Інколи мені видається, що радники президента країни вирішили, що віднайшли геніальне рішення протидії хайпам. Щоб це не позначалося на рейтингах, не псувало настрій і мало ефект подорожника: дешево лікувало суспільні рани. До того ж, без таких обтяжуючих голову держави процедур як тривалі судові розгляди, системна боротьба з корупцією, виснажливі і затяжні реформи та проблемні відставки тих чи інших очільників міністерств.
Наприклад, виникають скандали, пов'язані з діяльністю Максима Степанова або ж Павла Вовка, соціальні мережі вибухають, експертки та експерти пишуть, що вакцінацію провалено, а система правосуддя гниє і надій на "покращення" мало, все це можна виправити швидко ухваленими рішеннями РНБО і, відповідно, указами президента Володимира Зеленського.
Принаймні, в історії з Віктором Медведчуком це чудово спрацювало, потішило частину суспільства, зібрало лайки в соціальних мережах, крім того, ніби надихнуло на роботу і систему правосуддя. Віктор Медведчук програв кілька судів.
Отже, хтось віднайшов оптимальне карально-управлінське рішення, що можна замінити кримінальне правосуддя, антикорупційне законодавство, дисциплінарні провадження, реформу митниці санкціями РНБО.
2 квітня цього року РНБО склало свій рейтинг, на відміну від звичних рейтингів впливових політиків, котрі складають експерти і експертки ділових тижневиків, цього разу це був топ-контрабандистів, складений аналітиками СБУ і РНБО. Цей топ був затверджений указом президента країни.
Запровадили персональні санкції, заблокували активи, майно, санкції стосувалися також компаній, до яких були причетні "контрабандисти", крім того, від роботи відсторонили 100 посадовців митниці.
Читайте також: Чи є шанс у "телеканалів Медведчука" повернутися в ефір?
Санкції мають таку статусну природу, що застосовуються, передовсім, до іноземних фізичних та юридичних осіб, але якщо вірити в конспірологічні теорії змови, що в Україні діє "п'ята колона", то, може, ці "контрабандисти" цією колоною і є?
Боротися з таким серйозним економічним кримінальним злочином як контрабанда дійсно непросто. Кримінальне правосуддя взагалі обтяжлива і ненадійна штука: багато письмової роботи, стандарти, оголошення підозри, ведення слідства, збирання доказів, процесуальне керівництво, доведення вини, представлення обвинувачення під час судового процесу, і все це - люди, час, ресурси. І до "посадок" треба дожити, і не факт, що вистачить періоду президентської каденції або хтось з суддів не сховає ікла за антикорупційними брекетами.
Антикорупційне законодавство також працює в площині кримінального правосуддя, і рухатися тут без дотримання процедур, без урахування фактору презумпції невинуватості фактично неможливо. Належність кожного доказу, навіть очевидного в очах суспільства, потрібно щоразу доводити.
Митну реформу потрібно продумати, проаналізувати, що не так, розробити, розпланувати, починати поетапно втілювати, запровадити механізм моніторингу та реагування. І це також процедурний каскадний процес.
Читайте також: Коментар: Медведчук як політичне плацебо для Зеленського
Багато хто пояснює санкційний шлях тим, що це відповідає українським інтересам. Що ж, це, безумовно, схвально, коли рішення української РНБО відповідають українським інтересам, було б значно гірше, якби не відповідали чи відповідали інтересам іншої держави. Добре, коли і рішення виконавчої влади відповідають українським інтересам, і рішення президента, а от з системою правосуддя трохи складніше, бо принцип відповідності українським інтересам не є визначальним, коли йдеться про права людини і свободи.
Але з огляду на перспективу, на наслідки ухвалення цих рішень, в мене немає впевненості, що це відповідає українським інтересам.
Наприклад, санкції не можуть підміняти собою реформи: правосуддя, митниці, системи охорони здоров'я або ж антикорупційну. Це не є інструменти реформ.
Санкції не можуть слугувати інструментом притягнення до юридичної відповідальності за вчинення злочинів або ж адміністративних правопорушень, навіть коли щодо особи триває розслідування.
Читайте також: Відключення телеканалів: медіаексперти вказують на брак прозорості
Санкції не можуть підміняти кримінальну відповідальність, оскільки тоді принципи правосуддя замінює політична доцільність, ті самі українські інтереси, що ними керуються органи виконавчої влади.
Використання санкцій замість справедливого судового процесу означатиме смерть судової гілки влади. І якщо хтось вважає, що вона і без того мертва, санкційна заміна "мертвого правосуддя" ще більш небезпечна, бо впроваджується всупереч конституційним принципам.
Проблема ще й у популістській риториці президента Зеленського. Вона заважає йому пояснювати суспільству складні, але конче необхідні речі щодо правомірності, правових підстав, аргументованості ухвалення подібних рішень. Тому суспільство бачить, що так можна, що правосуддя не працює, що Конституція існує лише на папері.
А тепер подумайте, що в нас ще функціонує так, що викликає суспільне обурення? Або ж не функціонує? РНБО прийде - порядок наведе, або бодай подарує тимчасову ейфорію. На допомогу критики сподіватися не варто, бо присмак всевладності іще солодший за смак влади.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.