Що їдять німці на Святвечір і Різдво?

Ще германські племена сотні років тому святкували в останні дні грудня поворот сонця на літо. Їли те, що приніс урожай. Так і сьогодні: вироби з борошна, консервовані овочі та картопля – все це в тій чи іншій формі з’являється на Різдво на німецьких столах, як у Анґели Ріхтер з Геттінгена:

„На Святвечір у нас завжди фантастичний салат з картоплі та крабів, до якого подають грінки. В перший день Різдва ми, як правило, їмо печеного зайця з червонокачанною капустою та картоплею”.

У Святвечір німці їдять відносно мало: салат чи рибу. А ось у перший день Різдва у багатьох родинах подають печеню: чи то дичину, птицю, свинину чи яловичину. Одна традиційна різдвяна страва досі дуже популярна в Німеччині - гусак. Попит на цих птахів у передріздвяні дні особливо великий, тому їх завозять з фабрик у Польщі або Румунії. Для Зіґрід Гельтель, яка має невеличку власну ферму біля Кельна, це не те: „Гусаки, яких відгодовують у промислових масштабах, і які сидять у клітках, це ж зовсім не те, що наші, які все літо паслися на травичці. У наших ніжніше м’ясо й вони не такі товсті, словом, домашні”. 

Традиція їсти на Різдво смаженого гусака має довге коріння. Вважаться, що 1588 року англійська королева Єлизавета як раз збиралася скуштувати свого різдвяного гусака, як надійшла звістка про перемогу британців над іспанським флотом, армадою. Відтоді в Британії на Різдво їдять гусака й саме звідти цю традицію нібито позичили німці.

Різдвяні страви й підрахунок калорій

Сьогодні, коли чимало німців намагаються уникати жирної їжі, дехто шукає альтернативу гусакові, як Амелі Гінце та Ґерлінде Янзен: „Ми вже перепробували все: і гусака, й качку, й індика. Але гусак занадто жирний, качка занадто худа, а в індика забагато м’яса. Тобто, нема нічого кращого, ніж смажена яловичина, тобто нічого особливого. Все інше – це не те, чого б хотілося”. 

„Раніше ми завжди їли гусака, але сьогодні віддаємо перевагу стравам, що їх можна швидко приготувати. Ми переважно їмо плавлений сир з картоплею чи фондю. Тобто страви, на які жінка витрачає небагато часу”.

Але і в родинах, де уважно рахують кожну калорію, на святковому столі точно не бракуватиме одного – солодощів, починаючи від так званої „яскравої тарілки” до традиційного різдвяного штолена - пирога, який нагадує собою величезний кекс, притрушений цукровою пудрою. „Яскрава тарілка” – це тарілка, на якій розкладено всілякі солодощі: печиво, цукерки, горіхи, мандарини й пряники. Все можна купити в магазині, але в кого є час і натхнення обов’язково намагається зробити щось солодке самому.

Різдвяний пиріг за дрезденським рецептом

 

Те, що на Різдво німці багато печуть, до речі, теж походить від германців. Печиво вважалося пожертвуванням богам, а оскільки в прадавні часи на столі мало бути все, що дав урожай за весь рік, то й сьогодні більшість різдвяних пирогів нашпиговані дарами природи: зерном, горіхами, сливами, медом, родзинками, марципанами і навіть вишневою наливкою. Оцей літній чоловік досі згадує пироги, які йому смакували в дитинстві: „Це був важкенький пиріг! Фунт борошна, фунт масла, фунт цукру, фунт яєць, фунт молока і так далі. Все це добре перемішувалося і було настільки ситне! Було з’їси по обіді два шматки і вже їсти не хочеш”.

Найвідоміший у Німеччині – це різдвяний пиріг за дрезденським рецептом. Вважається, що перший такий пиріг приготував 1457 року кухар замку Гартенштайн біля містечка Торгау. До речі, якщо вірити німецьким забобонам, то пиріг не можне розрізати до Різдва, бо це приносить біду. Якщо ж його з’їсти з родиною після всеношної, це має принести захист і благословення. В сучасній Німеччині на ці повір’я мало хто звертає увагу. Перші різдвяні пироги з’являються в супермаркетах уже в кінці літа.