Усупереч всьому, попри озброєну до зубів і готову в будь який момент застосувати силу державну владу опозиція в Білорусі повстала. Вона не дозволила себе залякати, вона діє попри репресії та намагається за допомогою своєї Координаційної ради не дати загаснути полум'ю свободи. Присудження цієї премії рідко було таким доречним і таким нагальним.
Іншими словами: якби Світлану Тихановську, а разом з нею і всю об'єднану білоруську опозицію не відзначили цього року Премією Сахарова, тоді ця премія втратила би будь-який сенс. Об'єднана опозиція є взірцем для тих десятків тисяч людей, хто від початку серпня після оголошення сфальсифікованих результатів голосування щонеділі виходить з протестами на вулиці Мінська. Там вони від свого імені та від імені всіх білорусок і білорусів відстоюють ті громадянські свободи й права, в ім'я яких понад три десятиліття тому було засновано Премію імені Андрія Сахарова.
Читайте також: Чому Світлану Тихановську двічі номінували на премію Сахарова
Ризики й побічні наслідки
Останніми тижнями час від часу тихо лунали й заперечення, застереження про небажані й навіть загрозливі побічні наслідки, до яких може призвести нагородження Премією Сахарова відважних білорусів. Дехто вказував на небезпеку, що таке нагородження може використати в своїх цілях лукашенківська пропаганда - як доказ того, що антидиктаторська опозиція керується з ЄС. Останнє звичайно є такою самою нісенітницею, як і абсурдне твердження Лукашенка про те, що НАТО готується до нападу на Білорусь. Але авторитарний правитель з вдячністю користується кожною можливістю, аби таврувати свого суперника.
Крім того, не слід забувати про Росію з її багатошаровими інтересами в регіоні. Її міністр закордонних справ Сергій Лавров упродовж от уже багатьох тижнів з обуренням заявляє, що на вулицях білоруських міст ідеться не про демократію й права людини, а винятково про геополітику, про зони впливу і сфери інтересів. Чи варто за таких умов, як зауважують ті, хто вагається, нагороджувати опозицію в Мінську правозахисною премією і таким чином без потреби дратувати можновладців у Москві? До того ж, Премію Сахарова ще й названо на честь російського дисидента радянських часів.
Назад до початків
Всі ці сумніви хибні. Премія імені Сахарова власне нагадує неоімперській еліті в Кремлі про те, що євродепутатам зовсім не йдеться про розділ Європи на зони впливу, тут ідеться про щось значно більше, нематеріальне. Йдеться про Європу, в якій правила співіснування визначаються наддержавними цінностями й нормами.
На це були спрямовані й радянські реформи 1980-х років. Михайло Горбачов недарма постійно говорив про Європу як про "спільний дім". З часів цього піднесення й бере сві початок Премія імені Андрія Сахарова. Таким чином нинішнє відзначення білоруської опозиції є чимось на кшталт повернення премії до своїх витоків.
Усе це розуміє, звичайно, й Олександр Лукашенко, який залишився переконаною радянською людиною. Правитель з Мінська демонструє назовні свою непорушність - але водночас він усе ж таки має велику жагу до політичного визнання на Заході. Тепер, коли опозицію відзначили премією Сахарова, вгамування такої спраги для нього стало ще більш недосяжним.
Але в ці дні слід пам'ятати й про наступне: у той час, як Світлана Тихановська - колишня кандидатка в президенти - проводить політичні зустрічі в Європі, а опозиційна Координаційна рада намагається узгодити подальші кроки, інші заточені в лукашенківських застінках. Сім тижнів тому викрали й кинули до в'язниці в Мінську Марію Колесникову, одну з трьох жінок на чолі білоруської опозиції. Хочеться сподіватись, що й вона дізнається про відзнаку з боку Європейського парламенту.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.