Лікарні в окупації: госпіталь замість пологового будинку

Віктор Ляшенко, сивий чоловік в окулярах, стоїть біля чотирьохповерхової будівлі, вдивляючись у вибиті шибки. Де-не-де висять білі фіранки, крізь них видно лікарняні ліжка. Поруч з будовою кілька глибоких вирв. Це основний корпус лікарні, де зараз немає ні лікарів, ні пацієнтів.

У вересні минулого року, після деокупації Куп'янська, російська армія почала обстрілювати місто, під вогнем опинилася і місцева лікарня. Загинули лікар-анестезіолог і двоє пацієнтів, поранення отримали дві медсестри і ще кілька відвідувачів лікарні. Було знищено коштовне медичне обладнання. Лікарі, які лишились у місті попри обстріли, перебралися в єдину вцілілу будівлю.  

Українські зарплати

Росіяни окупували Куп'янськ 27 лютого 2022 року. У червні вони створили власну "адміністрацію", ще за місяць - "управління охорони здоровʼя". Його керівником став Аббясс Пякішев, місцевий депутат, який очолював куп'янську лікарню до 2018 року.

Віктор Ляшенко, який очолює Центр первинної медичної допомоги, під час окупації перебував у місті. "По-перше, тут лишився колектив, за який я відповідаю. По-друге - пацієнти, яким треба надавати допомогу, - каже лікар. І згадує настанову українського міністерства охорони здоров'я: - Заклади, які опинилися під окупацією, мають надавати медичну допомогу цивільному населенню".

Ляшенко запевняє, що його підлеглі не лікували російських військових. Тим не менш він почувався пригнічено. "Просто не хотілось іти на роботу", - зітхає лікар.

Тоді Ляшенко кілька разів відвідував наради окупаційної адміністрації, на яких йому наказали звільнити підлеглих - сімейних лікарів - і укласти з ними нові угоди, аби вони отримували російські зарплати. "Але у мене був козир - Україна виплачує нам кошти. Чому я мав переукладати договори? Не буду, - розповідає лікар. - Мені відповіли тоді, що, мовляв, знають, що я ніби спілкуюсь з нацслужбою здоров'я і міністерством в Києві, тож це може бути визнане спілкуванням із недружньою стороною з відповідними наслідками. Попереджали, що, якщо не піду на співпрацю, то можу опинитися там, де Євген Олександрович".

Євген Олександрович Сінько - головний лікар, якого ув'язнили росіяни. На його місце призначили лікарку-кардіологиню Ольгу Богданову-Кулик, також місцеву депутатку. "Росіяни так поспішали з бюрократією, щоб зробити всіх залежними від них - через зарплати. Але не встигли, - продовжує Ляшенко. - Насправді не було нічого, крім гасел "ми тут назавжди" і прапорів. Нам навіть іржавого цвяха не дали. А якщо господар не ремонтує дах свого будинку - він не збирається там жити".

Вже у вересні росіяни дійсно відступили з Куп'янська. Пякішев і Богданова-Кулик виїхали з міста, пересічні лікарі лишилися. Але незабаром чимало медиків були вимушені евакуюватися - через постійні обстріли. "Я вже не рахую прильоти", - каже Ляшенко, підходячи до вцілілого корпусу лікарні, в якому вибухова хвиля пошкодила лише вікна. Їх уже замінили на нові.

Читайте також: "Не хочеться бути двічі покараними". Як працювали вчителі в окупованому Куп'янську

Врятовані медичні картки

Лише два поверхи цієї будівлі займають нині 30 лікарів - ті, які залишилися з колись великого медичного колективу. Під кабінетами сидять пацієнти, переважно похилого віку. Дітей і молоді не видно.

Олександр Бабенко, чоловік середнього віку, прийшов у лікарню, щоб зловити зв'язок і почитати новини. Він теж лишався у місті під час окупації. Уже тоді мав онкологічний діагноз і отримував безкоштовне лікування від держави. Коли препарати закінчилися, купував російські.

