Розвал уряду в Німеччині: чи зміняться настрої німців?

Постійне зростання цін, економічна стагнація, війни в Україні й на Близькому Сході, енергетична криза, міграційна криза, житлова криза, незадовільні темпи цифровізації держпослуг, жалюгідний стан інфраструктури, проблеми з боєздатністю Бундесверу, а тепер ще й розвал урядової коаліції в Берліні. Складається враження, що протягом останнього часу негативні новини просто одна за одною накочувалися на німців, не даючи нагоди для оптимізму.

Тож не дивно, що пошук "винних" у цих та інших негараздах швидко замикався на урядовій коаліції в Берліні, до складу якої входили соціал-демократи, Зелені та ліберали, і яку ще називали "світлофорною" за партійними кольорами її учасників. Приміром, як показали результати опитування, проведеного у вересні Інститутом соціології Алленсбах (IfD Allensbach), лише три відсотки респондентів на той час були переконані, що урядовий курс принесе користь для країни.

На цьому тлі показово, що лише чотири роки тому побачив світ бестселер під назвою "Чому у німців справи йдуть краще". Автори книги - колишній іноземний кореспондент інформаційного агентства Reuters у Німеччині Джон Кемпфнер. У ній Кемпфнер щедро вихваляв німецьких політиків за їхні дії у важкі часи, і похвала ця надходила від британця, який нині живе і в Берліні, і в Лондоні. Суть написаного - Німеччина успішно долає складні часи й виклики й робить набагато більше, ніж сама те усвідомлює.

У розмові з DW Кемпфнер зазначив: "Я знаю Німеччину понад 40 років і не можу пригадати жодної розмови з німецьким другом чи знайомим, який би на запитання, як справи в Німеччині, сказав би мені: "У нас все добре, дякую". Німці так не кажуть. Німецьку самокритику, яка багато в чому пов'язана з війною та історією, я вважаю дуже позитивною". Водночас розвал урядової коаліції, ймовірно, посилить те, що й раніше дратувало Кемпфнера в німцях, а саме їхня схильність нарікати на все.

"Німцям стало занадто комфортно"

Згідно з такими дослідженнями, як "Атлас щастя 2024", звіт про рівність, підготовлений на замовлення німецького уряду та нове опитування Інституту німецької економіки (IW), нині задоволеність німців життям неухильно зростає, не в останню чергу завдяки тому, що пандемія коронавірусу значною мірою подолана, а темпи інфляції падають.

Тож Кемпфнер пояснює, чому настрої в Німеччині набагато гірші, ніж, власне, сама ситуація: "Ця схильність нарікати - завжди привід для зняття з себе відповідальності, свого роду параліч". Його діагноз: "Німцям стало занадто комфортно. Їм завжди жилося дуже добре, була стабільність, усе було прогнозовано. Однак у них немає культури інновацій, культури того, що потрібно ризикувати й починати щось нове. Коли справа доходить до диджиталізації, приміром, то тут країна захрясла в середньовіччі".

А болгарський політолог Іван Крастєв нещодавно висловився так щодо німецького менталітету: "Останні 30 років були настільки хорошими для Німеччини, що люди прагнуть жити так і надалі. Але світ радикально змінився - ключове слово війна в Україні. Тепер німці, як ніхто інший, розпещені успіхом, змушені змінювати свій спосіб життя - хоча їхній менталітет такий, що все має залишатися так, як було".

Але що ж потрібно, щоб реформувати країну, яка не бажає змінюватися? Джону Кемпфнеру не треба довго розмірковувати над відповіддю. На його думку, потрібен насамперед канцлер, який буде не суддею, а капітаном, тобто беззаперечним лідером номером один. Можливо так, як це було ввечері 6 листопада, коли канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) недвозначно пояснив своє рішення звільнити міністра фінансів Крістіана Лінднера (Christian Lindner). На думку британського оглядача й автора, в минулому таке траплялося занадто рідко. Проблема уряду на 80-90 відсотків була проблемою Шольца, вважає він.

"Олаф Шольц був дуже відважним у своїй промові про "зміну епох", він пішов на ризик. Канцлер вирішив, що Німеччина має здійснити багато радикальних змін. Після того його популярність злетіла до небес. Але потім сталося занадто мало, за двома кроками вперед були два кроки назад. Цьому уряду бракує лідерства", - переконаний оглядач.

Уряд породив невизначеність своєю незадовільною комунікацією

Що ж тоді сталося, що німці так сильно незадоволені урядом Шольца? Як пояснює Гедвіґ Ріхтер (Hedwig Richter) - професорка нової та новітньої історії Університету федеральних збройних сил у Мюнхені, - в коментарі DW, до нинішньої кризи почасти призвела незадовільна комунікація уряду. На її думку, уряд Шольца ставився до громадян, як до дітлахів, яких треба було тримати якомога далі від чогось серйозного, щоб вони лише з тривогою дивилися на виборчі дільниці.

