Нікополь - життя під обстрілами навпроти окупованої ЗАЕС

На в'їзді в місто Нікополь, що розташоване на правому березі Дніпра, майже немає автівок: ні цивільних, ні військових. Буйна весняна зелень дерев обабіч траси добре закриває зруйновані війною будівлі та споруди. По прямій, на відстані близько семи кілометрів через річку, як на долоні, видно всі шість реакторів окупованої ЗАЕС. Час від часу з різних боків чутно вибухи. "Це наші та окупанти стріляють", - пояснює 37-річний мешканець Нікополя Олександр. Він швидко заправляється пальним на місцевій АЗС та вирушає в напрямку Дніпра, бажаючи кореспондентці DW в Нікополі "довго не затримуватися". "Сьогодні зранку було більш-менш тихо. Але пам’ятайте, що час підльоту снаряда звідти 15-30 секунд! ", - каже чоловік.

Обстріли і вдень, і вночі

До війни в місті мешкали близько 100 тисяч жителів. Наразі, за даними місцевої влади, залишилися від 40 до 50 відсотків населення. Люди живуть, відповідно до району, приблизно за сім - десять кілометрів від окупованої ЗАЕС, розташованої на іншому березі Дніпра. Обстріли Нікополя з артилерії російських військ фіксуються регулярно. В травні, як тільки було оголошено евакуацію мешканців окупованого російськими військами міста Енергодар, обстріли Нікополя знову суттєво посилилися. Місцеві жителі розповідають, що найбільше "прильотів" було в житлових кварталах біля Дніпра, - це прямо навпроти окупованої ЗАЕС, розташованої на лівому березі.

Комунальники цілий день вивозять тракторами з причепами гори розбитої цегли, скла, вибитих шибок. На деяких вулицях енергетики відновлюють енергопостачання. "Нас постійно обстрілюють! І вдень, і вночі. Ми відновлюємо освітлення, щоби після перемоги скрізь було світло! " - каже працівник однієї з бригад Віктор. За даними Нікопольської РВА, площа руйнувань доволі велика - в самому Нікополі та вздовж усього узбережжя Дніпра від Марганця до Покровська. "З 23 лютого 2022 року ми маємо майже понад 3000 повністю чи частково зруйнованих багатоповерхівок та приватних будинків", - розповідає DW голова Нікопольської РВА Євген Євтушенко.

Робітник Нікопольського феросплавного заводу Олександр під час останнього обстрілу був на нічній зміні. Він розповідає, що коли приїхав додому, то побачив свій будинок без даху, посічені уламками стіни, вщент розбиту машину та мертвого улюбленого собаку. "Бачите, як все зникає! За секунду! Добре, що родина не постраждала, бо коли почалися перші вибухи, дружина ледве встигла забігти в підвал, коли ця міна прилетіла ", - каже Олександр і додає, що не міг довго прийти до тями. Водночас чоловік вдячний працівникам комунальних служб за негайно надану допомогу. Він був здивований тим, як швидко вони приїхали, натягнули на дах спеціальне поліетиленове покриття і допомогли розібрати завали.

Воєнні будні

У Нікополі є і вода, і газ, і світло, працює і міський транспорт, і лікарні. В центрі міста відкриті магазини, працюють ринки. Тут на вулицях багато перехожих, на відміну від безлюдних околиць міста. В парку у центральній частині міста хлопчина дарує дівчині квіти, вони цілуються, посміхаються і кудись поспішають. Лунає сигнал тривоги, але ні вони, ні жінка з дворічною дівчинкою на це не реагують. На запитання кореспондентки DW, чому жінка не йде в укриття, вона відповідає, що, за її даними, сьогодні обстрілів не буде: "В нас є телеграм-канали, куди з Енергодара скидають інформацію. Сьогодні буде лише рух техніки на тому боці".

39-річна Наталя сапкою обробляє ґрунт у квітковій клумбі навпроти входу на підприємство, де вона працює. На запитання, чому вона це робить під час тривоги, каже, що "багато мешканців міста вже звикли до таких ситуацій": "Я спокійна, бо вірю в переможний наступ ЗСУ. Більше скажу…Ми всі працюємо, навіть все на своїх городах висадили, сади - двори привели до ладу!". Наталя запевняє, що паніці піддаватися не збирається, залишаючись так близько від лінії фронту.

69-річна пенсіонерка Вікторія не така смілива й відверто зізнається, що її постійно переповнює величезний страх: "Я дуже боюся. Я не можу витримувати цей весь гуркіт, коли щось летить і потім вибухає! "Вона показує свій двір, куди вже кілька разів прилітали снаряди, та розповідає, що майже щоночі ночує з чоловіком у своєму підвалі, бо має квартиру на верхньому поверсі. "З верхніх поверхів майже усіх будинків видно АЕС, а також те, як вони стріляють. І всі ці поверхи на прямій лінії вогню!", -  каже пенсіонерка. Вікторія пояснює, що війна її дуже змінила. Вона розповідає, що дуже схудла, кілька разів важко хворіла, перебуваючи у підвалі, а також, що морально їй легше не стає. "Я до війни була геть іншою людиною! Веселою, лікувала людей, думала про щасливу старість", - каже жінка і намагається стримати сльози.

Заручники ситуації?

Попри обстріли, Вікторія не хоче виїжджати з міста, оскільки хоче жити у себе вдома, поряд з донькою, яка не готова кидати свою роботу. Робітник феросплавного заводу Олександр теж не збирається виїжджати з Нікополя, незважаючи на обстріли і небезпеку, пов'язану з окупованою ЗАЕС поблизу. Він каже, що категорично не бачить себе ні в інших регіонах України, ні в інших країнах. "Кому ми там потрібні в передпенсійному віці?! А щодо радіаційної небезпеки, то в Чорнобильській зоні досі люди живуть! ", - зазначає чоловік.

Читайте також: Що відбувається на Запорізькій АЕС після року окупації? 

Жителі міста ще кілька місяців тому отримали пігулки з йодом на випадок радіаційної небезпеки від ЗАЕС. Місцева влада ще в березні оголосила добровільну евакуацію з Нікополя і досі цю рекомендацію не скасувала. За словами Євгена Євтушенка, оголошена окупантами евакуація цивільного населення з Енергодара та  інших окупованих районів Запорізької області не означає, що російські війська відійдуть звідти чи припинять обстріли.

Усі мешканці Нікополя, з якими поспілкувалася кореспондентка DW, вважають, що на тлі очікування ймовірного контрнаступу ЗСУ, обстріли можуть суттєво почастішати. "Я сподіваюся, що ми не повторимо долю Бахмута. Бо ми заручники ситуації - ЗСУ не буде з Нікополя стріляти в бік ЗАЕС ", - каже літній чоловік на ім'я Микола, який після закінчення повітряної тривоги вирішив купити собі на кілька днів запас молока та хліба в магазині в центрі Нікополя. Мовляв, про всяк випадок.