Тривожні сирени лунатимуть у демократичних країнах Східної Азії в час, коли Китай і Росія проводитимуть спільні маневри навколо берегів Тайваню і Японії. Москва і Пекін ще більше зблизилися після початку агресивної війни Росії проти України. Правителі Володимир Путін і Сі Цзіньпін розглядають співпрацю своїх країн як найтіснішу з усіх можливих.
Також не можна приховати той факт, що Сі Цзіньпін під час візиту канцлера Німеччини Олафа Шольца (Olaf Scholz) до Пекіна запевнив, що КНР виступає проти використання ядерної зброї в Україні. Цей мінімальний консенсус між цивілізованими країнами жодним чином не означає віддалення від Москви, що зараз і покликані підтвердити спільні навчання.
Читайте також: Коментар: Візит канцлера Шольца до Китаю - ходіння мінним полем
Північна Корея теж у грі
Хоча КНР ніколи офіційно не визнавала військової підтримки Росії, збройні технології через Північну Корею могли потрапити на фронт в окуповані частини України. Путін і Сі є прибічниками північнокорейського режиму Кім Чен Ина, який лишився ніби у "кам'яному віці", так само тісно вони пов'язані й з режимом аятол у Тегерані.
У році, який добігає кінця, за даними газети The New York Times, Пхеньян провів 88 ракетних випробувань, і кілька ракет впали в територіальні води Японії або Південної Кореї, унаслідок чого армії обох країн (і союзні американські війська, дислоковані в обидвох країнах) було приведено у стан бойової готовності. Існує консенсус в оцінках того, що Північна Корея тепер здатна обладнати ракети ядерним боєзарядом.
Читайте також: Іран та Росія: близькі друзі
Китай націлився на Тайвань
Пекін, зі свого боку, у серпні під час військово-морської блокади демократичного та вільного Тайваню запускав ракети, які впали біля тайванського узбережжя. Це була відплата Сі Цзіньпіна за візит на острів американської політикині Ненсі Пелосі. Пекін стверджує, що Тайвань є частиною КНР. Однак насправді Компартія Китаю ніколи не керувала островом, який зараз є процвітаючою демократією. І Москва, і Пекін націлені на ескалацію в західній частині Тихого океану, їхні маневри зараз не мають на меті заспокоїти хвилі, які здійнялися за останні кілька місяців.
Мета Пекіна - силоміць перетворити ці міжнародні води на національні. З цією метою китайські сили вже окупували острови, що належать Філіппінам. Крім того, КНР створила штучні острови та мілітаризувала їх. Кінцева мета - витіснити з Тихого океану Сполучені Штати, які є партнерами Філіппін, Тайваню, Японії та Південної Кореї, для того, щоби новий гегемон міг здобути військове та економічне домінування над країнами регіону. Той факт, що Пекін одночасно прагне і одного, й іншого, став цілком очевидним ще раніше: згідно з повідомленнями журналу Foreign Affairs, з 2010 року Китай у 123 випадках намагався нав'язати свою політичну ідеологію за допомогою економічного тиску.
Читайте також: Коментар: Паралелі між Україною і Тайванем очевидні
Нерівноправні партнери
Росія рухається в тому ж напрямку, що й Китай, адже спільним ворогом двох правителів, Путіна та Сі, є Сполучені Штати. Але за ниточки тут усе ж таки смикає Китай. У вересні на полях зустрічі Шанхайської організації співробітництва Володимиру Путіну довелося звітувати перед китайським "верховним лідером" та відповідати на "питання й занепокоєння" про війну в Україні.
Кремлю хочеться виглядати рівноправним партнером Пекіна. Однак насправді КНР сьогодні набагато потужніший гравець, ніж путінська Росія. Сама лише кількість успішних економічних спроб тиску доводить, що КНР глибше інтегрована у глобальну економіку, і її - як місце виробництва, так і ринок збуту - не може ігнорувати жодна країна світу.
Читайте також: Штайнмаєр закликав Сі Цзіньпіна вплинути на Путіна для припинення війни
Чим допомагає Росія
Навчання Росії та Китаю можна розглядати в контексті модернізації китайської армії, яка має завершитися у 2027 році, у рік сторіччя заснування так званої "Народно-визвольної армії". У цьому російська армія допомагає китайській. Москва має передати Пекіну навички захоплення території, бойових дій в міських умовах та ведення партизанської війни.
Сі Цзіньпін оголосив, що за бажання може здійснити напад та окупувати вільний Тайвань. Для цього йому знадобляться саме ці навички. Але, дякувати Богові, російська армія, розпалюючи війну в Україні, спіткнулася саме на цьому. Імовірно, Путіну довелося рапортувати перед Сі саме з цієї причини, а не тому, що Сі так стурбований миром у всьому світі.
Читайте також: Коментар: З Володимиром Путіним миру не буде
Ціль на вимотування сил країн вільного світу
У будь-якому випадку, світові не варто очікувати нічого доброго від поглиблення співпраці між Китаєм і Росією в і без того напруженій атмосфері в західній частині Тихого океану. Планується, що навчання триватимуть протягом різдвяного періоду і завершаться 27 грудня. В Україні Путін теж не хоче складати зброю на Різдво. Мета Сі і Путіна - виснажити вільний світ. Тому для свободи та демократії вогонь цього року не припинятиметься навіть на Різдво.
Довідка: Александр Ґерлах є старшим науковим співробітником Ради Карнегі з питань етики в міжнародних відносинах і науковим співробітником Інтернет-інституту Оксфордського університету. Після роботи на Тайвані та в Гонконзі, особливо на тлі посилення Китаю та значення цих процесів для країн вільного світу, цей регіон світу став для науковця основною темою досліджень. Раніше Ґерлах обіймав різні посади в Гарвардському та Кембриджському університетах.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.