Нової війни Росії з Україною поки що не буде. Судячи з офіційних заяв Білого дому та Кремля про результати двогодинної відеорозмови Джо Байдена та Володимира Путіна, що відбулася 7 грудня, у Москві та Вашингтоні налаштовані продовжувати і, можливо, навіть нарощувати контакти.
"Дух Женеви" як "дух розрядки"
На цьому загалом сприятливому для нього тлі путінське керівництво навряд чи піде на воєнну операцію або навіть на формальну легалізацію російської військової присутності у так званих "народних республіках" Донбасу під приводом "гуманітарної інтервенції". Це стало би справжнім ляпасом президентові Сполучених Штатів. І це зовсім не в інтересах Путіна, якого кожен новий контакт із Байденом, починаючи із саміту в Женеві у червні, ще на крок повертає до кола світових лідерів, яким подають руку на Заході.
У Кремлі дуже задоволені. Там розуміють: Байден діє свідомо. У Вашингтоні сподіваються у такий спосіб зробити політику Москви більш передбачуваною. Недарма у кремлівському пресрелізі про підсумки зустрічі йдеться про "дух Женеви". Так в епоху Леоніда Брежнєва говорили про "дух розрядки" або "дух Гельсінкі" - маючи на увазі Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року, підписаний у столиці Фінляндії. Такий пафос путінської адміністрації, та ще й на адресу США - виняткове явище. Це означає лише одне: у Кремлі відеосамітом задоволені.
Читайте також: "Путін хоче нової Ялти": Європейська преса про вимоги Путіна щодо України і НАТО
Якщо вдуматися, то привід для задоволення є, і не один. Американський Конгрес прибрав із тексту законопроєкту про оборонні витрати можливі санкції проти російських фізичних осіб та компаній, включаючи, що важливо, "Північний потік-2". Крім того, у (дуже короткій) заяві Білого дому за підсумками розмови двох лідерів немає жодного слова про ситуацію з правами людини в Росії. Тобто якщо виходити з тексту, за дві години розмови Байден на цю тему не сказав нічого або дуже мало.
З текстів пресрелізів Білого дому та Кремля зрозуміло також, що Байдену важливо було домогтися від Путіна обіцянки підтримати укладення нової угоди з Іраном щодо його ядерної програми - замість тієї, з якої у травні 2018 року вийшла адміністрація Трампа. Це цілком в інтересах Путіна. Російсько-американський діалог на цю тему цілком можливий.
Крім того, у Вашингтоні хочуть, щоб Кремль притиснув російських хакерів, які влаштовують кібератаки на американські компанії й об'єкти інфраструктури. Обережно припущу, що світ російської кіберзлочинності, м'яко кажучи, непогано знайомий Кремлю. Але російське начальство поки що не готове вжити жорстких заходів проти "неофіційних" хакерів і наказати зупинитися, так би мовити, офіційним хакерам "у погонах". Воно розуміє, що ця тема для американської адміністрації дуже актуальна, тому треба добре поторгуватися.
Читайте також: ЄС погрожує Росії санкціями за будь-яку нову агресію проти України
Боротьба довкола України: залишилися на своїх позиціях
Що ж до України, то тут кожна сторона стверджує і ще стверджуватиме своє. Байден та його команда продовжать наполягати на тому, що запобігли російському вторгненню завдяки єдності з європейськими союзниками та загрозі жорстких санкцій (включаючи відключення російських банків від міжнародної електронної системи платежів SWIFT).
Путінський режим своєю чергою наголошуватиме, що він тепер почав прямо обговорювати українську тему з Вашингтоном через голову "маріонеткового київського режиму". Адже сказано ж у кремлівському комюніке: "Лідери домовилися доручити своїм представникам вступити у предметні консультації з цих чутливих питань". А боротьба не лише проти вступу України до НАТО, а й за припинення взагалі всіх форм співпраці країни з Альянсом - найголовніше завдання, поставлене Путіним перед МЗС (а фактично - і перед усім російським держапаратом). Поки що це означає нескінченні суперечки з Америкою щодо постачання зброї, навчань, візитів ввічливості союзних флотів та навчання українських військових.
Читайте також: Військова допомога США Україні: від батарейок до протитанкових ракет
Дестабілізація внутрішньополітичної ситуації в Україні, для якої Кремль має ресурси, плюс робота з найбільш готовими до контактів з Москвою європейськими столицями, насамперед Парижем і Берліном, триватимуть тепер із подвоєною силою. Кремль намагатиметься домогтися скликання саміту Росія-ЄС. У червні цю ідею заблокували Польща і країни Балтії. Але вже друга розмова з Байденом дає прихильникам спілкування з Росією додаткові козирі: мовляв, якщо "лідер вільного світу" не соромиться регулярно розмовляти з Путіним, чому ми не повинні?
Захід піде на різдвяні канікули з полегшенням: нової європейської війни вдалося уникнути. "Предметні консультації" йдуть, експерти коментують, гармати мовчать. Сказати, що "перемогла дружба" - це занадто. Усі залишилися задоволені - так буде точніше.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.