Після деокупації Олександр знову отримав від місцевого онколога направлення і поїхав за безкоштовними ліками до Харкова. Там йому видали одразу тримісячний запас. "Раптом знову потрапите під окупацію", - сміючись, чоловік переказує слова лікарки. Цю фразу чує медсестра, яка саме проходить позв, і суворо коментує: "Не кажіть такого".

Розмова точиться біля приймальні лікаря-онколога Олега Сизонова. Але він веде нас в іншу будівлю - у кабінет, де працював понад 20 років. "Тут був мій кабінет, там - операційна. Тут був такий ремонт… - зітхає лікар, озираючись повністю згорілим приміщенням. - Все робилося для людей. Щоб людина зайшла сюди і почувалась нормально, а не в хворобі".

Російська армія обстріляла цю будівлю в один з днів листопада. "О 7:20, коли ми ще не дійшли до роботи", - додає Сизонов. Від влучання снаряду зайнялася пожежа. Коли її загасили, лікар-онколог зайшов у приміщення, аби забрати звідти медичні картки своїх пацієнтів. Він відніс їх додому, висушив і повернув в уже новий кабінет.

Там він так само приймає пацієнтів і може проводити нескладні операції. "Колись було по 60 пацієнтів на день. Зараз не більше 15-ти", - із сумом додає лікар. Він також запевняє: під час окупації приймав лише своїх пацієнтів і отримував за це українську зарплату.

Госпіталь для окупантів

"Було багато інформації, що у нас тут госпіталь для окупаційних військ, що ми видаємо довідки російського зразка. Але всього цього не було. Наш заклад працював згідно з законами України", - стверджує і Євген Сінько, головний лікар, якого затримували росіяни. Це молодий чоловік у бейсболці та з наплічником. Наразі він не має власного кабінету в новому приміщенні лікарні.

Читайте також: Лишитися людиною. Як мешканці Харківщини опирались окупації

Головний лікар згадує нараду в кабінеті міського голови Геннадія Мацегори 24 лютого 2022 року. "Там були чиновники і силовики. Ми проговорювали, як буде боронитися місто, вирішували питання щодо подальших дій. Що сталося потім, я не знаю. Ми не знаємо всіх подробиць", - знизує плечима Сінько.

А потім, 27 лютого, Мацегора записав у своєму кабінеті відеозвернення до куп'янчан. Він поскаржився, що військові та правоохоронці залишили місто, і оголосив про свою співпрацю з росіянами. Водночас на його столі стояли прапори України та Куп'янська.

На початку березня російські військові вперше зайшли на територію лікарні. "Вони хотіли перевірити, що у нас є, аби зробити тут свій госпіталь. Медичні працівники сказали, що вони проти. І вийшли до воріт лікарні. Ця подія показала, що ми не проросійський регіон", - згадує Сінько. Проте фото цієї зустрічі поширювали в соцмережах зі звинуваченням Сінька у співпраці з росіянами і місцевими колаборантами.

На фото також є Мацегора. Сінько пояснює це так: "Тоді він не працював в окупаційній адміністрації, а їздив по місту, проводив зустрічі з колективами. Ми йому повідомили, що приходили військові і сказали, що будуть інспектувати лікарню. Він залишився з нами".

"В основному говорили медпрацівники, - продовжує Сінько. - Ми - лікарня. Ми працюємо за Женевською конвенцією і під білим прапором, ми надаємо допомогу виключно цивільному населенню".

Головний лікар потрапив на ще одне скандальне фото. На ньому Сінько тисне руку Дмитру і Ярославу Лужецьким. У 2014 році братів із Тернополя обвинувачували у вербуванні українців до лав самопроголошених "ДНР" та "ЛНР". За три роки їх звільнили для участі в обміні. На своє виправдання Сінько каже, що не знав, хто ці люди - мовляв, у лікарню вони привезли гуманітарну допомогу. "Але гуманітарною допомогою це не назвеш. Мабуть, їм треба було засвітитися", - каже він.

