Німецький експерт: Україна перехопила ініціативу у війні

DW: Українська сторона повідомила про військові успіхи в Харківській області. Натомість останнім часом очікували радше успіхів на південному фронті навколо Херсона. Чи став такий поворот для вас сюрпризом?

Андреас Шрайбер: Дійсно, останні події на півночі - це сюрприз, зокрема, і для нас. Але лише частково, адже загалом було зрозуміло, що український наступ може розвинутися лише на двох напрямках - з одного боку, на півдні, де він уже розпочався, з іншого - на півночі. Бо в окупованому Донбасі, який РФ сильно укріпила, це радше неможливо. Зараз наступ розпочався, і ми його фіксуємо. Схоже, що Україні вдалося просунутися на контрольовану Росією територію на відстань до 10 кілометрів. Це дуже багато, якщо врахувати, що на Донбасі росіяни часом багато днів і тижнів витрачають на те, аби пробитися на кількасот метрів. Зрештою, на мою думку, мета цього - приховати нинішні наміри України.

Чи очікуєте ви прориву в українському наступі, приміром, повного звільнення Харківщини?

Поки що не можна достеменно передбачити, наскільки цей успіх закріпиться і продовжиться. Бо ми не знаємо, на яку, власне, територію спрямований український наступ - на південь чи на північ. Крім того, буде видно, як розвиватимуться тактичні дії України. Ми вже зараз бачимо, що деякі населені пункти з російськими військовими просто були залишені без уваги і не захоплені, а натомість мета полягає в тому, аби просунутися якомога далі вглиб. Це не лише непросте тактичне, але також і логістичне завдання. Іншими словами, поки невідомо, чи достатньо в українців логістичних сил, аби забезпечувати необхідним солдатів уздовж нових ліній.

Читайте також: Армія РФ "у шоці", а Україні потрібна зброя - експерти про війну

Тобто у населених пунктах, повз які проходять українські військові під час наступу, досі залишаються російські солдати?

За моєю інформацією, саме так і є. При цьому йдеться, судячи з усього, про бійців Росгвардії з відносно низькою бойовою силою, які, по суті, не мають жодних можливостей активно втрутитися в ситуацію, натомість за ними потрібно лише стежити та в якийсь момент, у крайньому разі, взяти в полон. Я не думаю, що ці бойові одиниці здатні на самостійні військові операції, вони не можуть завадити українському контрнаступу в цьому регіоні.

Чи можна казати, що військова ініціатива в цій війні перебуває на даний момент на українському боці?

Дійсно, скидається на те, що Україна зараз перейняла на себе військову ініціативу. Це не є щось, що з'являється за кілька годин чи днів. Натомість ми бачимо, як дають результат зусилля, які ми спостерігаємо вже понад тиждень, а якщо врахувати підготовку артилерії на півдні, то два-три тижні. Ми доходимо таких висновків, бо бачимо, що частина російських військ була виведена з півночі України та перебуває на шляху на південь, однак іще туди не дісталася. І водночас починається український наступ на півночі. Іншими словами, Україна провернула трюк. А це можливо лише тоді, коли ініціатива в твоїх руках. Адже йдеться про порушення балансу російських військ без нападу чи знищення, адже вони ще не дісталися півдня і більше не дієві на півночі.

Чи можна розраховувати на якусь відповідь, на акт помсти з боку Росії?

Я не думаю, що у Росії зараз є багато що протиставити цим українським зусиллям. Адже я вважаю, що момент українського контрнаступу, наступу на суші було обрано абсолютно свідомо. А саме з розрахунку на те, що російські війська вже настільки виснажені, що не здатні до самостійних наступальних дій чи безперервної оборони, а також не мають необхідних резервів. Крім того, можна було побачити, що наступ як на півдні, так і на півночі був спрямований передусім проти найслабших частин російських військ, передусім бойовиків "ДНР" та "ЛНР", які воюють далеко від своєї батьківщини, а тепер - на півночі - і проти бійців Росгвардії, які взагалі-то використовуються лише для підтримки та які не можна порівнювати з важкою піхотою, адже вони не мають тих самих здібностей.

Чи свідчить це про проблеми Росії з поповненням власних ресурсів?

Я думаю, що Росія дедалі більше має проблеми з поповненням кадрових резервів взагалі. І зараз ці проблеми стали просто величезними. Ми спостерігаємо це протягом останніх близько трьох місяців: що спершу були задіяні найманці "групи Вагнера", а близько двох місяців тому розпочалися зусилля із залучення бійців у суб'єктах Російської Федерації. І всі вони не мають особливо великого успіху - попри величезні фінансові заохочення, які їм пропонують.

Адже такий завербований боєць може заробити за місяць разом із початковою премією і стартовою зарплатою більше, ніж регулярний солдат російської армії заробляє за рік. Заплановані батальйони і полки не можуть бути створені, у кращому разі йдеться хіба що про посилені роти. Крім того, Росія має проблему з військовою підготовкою. Адже починаючи з третього-четвертого місяця війни на фронт було кинуто багато офіцерів та військових інструкторів. Тож зараз цього персоналу не вистачає, і ви можете собі лише уявити якість нашвидкуруч сколочених військових частин, які були підготовлені, можливо, малоосвіченим персоналом, які зараз в екстреному порядку кидають на якусь ділянку фронту, де зараз найбільше потрібне підкріплення.

В Україні Німеччині часто закидають недостатню військову підтримку. Чи є такі закиди, на вашу думку, справедливими?

Загалом Україна надалі залежить від поставок військової техніки з Заходу. Німеччина від початку надала дуже багато, і будуть нові поставки. Тут я хочу передусім звернути увагу на протиповітряну техніку, і йдеться не лише про зенітні самохідні артилерійські установки "Гепард", але й про протиповітряну систему IRIS-T, яка є однією з найсучасніших у світі. Щойно ці системи надійдуть у розпорядження України, українці, по суті, не дадуть росіянам робити жодних дій у повітрі на обраних ділянках фронту. А такі дії - передумова будь-якого успішного наступу на суші. Тож я думаю, що робиться дуже-дуже багато і що в координації з іншими партнерами Україна отримує здоровий мікс із різних країн.

Андреас Шрайбер (Andreas Schreiber) - військовий аналітик Німецького інституту оборонних і стратегічних досліджень (GIDS), який є дослідницькою установою німецького Бундесверу.