Путін і його п'ята колона - герої карнавалу в Дюссельдорфі

У Німеччині святкують карнавал, або, як його ще називають, п'яту пору року. Традиційний пік припадає на Скажений понеділок (Rosenmontag) - перший день тижня перед початком Великого посту. Саме цього дня проводять головні карнавальні заходи сезону. На них завжди можна побачити й політичні вози - велетенські карикатурні фігури популярних політиків з пап'є-маше, встановлені на спеціальні платформи на колесах. Таким чином творці цих возів в сатиричній формі коментують актуальні політичні теми. DW поговорила з Жаком Тіллі (Jacques Tilly), найвідомішим у Німеччині творцем таких возів.

Ось уже 40 років цей німецький дизайнер і його команда готують вози для карнавалу в одному з його головних бастіонів - уДюссельдорфі. Війна в Україні, конфлікт на Близькому Сході, загроза з боку ультраправих в Німеччині - жодна з тем не видається Жаку Тіллі занадто делікатною. Карнавальна сатира обов'язково спрямована на німецьких політиків і канцлера. Але найбільш популярним антигероєм Жака Тіллі став російський президент Володимир Путін. Художник створив вже не менше десятка сатиричних образів Путіна.

DW: Скільки возів ви вже створили?

Жак Тіллі: Я почав вигадувати й робити карнавальні вози в 20 років, а зараз мені 60. Їх багато сотень. Крім звичайних, на яких під час ходи їдуть учасники карнавалу, або спонсорських, моя команда створює і політичні вози. На ході в Дюссельдорфі в Скажений понеділок їх традиційно має бути всього дванадцять, хоча в інших містах їх набагато більше. Тож наші повинні бути особливо помітними і яскравими.

Хто може стати об'єктом ваших сатиричних композицій?

Найохочіше я вибираю політиків і релігійних лідерів, які мене обурюють. І я радий, що маю змогу таким чином висловити свою думку. Путін у нас частий гість. Загалом ми збудували десять возів з ним. Постійною темою був Трамп - він карикатурний за своєю природою. Ми висміювали кожного Папу Римського. І, звісно, не було жодної карнавальної ходи без фігури німецького канцлера. 16 років Меркель при владі були важкими для мене, тому що вона була дуже спокійною політикинею, без скандалів. І Шольц теж дуже нудний. Але в будь-якому разі, фігура канцлера повинна бути присутньою на карнавалі щороку.

Може скластися враження, що Путін - ваш улюблений герой.

Антигерой. Мені завжди подобалося працювати над цією негативною фігурою. Але ліпити його голову дуже нудно. Він не сердиться, не злиться, не сумує - його ботоксне обличчя завжди без міміки, без виразу. Але з політичної точки зору він дає безліч приводів для сатири.

Чому це так важливо для вас?

З 2009 року ми робимо вози з Путіним практично щороку. У 2013-му він був у зв'язку з панк-групою Pussy Riot, потім була анексія Криму у 2014 році, потім історія з Навальним після показу фільму про палац Путіна, у 2022 році сталося повномасштабне вторгнення Росії в Україну... Дуже сумно бачити, що країна, з якою у Німеччини склалися відносно позитивні відносини принаймні в останні десятиліття, сьогодні розвивається в напрямку тоталітаризму. Вона повністю відмовилася від будь-якої демократичної культури та верховенства права. Росія є великою ядерною державою, і це не варто недооцінювати. Все, що там відбувається, звісно, важливо і для Німеччини, і для ЄС, і для всієї Східної Європи.

Останнім часом у ФРН прокотилися масові протести проти ультраправих і правопопулістської партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН). Наскільки важлива ця тема сьогодні?

Партія "Альтернатива для Німеччини" дуже дружня щодо Росії й Путіна і, можливо, навіть отримує від нього фінансову підтримку. Він запрошує людей з АдН до себе, вони приходять у Кремль, дають інтерв'ю в російських ток-шоу немов якісь важливі політики, які мають вагу. Але насправді це абсолютно не відповідає дійсності в Німеччині. Вони - агенти Росії, що просувають її повістку, вони - п'ята колона Москви.

Для всіх було дивно, що розслідування журналістського колективу Сorreсtiv справило такий ефект, що більшість людей у Німеччині справді сказали: "Годі, ми просто не хочемо залишати це без уваги". Всім було неймовірно приємно бачити, що раніше мовчазна більшість ясно дала зрозуміти політикам АдН: "Ні, ви - не представники народу. Ми хочемо зберегти верховенство закону, гуманістичну політику, дружню до людей. Ми не віримо в масові депортації, у нас вже було таке 80 років тому, це було жахливо". І, звісно, це знаходить відображення і в моїх політичних візках. Але до Скаженого понеділка я не маю права розкривати, що саме ми будуємо.

Усі створені композиції для художника, напевно, як діти. Але все таки, який з ваших сатиричних возів найулюбленіший для вас?

Мені здається, це платформа, яку я побудував у 2022 році: величезна голова Путіна запихає собі в горлянку Україну, на якій великими літерами написано "Вдавися!". Тому що вона актуальна і зараз, через два роки. Він досі намагається поглинути Україну. Ми сподіваємося, навіть якщо це і малоймовірно, що це стане його політичним крахом.

Наша команда зробила цей візок буквально за ніч (після повномасштабного вторгнення РФ в Україну - Ред.). Було важко, але ми повинні були, мусили прокоментувати таку важливу подію, адже вона стала абсолютно новим розділом в європейській історії - в Європі знову вирує війна. Того року карнавальну ходу у Скажений понеділок скасували через коронавірус, але після зібраної нами пресконференції цей візок проїхався Дюссельдорфом - єдиний у всьому світі, присвячений цій темі. Також він побував на багатьох демонстраціях.