Згодом, у травні, в лікарню навідалися "працівники спецслужби" і запропонували реформувати заклад, каже Сінько. Він також згадує візит Пякішева - той зібрав медпрацівників у актовій залі. "Розповідав, що тут буде Росія, що буде змінене керівництво, що буде краще. Ми будемо працювати за законами РФ", - згадує головний лікар. У той же час, за словами Сінька, росіяни оглядали пологовий будинок - хотіли забрати це приміщення під свій госпіталь.

Покарання

У червні росіяни ув'язнили Сінька. Утримували у відділку "поліції", в ізоляторі тимчасового тримання. "Тоді через ізолятор пройшли багато керівників, - зауважує Сінько. - Хтось погодився співпрацювати і вийшов, а хтось знаходився там до останнього". В ізоляторі сидів і Мацегора. Чому росіяни ув'язнили мера за кілька місяців після того, як він їх підтримав, - невідомо.

Читайте також: Зник під час російської окупації. Як шукають депутата з Куп'янська

Сінько стверджує, що й сам не знав причину свого затримання - росіяни не казали. "Я думаю, що треба було поставити свого керівника, який чинитиме так, як вони скажуть", - припускає Сінько. Під час обшуку росіяни шукали зброю, вибухівку і контакти диверсійних груп. Під час допиту питали про його статки. "Чому я так недбало ставився до виконання своїх обов'язків, чому не виконував їхні розпорядження, - додає Сінько. - Били, як і всіх".

Затримавши Сінька, росіяни могли отримати доступ до рахунків лікарні. Тож українське міністерство припинило нараховувати гроші. У серпні голова окупаційної "адміністрації" району Віталій Ганчев заявив, що медики вже отримали російські виплати за липень, і пообіцяв розрахуватися за решту місяців. Проте самі лікарі це заперечують.

Сінько не знає, що відбувалось у лікарні за його відсутності. "Наскільки я знаю, госпіталя на території лікарні не було, - наполягає він. - В останні дні, перед деокупацією, коли росіяни вже тікали, вони були в лікарні - дуже багато поранених. Сиділи в коридорах, чекали на допомогу. Там були і їхні лікарі. Це було добу або дві, потім вони втекли далі".

У серпні Сінька звільнили. Рано вранці його і ще одного ув'язеного, брата місцевого АТОвця, вивезли до Печенізької дамби і наказали йти до позицій українських військових. "Сказали, що розпорядженням голови військової адміністрації ми депортуємося з Куп'янська із забороною в'їзду на 25 років, - згадує Сінько. - Коли мені зняли з голови пакет, я впізнав водія - до війни він жив у моєму будинку. Машина дуже швидко поїхала назад. А ми пішли до нашого блокпосту".

Працівники СБУ перевірили Сінька і дозволили йому продовжити роботу. Незабаром, після деокупації Куп'янська, він повернувся в лікарню. Деякі містяни ставляться до головного лікаря із недовірою, але публічно говорити про це відмовляються. Тим не менш правоохоронці не оголосили про підозру в колабораціонізмі жодному з куп'янських медпрацівників - вони захищені нормами міжнародного гуманітарного права.

Читайте також: Слідчий у Харкові: Колаборантів більше, ніж поліцейських

Водночас існує відповідальність за передачу матеріальних ресурсів окупантам - наприклад, приміщень лікарні для відкриття військового госпіталю. Таку вказівку, за версією СБУ, дав медперсоналу очільник "управління охорони здоров'я" в окупаційній адміністрації. Наприкінці лютого його розшукали і затримали. Чоловіку оголосили підозру в колабораціонізмі, йому загрожує до десяти років позбавлення волі. За словами правоохоронців, чоловік намагався "загубитися" серед місцевих мешканців. СБУ не називає його їмʼя.