Що відомо про російських солдатів у лікарнях Білорусі?

24 лютого російська армія вторглася на територію України. Відтоді міністерство оборони Росії лише один раз повідомляло про свої втрати: за даними на 2 березня, за тиждень війни було вбито 498 російських солдатів, а 1597 - поранено. Україна називає інші цифри: понад 13,5 тисячі вбитих з російського боку. Ймовірно, жодна зі сторін не наводить коректних даних про втрати.

Як повідомляють білоруські ЗМІ та телеграм-канали, багатьох військових, поранених у бою, відправляють до Білорусі, тут їм надають медичну допомогу та везуть далі, до Росії. 1 березня це підтвердив Олександр Лукашенко. Він заявив, що за п'ять днів війни у ​​Гомелі, Мозирі та ще одному районному центрі, якого він не назвав, пролікували 160-170 поранених російських військових.

Читайте також: "Не хочу воювати з українцями". Чоловіки їдуть з Білорусі, остерігаючись військового призову

Часті операції - ампутація кінцівок

Чотири джерела підтвердили DW, що з початку війни поранених російських військових доставляють до лікарень Мозиря та Гомеля. Також польовий шпиталь розгорнули у Наровлі. За інформацією одного зі співрозмовників DW, багато поранених надходить у Мозир. Часто - "без рук, ніг, вух, очей". Деяких військових привозять із медсанбатів із порушенням термінів евакуації, вже з гангренами: "Якби солдатів доставляли вчасно, кінцівки можна було б урятувати".

Джерела DW розповідають, що деякі з пацієнтів, які до них надходили, провели без їжі до п'яти діб, дезорієнтовані, не уявляють, де перебувають, просять зателефонувати батькам. "Є пацієнти 2003 року народження, із бідних регіонів Росії. По суті, діти. І такі ж жертви", - каже один зі співрозмовників DW.

Ще одне джерело - безпосередньо з медициною воно не пов'язане, але добре знайоме зі ситуацією - підтвердило, що в одній із лікарень Гомельської області "операційні працюють нон-стоп", тільки за ніч можуть прооперувати до 50 осіб. Серед них і місцеві жителі з "цивільними" захворюваннями, і російські військові. Одна з найчастіших хірургічних маніпуляцій - ампутація кінцівок. "Лікарня заповнена", - розповідає співрозмовник і просить приховати дані про локацію клініки.

Декілька джерел DW повідомляють і про те, що до Білорусі привозять не тільки поранених, а й убитих солдатів. Але оцінити масштаб, про яку кількість загиблих йдеться, жоден зі співрозмовників не в змозі.

Читайте також: Білоруси, які залишилися в Україні: "Нас надихає бути поряд з українцями"

Чому ніхто з медиків не говорить про ситуацію у білоруських лікарнях?

Багато лікарів, з якими зв'язувалась DW, відмовилися говорити на тему надання медичної допомоги російським військовим. За словами двох співрозмовників, у них взяли підписку про нерозголошення інформації. Що це за підписка, у якій формі, яку саме інформацію вона забороняє розголошувати, співрозмовники пояснити відмовилися.

У Фонді медичної солідарності зазначають, що наразі лікарні у Гомелі та Мозирі стали "практично режимними об'єктами". "Все дуже жорстко контролюється, прямо у лікарнях чергують співробітники КДБ або ФСБ, усі будівлі під охороною, - заявляють у фонді. - З лікарень прибрали багатьох лікарів, які теоретично могли б щось розповісти. Замість них привезли працювати росіян".

У фонді розповідають, що першого тижня війни їм зрідка надходили дані про кількість поранених або характер їхніх травм. А згодом почалися перевірки та звільнення. "Тепер багато лікарів та персонал бояться, ні з ким не спілкуються", - кажуть у Фонді медичної солідарності. "В принципі, потік вантажу 200 і 300 нескінченний, лікарні заповнені, всіх, кого можуть, вантажать у потяги та відправляють до Росії", - додає представник фонду.

