Німецькі інвестиції за кордоном: бізнес тікає з Німеччини?

42 відсотки тих німецьких промислових компаній, які ведуть міжнародний бізнес, мають намір цього року інвестувати за межами Німеччини. Це багато чи мало? І про що це свідчить: про міжнародну експансію підприємств чи про їхню втечу з країни? Одним словом: добре це чи погано для Німеччини, яка є найбільшою економікою Європи?

"Це тривожний сигнал, який показує, що Німеччина як виробничий майданчик має знову стати привабливішою", - заявив у Берліні член правління Федерального об'єднання торгово-промислових палат Німеччини (DIHK) Ілья Нотнаґель (Ilja Nothnagel), презентуючи 12 березня доповідь, що ґрунтується на результатах опитування серед 1900 німецьких компаній, які працюють за кордоном.

У Німеччині стає "занадто дорого і занадто складно"

При цьому він наголосив, що проблема зовсім не у відсотку тих фірм, які планують зараз іноземні інвестиції, а в змінах їхньої мотивації. Адже 42 відсотки - досить типова і навіть не дуже висока щорічна величина для німецького бізнесу, який активно працює на світовому ринку. На представленому DIHK графіку видно, що рік тому цей показник був лише мінімально нижчим (41 відсоток), а в 2010-ті роки, під час економічного буму у Німеччині та порівняно низьких цін на енергію, неодноразово досягав 47 відсотків, у 2017-му навіть 49 відсотків.

"Взагалі-то освоєння нових ринків зазвичай дає додаткові імпульси інвестиціям і зайнятості всередині країни", - нагадав Ілья Нотнаґель. Тому "багато років іноземні капіталовкладення німецьких підприємств йшли і продовжують іти на користь самій Німеччині". Однак зараз, попередив представник DIHK, "ситуація починає змінюватися, оскільки дедалі більше підприємств інвестують за кордоном через те, що Німеччина як виробничий майданчик стала для них надто дорогою і надто складною".

Занепокоєння експерта викликало те, що за рік частка учасників опитування, які назвали зниження виробничих витрат головним мотивом намічених іноземних капіталовкладень, зросла з 32 до 35 відсотків. За останні два десятиліття цей показник був настільки високим лише 2008 року на початку світової фінансової кризи, зазначив Нотнаґель.

Скорочення витрат стає головним аргументом

За його словами, не можна без тривоги дивитися на те, що компанії дедалі частіше замислюються про інвестиції за кордоном не тому, що хочуть розгорнути там додаткове виробництво, розширити структури збуту або зміцнити ланцюжки поставок, а тому що прагнуть скоротити свої витрати. Причому опитування показало, що особливо часто (37 відсотків) таким аргументом керуються зараз невеликі німецькі підприємства з чисельністю працівників до 200 осіб.

Водночас серед великих підприємств (понад 1000 співробітників) прагнення знизити витрати назвали основною причиною інвестицій за кордоном 33 відсотки, що на три відсоткові пункти більше, ніж торік, але значно менше за ті рекордні 44 відсотки, які було зафіксовано 2004 року. ФРН переживала тоді хронічний економічний застій і дуже високе безробіття, що врешті-решт потребувало рішучого реформування соціальної системи країни. Нинішнє опитування спростовує тим самим широко поширену думку, що до перенесення виробництва за кордон зараз у ФРН готується насамперед великий бізнес.

Справа далеко не лише в цінах на енергію

Основними причинами, які змушують нині німецькі промислові підприємства замислюватися про розгортання або розширення виробництва за кордоном, Ілья Нотнаґель назвав високі ціни на енергію, дорожнечу робочої сили, дефіцит кваліфікованих кадрів і бюрократизм. Представлена доповідь вказує також на такі проблеми в Німеччині, як тривалість дозвільних процедур, високий рівень податків і відрахувань, нерозвиненість інфраструктури, що, найімовірніше, означає насамперед недостатній рівень цифровізації.

Таким чином, DIHK фактично спростовує іншу широко поширену думку, згідно з якою німецькі промислові підприємства посилено вкладають зараз гроші за кордоном передусім через дорогу енергію в Німеччині. Насправді, це далеко не єдина причина, тим паче що енергія вже різко подешевшала порівняно з піковими значеннями півторарічної давнини і коштує тепер у середньому ненабагато більше, ніж до повномасштабної російської агресії проти України.

З доповіді DIHK випливає, що німецький бізнес незадоволений зараз цілою низкою проблем, що накопичилися в країні, і, відповідно, чекає від уряду реформ і кардинальних заходів для їхнього подолання. Про це Федеральне об'єднання торгово-промислових палат і вирішило поінформувати громадськість: Німеччина стає для інвестицій менш привабливою, ніж закордон. Вельми показово, однак, що в представленій доповіді жодного разу не використано слово деіндустріалізація, яке стало настільки популярним останнім часом.

Німецькі фірми "перебудовують ланцюжки поставок"

Що ж стосується країн і регіонів, у яких воліють зараз інвестувати німецькі підприємства, то це, як і раніше, насамперед країни Євросоюзу й особливо держави Єврозони, причому з великим відривом. Так, 65 відсотків опитаних фірм, які планують капіталовкладення за кордоном, мають намір вкладати гроші в країни ЄС з валютою євро.

Водночас результати опитування спростовують ще одну широко поширену думку про те, що нібито німецька промисловість переспрямовує наразі капіталовкладення з внутрішнього ринку Німеччини головним чином до Північної Америки та Китаю. Частка охочих інвестувати на північноамериканському континенті мінімально знизилася до 45 відсотків, частка тих, хто планує інвестиції в КНР, мінімально зросла до 33 відсотків.

І такого самого показника, 33 відсотків, вперше сягнула частка тих компаній, які готуються до інвестицій в інших країнах Південно-Східної Азії, крім Китаю. На думку DIHK, це свідчить про "подальшу диверсифікацію бізнесу і про перебудову ланцюжків поставок".

Паралельно почав поступово відновлюватися інтерес німецьких інвесторів до країн Східної та Південно-Східної Європи, які не входять до ЄС, зокрема до Туреччини, який сильно знизився минулого року через російську агресію проти України. Частка компаній, які мають намір вкладати гроші в цьому регіоні, причому насамперед з метою зниження виробничих витрат, зросла з торішніх 12 до 17 відсотків.