Торік був візок з Путіним, що сидить у кривавій ванні в кольорах українського прапора. Це стало нашою реакцією на злочини Путіна в Україні, в Бучі, на бомбардування шкіл і лікарень, а також на всі криваві звірства, що скоюються російськими військовими. Ця композиція добра тим, що не має потреби у якихось підписах, нічого не треба перекладати, цей сюжет і так зрозумілий на міжнародному рівні.

У цьому таємниця моєї роботи - вона має бути дуже простою, образотворчі засоби мають бути зрозумілими відразу. Але так, щоб не забагато іронії, тому що люди її не завжди сприймають. Картинки мають бути простими й водночас не вульгарними, не сороміцькими, не політично збоченими. Це складна робота.

Ще одна сатирична композиція - з Навальним, який б'є Путіна в пах. У той час у Навального була перевага. Він показав тоді фільм про палац Путіна. Зачепив його за живе і став для нього небезпечним. Але зараз, звісно, склалася зворотна ситуація. Навальний у таборі в Сибіру, і в найближчі кілька років у нього немає шансів вийти на свободу. Але на той час мотив того возу був актуальним - це був добрий удар, завданий Навальним.

Вам часом не спадало на думку сформувати з усіх ваших возів з Путіним цілу валку і проїхатися, наприклад, кілька разів навколо посольства РФ у Берліні?

Платформа "Путін, вдавися!" пробула три дні в Берліні - біля Бранденбурзьких воріт і, звісно, перед російським посольством, щоб досадити їм. Жодної реакції з посольства не було. Але російські спецслужби не оголошують про свої наміри. Досі я не отримував жодних загроз і нічого подібного. Зате я регулярно отримую листи з образами й погрозами від правих екстремістів і популістів - їх дуже дратують мої сатиричні вози.

Крім Путіна і Навального, які ще об'єкти ви бачите в Росії для сатири?

Я вже робив візок з патріархом Кирилом. Це було у 2013 році у зв'язку з історією з Pussy Riot. Дівчина, одягнена як панк, і з електрогітарою в руках, штовхала Путіна і Кирила. Проблеми в Росії були завжди. Але наразі Росію представляє Путін, і тому абсолютно ясно, що ми зосереджуємося на главі держави.

Наскільки визначальними є поточні політичні події для вашої сатирико-художньої роботи?

Я завжди спостерігаю за тим, що витає в повітрі в політичному плані й що думає більшість людей у Німеччині. Я не хочу проповідувати власну думку, а волів би наочно висловити, що думають люди, вони повинні ототожнювати себе з цим. Крім того, я намагаюся знайти образи, які також відповідають моїм поглядам, тому що я не просто хочу зобразити політичну ситуацію, я також хочу, щоб вони прокоментували її якомога різкіше, полемічніше, з гумором.

Це моя робота - висловлювати свою думку, але вона завжди мусить бути обґрунтованою. Має збігатися з думкою більшості, тому що карнавальна хода - для всіх. Насправді я політично нейтральний. Я не віддаю перевагу жодній з партій: ні ХДС, ні СДПН, ні "Зеленим" - ні, я за всі демократичні партії. Вся справа в цінностях, які вони представляють.

Тому коли порушуються такі цінності, як право на самовизначення, як це відбувається зараз в Росії, коли гомосексуальність оголошується злочином або екстремізмом, то, звісно, стоїмо осторонь. І тоді ми також беремо на себе мужність займати позицію щодо таких питань.

Чи є теми, які для вас табу?

Я намагаюся не мати жодних табуйованих тем. Звісно, я завжди намагаюся висміювати злочинців, не висміюючи їхніх жертв, але це не так просто. За певних обставин, приміром, у Німеччині, завжди виникає питання: чи можна висміювати таких людей як Адольф Гітлер або Усама бен Ладен, не принижуючи при цьому їхніх жертв, тому що, певна річ, вони вбивці.

Немає жодних особливих правил - просто потрібно мати почуття міри й задавати правильний тон. Іноді ми заходимо занадто далеко на карнавалі в Дюссельдорфі. Але навіть у таких випадках важливо розуміти, де межа. Тож це дуже складне питання.

Тоді ще одне складне питання. Ізраїльська військова операція в Секторі Гази, напад терористів ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня - наскільки етично брати цю тему для сатири?

Сатира повинна так чи інакше зачіпати всі глобальні політичні проблеми. Не можна просто вважати якусь тему табу. Тож ми завжди робили щось про іслам, християнство, релігію - навіть якщо це складне питання, де багатьох людей легко образити. Я раніше завжди говорив, що ніколи не буду будувати візок на тему Ізраїлю, тому що ми несемо особливу відповідальність у зв'язку з німецькою історією, і я не хотів, щоб потім цей візок використовувався правими, з'являвся на їхніх сайтах.

Але зараз це питання світової політики: те, що там відбувається зараз, дуже важливе. Головне - знайти мотив, який відповідає всім критеріям. Не виправдовуючи ХАМАСу. Це було б жахливо. Я б ніколи так не вчинив. Але й не став би створювати візок на сто відсотків проізраїльський, тому що, звісно, бомбардування досягли такого рівня, що, мені як гуманісту, доводиться запитувати себе, чи це досі є пропорційним і прийнятним, чи можна ще говорити про самооборону. Це складне питання. І для багатьох із нас це - внутрішній конфлікт. Треба знайти образотворчі засоби, які справді представлять ситуацію, як вона є, щоби все це не виглядало однобоко. Важливо не бути одностороннім, і я сподіваюся, що нам це вдасться.