росія* та Білорусь, з одного боку, і США, Німеччина, Польща, Норвегія та Словенія, з іншого, за посередництва Туреччини 1 серпня провели обмін ув'язненими.
росія передала Заходу 16 політв'язнів. Однак політичні бранці в Білорусі залишаються заґратованими, про їхній стан уже давно не чути взагалі.
Що стосується повернених до росії, то особливим і особистим призом для путіна* став російський політичний кілер Вадим Красіков, повагу та дружність до котрого людина, яка підозрюється Міжнародним кримінальним судом у воєнних злочинах, плотолюбно демонструвала публічно в аеропорту при зустрічі.
Якщо відкинути міркування про гуманність, бо про неї складно говорити в умовах, коли триває злочинна агресія проти України, коли усі бачать, в якому стані повертаються українські полонені - і тут мені йдеться лише про фізичну форму, я не кажу про ментальне здоров'я українців в полоні та ув'язненні рф*, коли навіть у дні обміну в російській в'язниці гине обмовлений і незаконно засуджений оборонець Маріуполя з полку "Азов" Олександр Іщенко, - більш морально говорити про політичні дивіденди.
Та й, зрештою, я ж не Міжнародний Комітет Червоного Хреста і можу уникати принципу нейтральності.
Політичні дивіденди є не лише у путіна, хоча він отримав по максимуму. Вони є і в американських демократів - впевнена, що шансом вибороти перемогу на президентських виборах у США 5 листопада у республіканця Дональда Трампа завдяки цій політичній перевазі й обумовилося позитивне рішення влади ФРН видати Красікова, незважаючи на неприйняття цього присуду ні певними урядовцями, ні представниками системи правосуддя, ні німецьким суспільством.
Читайте також: Володимир Кара-Мурза: Я точно знаю, що ми повернемося в Росію
Однак повернімося до обмінених російських політичних бранців. Після звільнення і медичного огляду уже в Німеччині троє з них - Андрій Пивоваров, Ілля Яшин і Володимир Кара-Мурза - дали тривалу пресконференцію.
З того, що вони озвучували - а все можна звести до двох наріжних тем: зняти санкції з пересічних росіян, у війні проти України винен лише Путін та кілька людей, а не російський народ, - можна дійти наступного висновку.
Російська сучасна лідерська модель не надто відрізняється від моделей, якими насичені російські казки та тексти.
Перша з них: страждалець, котрий перебуває в заточенні і морально страждає за весь російський народ з невідомою метою з подальшим входженням у святці або товстий сумний роман про загадкову російську душу, щоб надати індульгенцію іншим бездіяльним персонажам і персонажкам.
Друга: сидіти на печі та ні про що не думати, але подекуди розмірковувати, що встанеш лише тоді, коли хтось за тебе вб'є поганця або складуться усі умови, щоб цього поганця можна було перемогти, хоча краще для усіх, щоб він сам по собі здох чи зник.
І встати з печі після всіх перелічених обставин, певне, для того, щоб створити прекрасну росію майбутнього. Втім, друга дія неможлива без того, щоб відбулася перша. Але першою хай займається хтось інший, складаються сприятливі обставини, поганець здохне.
І ось тут для мене йдеться про відсутність моральності та етики всіх цих міркувань про ненасильницькі протести і про те, що не можна донатити на Збройні сили України. А саме це лунало з вуст "звільненої/висланої російської політичної опозиції".
Бо якщо ви позиціонуєте себе як політиків, як опозицію (хоча про яке політичне життя можна говорити, коли йдеться про російську федерацію?), ви не маєте права перекладати відповідальність боротьби з вашим ворогом (путін же ваш ворог, чи не так?) і тягар смерті на українців та українок і водночас говорити, що допомагати перемогти не є прийнятним, бо це розхитає росію і вмиратимуть росіяни.
Читайте також: Коментар: Кремль узяв право в заручники
Що ви собі думаєте?
Це виглядає так само безпорадно, як поводження трьох ведмедів з казки, переказаної Львом Толстим, - у ваших ліжках не просто хтось полежав, вашу миску не просто хтось посунув на столі, ваші стільці не просто хтось скинув на підлогу. У вас зламали і скинули на підлогу всю країну, вдерлися у ваші голови, розтоптали вашу гідність, зжерли залишки демократії і дожирають ваші права. У вас арештовують, катують і труять ваших однодумців, їх вбивають або заганяють в неоплатні моральні борги. Я мовчу вже про Україну - "російським опозиціонерам" вона, вочевидь, не болить. Я кажу про росію.
І все це зробила не маленька дівчинка Маша, і навіть не маленький путін, а великий російський народ. Однак ви готові і далі заплющувати очі, мугикати про "простих росіян", яким важко жити через санкції, і про бідних "наших мальчіков", котрі від деяких російських регіонів отримують уже чи не по два мільйони рублів за вбивство людей в Україні. Ви готові йти в астрал, але не боротися за правду, не брати на себе цей тягар відповідальності, не визнавати очевидного, не рятувати свою країну та людей діями.
І знову-таки. Особисто я не розумію ще один аспект: як можна вдаватися до політичних маніфестів після виходу з багатомісячного ув'язнення, часто в одиночних камерах, коли навіть з рідними можливість спілкування була зрідка і коротко? За таких умов, мабуть, спершу слухають, читають, спілкуються, аналізують, обмірковують, а вже потім виходять з певними заявами. Я розумію, що для частини росіян і росіянок було важливо почути бранців після звільнення, однак у даному разі можна було б обмежитися розповідями про свій стан та процедуру обміну. І нагадати про підтримку російських і, насамперед, українських бранців.
Хоча про що я? Україна, здається, не входить до переліку тем, про котрі воліють думати "російські опозиціонери".
*Авторську орфографію збережено.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.