78 підписів країн і фото на тлі швейцарських Альп. Це багато чи мало для заходу, який задумувався як початок "шляху до миру" у війні Росії проти України? Деякі оглядачі на Заході поспішили назвати саміт безглуздим, мовляв, Росію не запросили. Але не варто поспішати з висновками. У саміту кілька важливих результатів.
Швейцарський саміт змусив зайняти позицію
Головним завданням Києва та його партнерів було зібрати якомога більше країн для підтримки України як жертви нападу. Це вдалося рівно настільки, наскільки це зараз можливо. Київ пішов на болючий компроміс, винісши за дужки центральні питання - закінчення бойових дій, виведення російських військ і покарання винних. Усього того, що в ухваленому спільному комюніке ховається за формулюванням про пошук "шляхів до всеосяжного, справедливого і стійкого миру для України". Ключове слово тут - "справедливого". Усі перераховані вище питання, по суті, маються на увазі і у відсиланнях до Статуту ООН, яких у двосторінковому документі три!
Так, на саміт приїхало менше учасників, ніж хотів би Київ, особливо болючою є відсутність Китаю. Не всі із присутніх понад 90 делегацій держав поставили свої підписи. Це - початок довгої дипломатичної роботи, а не кінець. Важливо інше. Саміт змусив більшість країн світу, а швейцарці на прохання Києва запросили понад 160, чітко зайняти позицію у війні, яку Росія веде у центрі Європи вже третій рік. Відмова приїхати або поставити підпис, а також рівень делегації - теж позиція.
Саміт змусив зайняти позицію і саму Росію. Спочатку Москва намагалася тиснути на інші країни, дискредитувати саміт, а за день до його початку президент РФ Володимир Путін особисто виступив із заявами про те, яким він бачить мир в Україні. Глава Кремля запропонував Україні вивести війська з чотирьох областей, які Росія окупувала, але не повністю, відмовитися від планів вступу до НАТО і так далі за списком, який він уже озвучував на початку нападу. По суті, Путін знову запропонував Україні капітуляцію й очікувано отримав відмову. Уже сам факт його виступу свідчить про те, що у Кремлі нервують з приводу дипломатичних ініціатив Києва, намагаються залякати і перебити порядок денний.
Найголовніший підсумок швейцарського саміту в іншому. Він не відчинив, але прочинив двері для майбутньої участі Росії. Досі вони були зачиненими. 30 вересня 2022 року Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) ухвалила рішення, в якому констатувала "неможливість проведення переговорів" із президентом Росії Путіним. Зеленський скріпив це своїм указом. Це стало відповіддю Києва на анексію РФ окупованих від початку вторгнення чотирьох регіонів України. У перші місяці великої війни Київ і Москва вели переговори - спочатку в Білорусі, потім у Туреччині, які, однак, було перервано.
Київ готовий до майбутніх переговорів з Росією
У тексті ухваленого у Швейцарії комюніке зазначено, що "досягнення миру вимагає залучення і діалогу між усіма сторонами" і що учасники будуть "вживати конкретних заходів... з подальшим залученням представників усіх сторін". Росія не згадується безпосередньо, але зрозуміло, що йдеться про неї. Про це ж заявив і глава українського МЗС Дмитро Кулеба: "Ми також розуміємо прекрасно, що настане момент, коли треба буде говорити з Росією". Досі такі слова рідко звучали з вуст українських лідерів, після Швейцарії це може змінитися.
На Україну і світову спільноту чекає марафон конференцій, але перший крок зроблено. Ультимативна позиція Кремля зараз - прояв слабкості, а не сили. Як швидко, на якому рівні і за яких умов пройде наступний раунд, уже за участю Росії, залежатиме від ситуації на фронті. Захід на конференції з відновлення України в Берліні, на саміті G7 та інших майданчиках дав зрозуміти, що підтримка Києва, зокрема, військова, не припиниться.
Для України було важливо зберегти ключ від майбутніх переговорів з Росією у своїх руках, і у Швейцарії це вдалося.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.