DW не відомо про те, щоб лікарів з Мінська, у тому числі з військового шпиталю, відправляли у відрядження в Гомель, Мозир чи Наровлю. Ті "цивільні" лікарі, з якими ми зв'язалися, до такої перспективи ставляться категорично: "Нікуди не поїду. А якщо запропонують, пошлю на три літери. Є цілий військово-медичний факультет, який готує військових лікарів. Нехай їх залучають".

Міністерство охорони здоров'я Білорусі жодного разу не коментувало факти надання медичної допомоги російським військовим. У телеграм-каналі МОЗ двічі з'являлися перепости з держЗМІ. 3 березня було опубліковано повідомлення зі спростуванням інформації про те, що Могилівська обласна лікарня нібито переводиться в режим шпиталю. 12 березня МОЗ поділилося постом ATN News, у телесюжеті співробітники держТВ розповідають про ситуацію на білорусько-українському кордоні, де немає "трупів, танків та озброєних чеченців", про що нібито повідомляли західні ЗМІ.

Читайте також: За що білоруські добровольці воюють в Україні

Лікування поранених - це співучасть?

З точки зору міжнародного гуманітарного права, допомога пораненим у бою російським солдатам не є співучастю у військових діях, пояснює науковий співробітник Інституту Фрідріха Майнеке (Friedrich-Meineсke-Institut) при Берлінському вільному університеті політолог Сергій Богдан. "Надавати допомогу повинні всім пораненим, без різниці, до якої армії вони належать. Причому як у зоні бойових дій, так і біля неї", - уточнює він.

Щоправда, є нюанс: Росія офіційно не вважає те, що відбувається війною, каже Богдан. Це означає, що норми міжнародних конвенцій у цьому разі не діють. Тож статус поранених російських солдатів, які перебувають у Білорусі, зараз незрозумілий.

"Виходить така казуїстика. Але однозначно поранені вже не є комбатантами (тими, хто бере безпосередню участь у бойових діях - Ред.), до них має бути таке саме ставлення, як і до будь-яких інших людей, тобто гуманне, незалежно від того, що вони робили до свого поранення. З цим згодом мають розбиратися суди", - наголошує експерт.

Чому інформацію про постраждалих солдатів так старанно приховують? Сергій Богдан вважає, що білоруська влада не має особливого наміру ховати дані. На його думку, вся справа у службовій дисципліні та бюрократичній культурі, що склалася у Білорусі протягом довгих років.

Читайте також: Чи відправлять білоруських солдатів воювати проти України?

Лікування росіян у Білорусі як м'яка форма підтримки Росії

Сергій Богдан припускає, що Лукашенко не хотів вдиратися в Україну, не хоче цього робити та "з усіх сил від цього відбиватиметься". "Білорусі важливо показати, що сама нічого серйозного проти України вона не робить, але змушена взаємодіяти з Росією. Те, що білоруські лікарні беруть поранених, - це така максимально м'яка форма - хтось може сказати - участі на боці Росії. Хоча з точки зору гуманітарного права це жодною участю не є", - каже він.

А ось те, що територією Білорусі у бік України переміщується російська військова техніка, формою співучасті якраз є, але це ще треба довести, каже експерт. Зокрема, що білоруський уряд мав вибір вирішувати, пропускати техніку чи ні.

"У цьому плані є серйозні сумніви", - каже Богдан. Він вважає, що Лукашенка просто поставили перед фактом, що російські військові, які прибули на навчання, братимуть участь у нападі на Україну.

На підтвердження своїх слів він наводить аргумент: на відміну від України та Росії, які готувалися до війни та розгортали відповідні об'єкти вздовж імовірної лінії бойових дій, Білорусь нічого подібного не робила. Тож поранені зараз і лікуються у цивільних лікарнях, каже Богдан.

"1 березня Лукашенко чітко сказав, що в Гомелі, Мозирі та ще одному районному місті лікують поранених російських солдатів. І навіть назвав точну кількість. Виходить, він злив інформацію, яка вказує на безсторонні для російського командування факти про значну кількість поранених. Якщо їх стільки у Білорусі, то можна уявити, скільки їх загалом", - підсумовує політолог.