Те, що сталося тієї ночі, залишило незабутній слід. Катастрофічні події ночі з 14 на 15 липня 2021 року досі є травматичними для людей, які їх пережили і які вижили. Це люди, які боялися за своє життя, які поховали своїх родичів чи близьких, які усе втратили, і які залишилися і досі залишаються ні з чим.
Ці події дали, власне, усім у Німеччині та Центральній Європі розуміння того, що життя на тлі екстремальних погодних явищ стає дедалі більш непередбачуваним. Це ще одна причина, чому вони так глибоко закарбувалися у пам'яті.
Деякі кадри протягом кількох днів стали іконічними. Наче зловіще віщування, яке пробуджує, лякає та жахає людей. Природна катастрофа, яку неможливо було собі уявити, забрала життя 184 людей у німецьких федеральних землях Рейнланд-Пфальц та Північний Рейн-Вестфалія. Тільки в ідилічній, на перший погляд, долині річки Ар загинули 134 людини, тіла деяких з них не вдалося знайти досі. Десятки тисяч людей опинилися на межі загрози існування та були змушені починати все життя з нуля. Чимало чоловіків і жінок іще довгий час житимуть з травмами та приступами страху, викликаними пережитим.
Героїчні історії та провальна політика
Та ніч у долині Ару породила багато історій про горе, але також великі історії про героїнь, героїв та надію. Вони заслуговують на те, аби їх розповідали та слухали.
Читайте також: Повінь у Німеччині: чому не всюди спрацювала система раннього оповіщення
На противагу цим спогадам існують історії про провал. Офіційна Німеччина в принципі любить робити вигляд, наче вона ніколи не залишає своїх громадян напризволяще і взагалі є пупом прогресу та діджиталізації. Ця багата країна.
Але крім цього є провал - системи та політиків, які ухвалюють рішення. Його досі недостатньо називають своїм іменем і недостатньо опрацьовують. Не спрацювали ланцюги екстрених попереджень, бюрократичні приписи виявилися жахливими перепонами, рятувальним гелікоптерам бракувало техніки для розбору завалів, необхідна комунікація була технічно унеможливлена. Життя в багатьох випадках вдалося врятувати завдяки особистому героїзму. І нарешті: експерти кажуть, що катастрофу можна було передбачити за кілька днів до того, як вона сталася.
З часу повені люди в Німеччині пожертвували понад 650 мільйонів євро. Держава виділила допомогу та заснувала фонд відбудови. Але багато повідомлень з місць катастрофи свідчать, що люди чекали й досі продовжують чекати, що справи не просуваються. Але ж так не може бути. Це ганьба.
Екстремальна погода стає нормою
При цьому всі повинні зрозуміти, що так, як було, вже не буде. Про це навіть не йдеться. Але людям не можна сказати, що їм не варто знову зводити будиночок на березі річки на тому ж місці, не надавши їм в найближчому часі конкретних перспектив.
Це важливо особливо з огляду на те, що людство повинно буде налаштуватися на дедалі більш екстремальні погодні явища. Варто навести лише один приклад: буквально днями фото та відео зламів льодовиків такого масштабу, який важко собі уявити, у високогір'ях Італії та Киргизстану налякали багатьох людей. Вони дивляться із сумішшю жаху та захоплення, як пів льодовика із абсолютно неймовірною силою падає в долину. Страшно собі уявити, що було б, якби десь нижче була дамба.
Взагалі-то всі звикли, що у теленовинах перед тим, як перейти до спортивних подій та прогнозу погоди, показують якісь кадри повеней у Бангладеш та Індії, посухи в Австралії чи Сахелі, палаючих лісів Амазонки. Лише на пару секунд, далі йдуть звичні новини. Але сьогодні можна побачити такі кадри з усього світу - з долини Ару чи Італії, з Каліфорнії чи Греції, з Сибіру чи Океанії. Все стає серйозно.
Потрібні відповідальні дії
Повінь в долинах німецьких річок Ар та Вуппер стала також частиною виборчої кампанії до Бундестагу у вересні 2021 року. Кліматична криза, довкілля! Але потім знову повернувся коронавірус, а потім - напад Росії на Україну. І суспільство, фіксоване на термінових новинах та обуренні, небезпечно швидко забуває про свої довгострокові зобов'язання. Таким чином воно ставить під загрозу власну стабільність у кризових ситуаціях.
При цьому наслідки зміни клімату та глобального потепління нікуди від нас уже не подінуться - ані від німців, ані від усього людства. Ніч у долині Ару лише показала, що більше немає безпечної території для життя. Тим важливіше допомагати та діяти, і робити й те, й інше відповідально. Історії з долини Ару, історії про смерть і горе, надію, допомогу та досаду, зобов'язують діяти спільно. І завжди прислухатися.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.