Генпрокурорка України Ірина Венедіктова підписала постанову про визнання підозрюваними в державній зраді депутатів Верховної ради Віктора Медведчука і Тараса Козака. Їх підозрюють у діяльності, спрямованій на підрив економічної безпеки України, зливі Росії секретних матеріалів про армію і створенні на території РФ антиукраїнського проєкту "Луч" (укр. "Промінь" - Ред.). СБУ вже провела обшуки в будинку і офісі Медведчука. Офіційне винесення підозри куму Путіна паралізує його діяльність в Україні. Що в умовах гібридної війни, яку проти української держави веде Російська Федерація, не так вже й мало. Головне тепер - довести в суді висунуті звинувачення. Хоча це, схоже, в даному випадку не є основною метою команди президента Володимира Зеленського.
РНБО звинуватила кума Путіна в причетності до фінансування тероризму
Рівно три місяці тому за причетність до фінансування тероризму на території так званої "ЛНР" українська РНБО ввела санкції проти Віктора Медведчука, його дружини Оксани Марченко і бізнес-партнера Тараса Козака. В результаті цього діяльність підконтрольних куму Путіна підприємств в Україні, серед яких опинилися і три телеканали - "112 Україна", NewsOne і ZIK, - була припинена. При чому зроблено це було дуже швидко і, як то кажуть, без зайвого шуму.
Сам Медведчук і партія "ОПЗЖ", одним з лідерів якої він є, спробували представити подію як політичне переслідування опозиції. Кум президента Росії і власник капіталу, за оцінками українського Forbes, у 620 мільйонів доларів, не звик у житті програвати. Тим більше - Зеленському. Медведчук, який має великий досвід юридичної практики, не погоджується з рішенням РНБО у Верховному суді. З властивим йому цинізмом, Віктор Володимирович говорить про неспроможність і абсурдність, висунутих проти нього звинувачень.
За минулі з моменту накладення санкцій три місяці багато хто чекав, коли ж влада всерйоз візьметься за Медведчука. За цей час секретар РНБО Олексій Данилов лише раз згадав про те, що на нафтопереробному заводі, яким володіють у РФ Медведчук і його дружина, виробляють пальне, яке використовується танками з так званої "ЛНР" і "ДНР". Напевно, СБУ та Генпрокуратура мають у розпорядженні ширшу доказову базу про причетність кума Путіна до фінансування тероризму на Донбасі. Але вона, як бачимо, не стала основою для винесення генпрокурокою Венедіктовою підозри Медведчуку. Цілком можливо, що команда Зеленського вирішила зайти з "козирів" - звинувативши опонента в державній зраді.
Читайте також: Підозра Медведчуку в держзраді: чи є перспективи в кримінальної справи
Потрійний удар Зеленського
Нинішня підозра Медведчуку це - спроба команди Зеленського одночасно завдати потрійного удару: по самому фігурантові справи, його куму Володимирові Путіну і по експрезиденту України Петрові Порошенку. Для самозакоханого Віктора Володимировича звинувачення ГПУ, звичайно ж, лунають образливо. І як для юриста, і як для кума Путіна. Він як і раніше впевнений у своїй винятковості і в тому, що в Україні йому в'язниця не загрожує (до речі, стаття про держзраду передбачає позбавлення волі на термін від 12 до 15 років). Інакше він не роз'їжджав би 9 травня на стилізованому під фронтовий УАЗику в центрі Києва, вітаючи тих, хто ностальгує за радянськими часами. Навряд чи він підозрював, що через два дні генпрокуратура винесе йому підозру. Ну, і, скажіть, в якій іншій країні людина, яку підозрюють у фінансуванні тероризму, буде вільно пересуватися вулицями столиці?
Володимир Путін сприймає справу Медведчука не інакше як особистий виклик. Президент РФ, судячи з усього, досі не може повірити, що Зеленський змусив його переживати з приводу майбутнього Віктора Володимировича і його дружини. Куми господаря Кремля опинилися під ударом. Для того, щоб розрулити ситуацію Володимиру Володимировичу треба вести діалог з Володимиром Олександровичем, якого він вже точно не вважає рівнею собі.
Справа Медведчука створює певні незручності і Петрові Порошенку. У підозрі, підписаній Венедіктовою, фігурує досить важливий епізод, датований 2015 роком. Саме за часів президентства Порошенка кум Путіна телефоном домовлявся з Москвою про перереєстрацію в уже анексованому Криму свого підприємства ТОВ "Нові проєкти", зайнятого в Чорному морі розробкою родовища нафти і газу, яке оцінюють в 37 мільярдів гривень. Де-юре йдеться про підрив економічної безпеки України. Чи знав президент Порошенко про це, з огляду на те, що СБУ слухало Медведчука, який у той час брав участь у переговорах з Москвою? Якщо знав, то чому не дав команду припинити діяльність кума Путіна? Якщо ні, то, хто винен в цьому?
Читайте також: Скандальний нафтопродуктопровід: що сталося і до чого тут Віктор Медведчук
Зеленський йде на другий термін?
Смію припустити, що історія з Віктором Медведчуком це - початок нової президентської кампанії Володимира Зеленського. Так, два роки тому він запевняв, що однієї каденції йому буде цілком достатньо. Але, судячи з того, як розвиваються події в Україні, команда нинішнього глави держави замахнулася на другий президентський термін Зеленського. У майбутній президентській виборчій гонці боротьба з підозрюваним у державній зраді Віктором Медведчуком може бути ключовою.
Ну, право, не боротися ж Зеленському зі самим Путіним, до якого він не може додзвонитися. Для цього є його кум, людина, яка до 11 травня начебто була абсолютно впевненою, що в Україні з ним нічого поганого не станеться. Та й соціологія вже показала, що боротьба з Медведчуком і його медіаактивами вже позитивно впливає на рейтинг Володимира Зеленського. Це означає, що нинішня президентська команда буде до кінця дотискати історію з кумом Путіна, а разом з ним - і Петра Порошенка.
Підозрюваний у державній зраді Медведчук це, погодьтеся, хороший контраст для героя Зеленського. Але в нинішній ситуації все ж треба визнати: справа проти кума Путіна - серйозний удар по всіх проросійських силах в Україні. І яку б особисту мету сьогодні не переслідував Зеленський, абсолютно очевидно: за умов конфлікту, що триває, в кінцевому підсумку виграє українська держава.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книжок про українських політиків.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.