У Німеччині перше щеплення від коронавірусу зробили 101-річній мешканці будинку для літніх людей. У Великобританії це була 90-річна пенсіонерка, у Канаді - 89-річна.
Натомість, моя 92-річна бабуся в Індонезії, певно, буде останньою у черзі. У грудні уряд країни повідомив, що в тамтешньому графіку вакцинації першими будуть медпрацівники та працівники державних і комунальних структур, а за ними - працездатне населення віком від 18 до 59 років. Щеплення старшим людям робитимуть пізніше.
Минув місяць, і президент Індонезії Джоко "Джокові" Відодо став першим вакцинованим від коронавірусу в країні. Йому 59 років, тож він якраз потрапляє до необхідної вікової категорії. Натомість віцепрезиденту Маруфу Аміну вже 77, тож для щеплення на ранній стадії він застарий.
Спершу молодь, потім - старші?
Індонезійський план одразу ж викликав питання у світової спільноти, адже він прямо протилежний тому, як чинить багато інших країн. Відповідь, яку часто можна почути, це те, що влада занепокоєна тим, як вакцина CoronaVac (та сама, що її закуповуватиме Україна. - Ред.), розроблена китайською фармацевтичною компанією Sinovac Biotech, діятиме на старших людей. Адже до останньої фази досліджень не були залучені учасники віком понад 60 років. Крім того, влада каже, що вакцинація молодшого населення, мовляв, допоможе швидко досягти колективного імунітету. Понад 70 відсотків населення Індонезії належать до вікової категорії від 15 до 64 років.
Читайте також: Наскільки ефективними є китайські вакцини від COVID-19
Передусім економічне зростання?
Та чи справді колективний імунітет є реальною причиною, яка стоїть за таким нестандартним шляхом, яким вирішила піти Індонезія в питанні вакцинації? Речниця індонезійського міністерства охорони здоров'я в розмові з DW каже, що рівень інфікування коронавірусом в країні найвищий саме серед молоді. Утім, смертність від COVID-19 у цій віковій категорії дуже низька. Натомість люди за 60 становлять малу частку населення країни, але саме на цих людей припадає 46 відсотків усіх смертей від вірусу.
Читайте також: Щеплення від COVID-19: чому Україна обрала китайську вакцину
Водночас молодше населення "відіграє важливу роль в економічному житті та підтримує родини. Вони рушать економіку, тож ми надаємо пріоритет тим, кому від 18 до 59", каже речниця міністерства.
Ключове слово тут - економіка. Президент Джокові вже неодноразово заявляв, що хоче підняти економіку Індонезії, його мета - сім відсотків економічного зростання на рік. Утім, під час першого терміну на посаді досягти цієї мети йому жодного разу не вдавалося. Усе завершилося зростанням ВВП на близько п'яти відсотків за підсумками 2019 року. Він хотів реалізувати свій план під час другого терміну, але на заваді стала пандемія COVID.
У листопаді 2020 економіка Індонезії вперше за два десятиліття продемонструвала падіння. За підсумками третього кварталу вона впала на 3,49 відсотка відносно попереднього року. Падіння спостерігалося майже в кожному секторі.
Врятувати життя за допомогою економіки
Рішення вакцинувати населення працездатного віку - свідчення того, що уряд Індонезії прагне якомога швидше перезапустити економіку. У багатьох країнах такий курс був би спірним, але багато людей в Індонезії привітали урядовий план. Більшість людей досі більше боїться втратити роботу, ніж захворіти.
Читайте також: Коментар: Час поділитися патентами на випуск вакцини від COVID-19
У жовтні президент країни Джокові виправдовував своє рішення не запроваджувати локдаун у тих регіонах, де кількість інфікувань коронавірусом зростала, тим, що, мовляв, удар по доходах населення так само б'є по суспільству. "Те, що ми ставимо здоров'я на перше місце, не означає, що треба жертвувати економікою, адже це так само означає жертвувати життями десятків мільйонів людей", - сказав президент.
Чи спрацює ця нестандартна стратегія вакцинації так, як сподівається уряд, може показати лише час. А якщо спрацює, то чи буде більш швидке економічне зростання, ніж очікується, достатньою втіхою для тисяч індонезійців, які втратили через коронавірус своїх рідних старшого віку?
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.