Вибори в Туреччині: поразка Ердогана - тріумф опозиції
2 квітня 2024 р.Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган перед місцевими виборами ставив собі за мету закріпити домінування своєї "Партії справедливості та розвитку" (ПСР) по всій країні, а також повернути під свій контроль великі міста, які він програв опозиції 2019 року. Утім, втілити в життя цей план Ердоганові не вдалося. Ба більше - його партія програла не лише у великих містах, але й у численних регіональних центрах та навіть власних вотчинах.
Переможцем місцевих виборів у Туреччині стала найбільша опозиційна політсила - Республіканська народна партія (РНП), створену батьком-засновником Турецької Республіки Кемалем Ататюрком. Загалом по країні вона здобула 37,76 відсотка голосів, перемігши у 21 місті, зокрема в 14 великих, включно зі Стамбулом, Анкарою, Ізміром, Бурсою, Аданою та Анталією.
Місцеві вибори, що проходили через рік після переможних для Ердогана парламентських та президентських перегонів, вважалися перевіркою настроїв суспільства для турецького президента. Зрештою, він відчув невдоволення населення - його ПСР здобула по всій країні загалом лише 35,48 відсотка голосів та вперше у своїй історії стала другою політсилою в Туреччині.
Економіка - ключова тема виборчої кампанії
Уже в кінці дня голосування Ердоган визнав поразку своєї партії та пообіцяв "поважати рішення народу". Він пообіцяв своїм прибічникам критично розібратися з причинами невдачі. Утім, за словами Ердогана, це "не кінець, а лише поворотний момент".
Туреччина вже кілька років страждає від наслідків політики низьких процентних ставок Ердогана. Уряду не вдалося приборкати інфляцію та падіння купівельної спроможності населення попри жорсткі заходи та підвищення податків. Тож економічні теми домінували у передвиборчій кампанії. "І саме ця напружена економічна ситуація стала вирішальною для низьких результатів ПСР, - зазначає Салім Чевік (Salim Cevik), експерт з Туреччини у берлінському Фонді "Наука та політика" (SWP). Він нагадує, що перед парламентськими та президентськими виборами рік тому Ердоган роздав чимало подарунків пенсіонерам, малозабезпеченим та бізнесу. "Цього разу в ситуації порожньої скарбниці він уже не міг собі цього дозволити, що призвело до поразки", - вважає експерт.
Усі погляди спрямовані на Стамбул
Аби повернути своїй партії контроль над великими містами, Ердоган навіть сам очолив передвиборчу кампанію на місцевих виборах. Передусім йому йшлося про Стамбул - там живуть 20 відсотків працюючого населення країни. Крім того, через місто проходить понад половина всього міжнародного товарообігу Туреччини. До того ж у Стамбулі, Анкарі, Ізмірі, Адані, Муглі та Анталії зосереджено майже половину економічної потужності країни.
Стамбул має ще й символічне значення для турецького президента. З 1994 по 1998 роки він сам був мером 16-мільйонного міста. "Хто переможе у Стамбулі, переможе у країні", - казав він тоді.
Але центральній владі на чолі з президентом не вдалося завадити перемозі опозиції попри застосування адмінресурсу. У трьох найбільших мегаполісах - Анкарі, Стамбулі та Ізмірі - опозиційній РНП навіть вдалося суттєво випередити партію влади. В Анкарі вона відстала, приміром, аж на 28 процентних пунктів.
Мер Стамбула Екрем Імамоглу, який представляє РНП і якого багато хто вважає ймовірним конкурентом Ердогана на майбутніх президентських та парламентських виборах, заявив: "Ці вибори позначають кінець демократичної ерозії Туреччини та відродження демократії. Стамбул переміг".
Політолог з приватного університету Білгі у Стамбулі Емре Ердоган називає перемогу РНП на місцевих виборах у Туреччині перемогою Імамоглу. За його словами, політику вдалося достукатися як до виборців ультранаціоналістичних політсил, так і до тих, хто зазвичай вибирає прокурдську партію. "Зараз як він, так і мер Анкари Мансур Явас є потенційними кандидатами на посаду президента", - каже Емре Ердоган. Утім, політолог не вбачає у програних місцевих виборах кінця партії Реджепа Таїпа Ердогана. Він наголошує, що партія президента міцно контролює багато міст, а Ердоган має час до парламентських та президентських виборів 2028 року, аби мобілізувати населення.
Читайте також: Туреччина - рай для мафіозі зі всього світу?
Нова політична зірка Туреччини Імамоглу
Утім, експерти зазначають, що Імамоглу все ж може бути небезпечним для Ердогана. Як і чинний президент, 52-річний політик родом із консервативного регіону на узбережжі Чорного моря. Він так само грав у футбол, навчався в релігійній школі та так само, як і Ердоган, робить ставку на великі проєкти. Імамоглу теж уміє мобілізовувати людей, його вважають харизматичним, автентичним та спраглим влади. Тож для багатьох ісламсько-консвервативно і націоналістично налаштованих міських виборців він є хорошим варіантом. І не лише для них - багато експертів вважають, що його кандидатуру можуть підтримати також багато курдів у великих містах, адже його риторика не є войовничою.
Салім Чевік із Фонду "Наука та політика" бачить за результатами виборів у Туреччині ще одного переможця - "Нову партію добробуту" Фатіха Ербакана. Він є сином засновника політичного ісламу в Туреччині, Неджметтіна Ербакана, який став відомим завдяки руху "Національне бачення". У Німеччині воно перебуває під прицілом внутрішніх спецслужб.
"Нова партія добробуту" Фатіха Ербакана не пішла на створення союзу з Ердоганом та натомість висунула своїх кандидатів на місцевих виборах. У двох містах вони перемогли, можливо, у тому числі за рахунок голосів тих, хто раніше підтримував партію Ердогана. "Щойно в консервативно-націоналістичному спектрі з'явиться альтернатива партії Ердогана, його простір для дій може звузитися", - каже Чевік. Експерт прогнозує, що Ердоган у майбутньому намагатиметься залучитися підтримкою партії Ербакана. Але для цього, каже Чевік, йому доведеться піти на поступки.