадцять мільйонів жертв його населення.
Кремль проводить історичну політику, яка базується на радянських міфах. Він дотримується позиції, що всі жертви війни на винищення, яку вели нацисти, і все героїчні подвиги в боротьбі проти гітлерівської Німеччини припадають на Росію. Водночас Москва ганьбить українців, а коли виникає політична необхідність - й інших східних європейців, звинувачуючи їх у співпраці з нацистами.
Однак насправді більшість злочинів німців у війні проти Радянського Союзу було скоєно на території України і Білорусі. Це не зменшує тих жахів, яких зазнали росіяни, але це показує, що про жахи того часу слід говорити не тільки в контексті Росії. Якщо йти за логікою Штайнмаєра, то історичну відповідальність Німеччини щодо України також можна використовувати як аргумент навпаки - проти "Північного потоку - 2". Але і від цього також краще утриматися.
Автор: Райнгард Фезер, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.