На щастя, на рак я захворіла ще минулої зими. На щастя, мою терапію не довелося переносити. На щастя, я дізналась про те, що в мене рак грудей, коли інфікованих коронавірусом не було так багато як сьогодні. У мене розривається серце, коли читаю, що операції, необхідні для онкохворих, та терапію доводиться відкладати через пандемію. Це несправедливо. Це жахливо.
Ніхто не знає, чому одні люди хворіють на рак, а інші - ні. Існує два фактори, котрі можуть сприяти розвитку хвороби - але чітко назвати причини ніхто не може. Як кажуть мої лікарі: якби на рак грудей хворіли лише жінки, котрі ведуть нездоровий спосіб життя, то тут були б тільки пацієнтки з надмірною вагою, ті, хто не займається спортом, або залежні від алкоголю. Але все виглядає зовсім інакше.
Інші пацієнти мусять чекати
Натомість однозначно можна сказати, чому в останні тижні люди в Центральній Європі тяжко хворіють на COVID-19: більшість з них не зробили щеплення. Або в них підвищений ризик тяжкого перебігу коронавірусної хвороби, обумовлений віком чи супутніми захворюваннями, а останнє щеплення вони зробили вже давно.
Це означає, що люди, котрі можуть захистити себе від хвороби, цього не роблять. Чимало з них опиняються у відділеннях інтенсивної терапії. Оскільки вони потрапляють до лікарні з гострою, вкрай небезпечною для життя формою захворювання, інші пацієнтки та пацієнти вимушені чекати. Їхні хвороби також небезпечні для життя, але ця небезпека не є такою гострою. Це вкрай несправедливо і є протилежністю того, що ми розуміємо під солідарністю.
Після того, як мені діагностували рак груді, я вперше дізналась, що це таке - справжній страх перед коронавірусною інфекцією. З одного боку, тоді ще не було вакцини проти цього вірусу. З іншого - внаслідок хіміотерапії моя молода й здорова імунна система була приглушена. Для мене це був жахливий час. На щастя, рік тому мною опікувався медперсонал, котрий ще не був повністю виснажений пандемією. Те, що багато з цих людей у минулі місяці полишили цю професію, також є драматичним наслідком коронавірусної кризи.
Скільки помирає внаслідок коронавірусу?
Я не впевнена, чи хочу знати, скільки людей тяжко захворіють на рак чи інші небезпечні хвороби, оскільки через страх заразитися коронавірусом не проходять медичних обстежень. Або скільком доведеться розпрощатися з життям, оскільки безпосередньо зараз їм не можуть забезпечити необхідне лікування.
Я не хочу нервувати через те, що дехто відмовляється від щеплення від COVID-19. Кожен може мати на це якісь свої особисті причини. Знаю, що дуже невеличка частина людей не може вакцинуватися через проблеми зі здоров'ям.
Але вірити теоріям змови та фейкам і через це не робити щеплення, або відмовлятись від вакцинації, аби продемонструвати уряду свій гнів і невдоволення - на це у мене просто немає слів. До чого все це має призвести? До того, що ми повинні вічно жити в умовах пандемії, без приємних переживань та зустрічей, які роблять наше життя особливим?
Читайте також: "Заручники антивакцинаторів": чому в Україні не роблять "бустерне" щеплення
Це може стосуватися найближчих
Ті, кого не переконують кадри з лікарень, переповнених прикутими до апартів штучного дихання пацієнтами, або крик по допомогу лікарів та медперсоналу, можливо змінять свою думку щодо щеплення, якщо намалюють у своїй уяві, що тяжкий діагноз встановлено власній дитині. І ця дитина тепер не може отримати оптимального лікування, оскільки відділи інтенсивної терапії переповнені. Адже йтися може не про особисто себе, а про найдорожчих близьких.
На жаль, актуальну хвилю коронавірусної хвороби вже не допоможе зупинити вакцинація. Але наступні хвилі, які нам загрожують, ми можемо завдяки щепленням зробити принаймні не такими жахливими. Сподіваюсь, що тоді людям з іншими тяжкими діагнозами - такими, як рак, інсульт, інфаркт, - більше пощастить і вони вчасно отримають необхідне лікування.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.