Російські війська бомблять мирні квартали Чернігова, Харкова, Маріуполя, Охтирки та інших міст, перетворюючи на попіл школи, дитячі садки та пологові будинки. Варварам ХХІ століття протистоїть увесь український народ на чолі з Володимиром Зеленським, який гідно прийняв виклик Кремля. І значною мірою саме завдяки йому весь світ побачив сутність нинішньої Росії та її президента, які вихвалялися високотехнічною армією, що тільки-но ступивши на українську землю, перетворилася на банальних убивць та мародерів.
Подивитися Путіну у вічі
За три роки президентства Зеленський не раз публічно повторював: він готовий зустрітися з Путіним і подивитися йому у вічі. Колишній комік був упевнений, що його особиста зустріч із президентом Росії кардинально змінить ставлення Кремля до України, і з Москвою можна буде домовитися про мир на Донбасі. Втім, всі зусилля Зеленського виявилися марними. Путін ігнорував чинного президента України, давав зрозуміти, що той - не його рівень у переговорах щодо майбутнього України.
Упродовж минулих чотирьох місяців американська та британська розвідки неоднаразово публічно попереджали Київ про можливий наступ російської армії. Про таку небезпеку говорив і президент США Джо Байден. Але весь цей час Зеленський заспокоював українців, дорікаючи Заходу за поширення фейків. Він до останнього не вірив, що Росія зважиться на широкомасштабне вторгнення в Україну. Важко в це було повірити і всьому світові.
Проте реальність виявилася страшнішою за всі прогнози: вранці 24 лютого Росія атакувала українську територію балістичними ракетами. Зеленський повівся гідно: він не втік із країни, не сховався від Путіна в бункері і не капітулював перед агресором. Він як верховний головнокомандувач української армії очолив опір російським окупантам. І навіть не віриться, що це той самий Зеленський, який ще донедавна хотів зазирнути у вічі Путіну. Так, і це той самий Зеленський, про якого досі зі зневагою говорить Москва.
Зі щитом або на щиті
Чим і коли закінчиться російсько-українська війна сьогодні не знає ніхто. Але абсолютно очевидно, що Володимир Зеленський увійде в історію України як президент, який прийняв виклик однієї з найсильніших армій світу. Путін, схоже, недооцінив свого київського візаві, поведінкою якого захоплені не лише в Україні, а й у світі. Йому аплодують стоячи у парламентах Західної Європи. Він - на обкладинках світових ЗМІ. Президент України - друг Макрона та Джонсона. А ось Путін перетворився у країнах Заходу на нерукостислого.
Сьогодні, поза всяким сумнівом, зоряна мить Зеленського у світовій політиці. Він став справжнім символом боротьби не лише українського народу, а й усього світу проти російської агресії. Нинішню популярність Володимира Зеленського на Заході можна порівняти хіба що з популярністю Михайла Горбачова. Щоправда, чим це закінчилося для Горбі, ми всі добре знаємо: любов до нього у світі та зневага - всередині країни. Сподіваюся, Володимир не повторить цей шлях.
14 днів війни перетворили Зеленського на справжнього лідера нації. Сьогодні він - ворог номер один для Володимира Путіна, який донедавна був щиро переконаний, що його армію в Україні зустрінуть як визволителів із квітами. Оточення українського президента стверджує, що за два минулі тижні спецслужби запобігли десятьом замахам на Зеленського. Путін жадає його смерті - якщо не фізичної, то принаймні політичної. І те, що цього не сталося й досі, свідчить про слабкість господаря Кремля.
Чи піде Україна на мир із Росією?
Ультиматум Москви Києву, що складається з чотирьох пунктів, є свідченням того, що Росія не готова йти на компроміси в переговорах з Україною. Будь-який мир на умовах Путіна неминуче призведе до краху української держави. Це розуміють і Зеленський, і Путін. Росія продовжує бомбардувати мирні міста, змушуючи українську сторону до капітуляції. Але в Україні здаватися ніхто не збирається - ні малий, ні старий. Ні в Києві, ні в Херсоні, ні в Миколаєві, ні в Харкові, ні в інших великих містах.
Наразі Кремль вимагає від Києва неможливого - визнання так званих "ЛНР" та "ДНР", анексії Криму та проведення демілітаризації. Путін на очах усього світу нищить українців. Кінцева його мета зрозуміла - ліквідація української державності. Чи може у такій ситуації Зеленський піти на мир із Росією? Теоретично, так. Але навіть якщо він підпише якийсь документ, Москва мусить зрозуміти - за якийсь час папірець втратить цінність, бо його підписали під прицілом гармат, які Росія, розв'язавши війну під надуманими приводами, націлила не лише на мільйони українців, а й на Європу.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст та політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор колонки на DW. Сергій Руденко у Facebook: Сергій Руденко.
Коментар висловлює особисту думку автора, що може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.