"Тут варто було б зазначити, що ми живемо в демократичному суспільстві, тож потрібно розмовляти з людьми як з дорослими. Потрібно говорити про те, що відбувається, що певний час намагалися робити Зелені, що трансформація теж буде болючою. Але ці зміни абсолютно того варті та що будь-яка відмова від цієї екологічної трансформації й нової політики безпеки обійдеться набагато дорожче і вилізе боком нашій безпеці", - каже фахівчиня.

Ріхтер також покладає на самого Шольца значну частку відповідальності за втрату населенням довіри до його уряду. Приміром, через те, що Шольц не підтримав Зелених, коли ті намагалися реалізувати реалістичну кліматичну політику. Однак, на думку політологині, причини невдач нинішнього уряду сягали корінням ще часу канцлерства Анґели Меркель (Angela Merkel), яка керувала Німеччиною з 2005 року. За Меркель країна спиралася на резерв, який вона тоді мала, на своє процвітання. А нині Німеччина переживає політкризу і стикається з серйозними наслідками, пояснює вона.

"Довгий час ми, німці, вважали, що зможемо віддати питання безпеки на аутсорсинг. Ми також були переконані, що зможемо просто ігнорувати питання міграції, не шукаючи реального рішення. А ще нам здавалося, що можна просто нехтувати всіма екологічними катастрофами. Однак нині ми живемо в час, коли всі побічні ефекти наших дій раптово нагадали нам про себе", - доходить висновку експертка.

Чи зарадять розповіді про "історії успіху"

Соціолог Гаральд Вельцер (Harald Welzer) запропонував ідею поширювати "історії успіху". Власне - це ідея фонду сталого розвитку FuturZwei, співзасновником і директором якого він є. Вельцер і його колеги прагнуть позитивного погляду в майбутнє, шукають способу мотивувати людей і показувати, що навіть у невеликих масштабах можна багато чого змінити, маючи конструктивні ідеї.

Як Вельцер пояснює той факт, що Німеччина так застрягла в минулому? "Ми, звісно, були переможцями повоєнного періоду, особливо Західна Німеччина. Нині це історія економічного розвитку і процвітання, яка триває вже два покоління, підживлювана глобалізацією. І всі гадали, що так триватиме вічно. Але як тільки хтось застрягає в цій моделі процвітання, тоді він, природно, просто не має бажання відмовлятися від неї", - каже Вельцер.

ЗМІ підживлювали антиурядові й негативні настрої у ФРН?

Вельцер також звинувачує ЗМІ у поширенні й підживлюванні негативних настроїв у Німеччині. Приміром, за його словами, консервативні ЗМІ, як-от Bild, Welt та FAZ, розпочали кампанію, спрямовану проти Зелених, тобто проти партії, що була чи не єдиною, яка вказувала на нагальну потребу докорінних змін у Німеччині у 21 столітті. "І як тільки вони окреслюють це конкретними рамками, всі кричать, що вони нав'язують правила і норми. І, звісно, той, хто доносить це послання, зрештою отримує на горіхи", - пояснює експерт.

Проте Вельцер визнав у розмові з DW, що дещо в Німеччині таки змінилося. За останні два роки багато літніх людей казали йому, що вони "вперше в житті" тішилися з того, що вже такі старі. Соціолог тлумачить це явище як "втрату відчуття того, що все сприймається як належне", а це значить, що головна обіцянка суспільства, подібного до німецького, більше не може бути виконана. "Нічого з вами не станеться, завжди буде мир, буде лінійний прогрес і зростання добробуту", - такі гасла втратили сенс, пояснює він. На практиці такі гасла породжували такий світогляд німця: "Я можу захворіти на рак, можу потрапити в аварію, можу розлучитися, але світ завжди залишатиметься таким, яким я його зараз знаю". А нині ця впевненість похитнулася, каже оглядач.

Чи справді Німеччині потрібен свій "момент Кеннеді"?

Щоб протиставити цьому позитивний наратив, економіст Марсель Фрацшер (Marcel Fratzscher) нещодавно закликав Німеччину до "моменту Кеннеді".

Адже у своїй інавгураційній промові на посаді президента США в 1961 році Джон Кеннеді виголосив: "Не питайте, що ваша країна може зробити для вас, а що ви можете зробити для своєї країни". Можливо, саме цього зараз потребує Німеччина - гасла, що виведе країну з нинішньої "юдолі плачу" і створить дух оптимізму.