Шо залишає після себе глава МВС України Аваков

22 лютого 2014 року, у буремні дні Євромайдану, мало хто міг уявити, що саме міністр внутрішніх справ стане найстабільнішою політичною фігурою найближчих семи років. Цього дня Верховна Рада України поставила на чолі МВС Арсена Авакова - опального харківського бізнесмена, депутата від "Батьківщини" та блогера. Той, хто раніше у соцмережах писав, що  "мусора не люди", сів у крісло "душителя Майдану" Віталія Захарченка після втечі останнього в Росію.

Владна вертикаль і "добробати"

У перший же робочий день Аваков пообіцяв поділитися владою із революціонерами зі самооборони Майдану та "Правого сектора". Та вже за місяць, після ліквідації під час затримання популярного "правосека" Олександра Музичка, колишні соратники вимагали відставки міністра. Міністр у відповідь пропонував заборонити сам "Правий сектор".

Втім, для радикальних майданівців Аваков швидко підшукав нову зайнятість: саме йому належить ідея створення добровольчих батальйонів міліції та Нацгвардії з числа колишніх революціонерів. Загалом 35 підрозділів брали участь у боротьбі проти проросійських сепаратистів на Донбасі на весні 2014-го. Їхні низька дисципліна та сумнівні методи невдовзі стали об'єктом критики міжнародних правозахисників. Найчастіше прізвище Авакова у пресі пов'язують із батальйоном "Азов".

З командування добробатів Арсен Аваков та його політичні партнери, які разом покинули "Батьківщину", сформували значну частину списку нової політсили - "Народний фронт" (НФ). Агітуючи за "війну до перемоги", НФ несподівано успішно фінішував на парламентських виборах восени 2014-го - це дало змогу Арсенію Яценюку вдруге очолити коаліційний уряд, а Авакову - МВС.

Читайте також: Злочини правоохоронців в Україні: резонансні справи за участю людей в погонах

Реформа МВС: міліція змінює вивіску

Широка політична підтримка давала шанс на запуск масштабної реформи правоохоронної системи - однієї з головних вимог Майдану. Та показового розформування "Беркуту" чи Державтоінспекції було замало, міліція в Криму і на Донбасі переходила на бік сепаратистів, криміногенна ситуація в країні стрімко погіршувалася. Масштабна переатестація, до якої залучили колишніх майданівців, досить швидко захлинулась у саботажі та судових позовах.

Нова патрульна поліція, створена за підтримки грузинських реформаторів та західних партнерів мала стати "першою ластівкою" реформи, але навіть вона зіткнулася із кадровим дефіцитом та втратою довіри з боку населення на тлі низки замовних нападів і вбивств. Інші ж міліцейські підрозділи і поготів переважно лише змінили вивіски: за посади усіма правдами і неправдами трималися скомпрометовані кадри. Не змінилися і брутальні методи роботи, зберіглися свавілля і тортури, проти чого у різних областях проходили громадські протести. Події у Кривому Озері, Кагарлику, стрілянина у Княжичах на Київщині, вбивство поліцейськими 5-річного хлопчика у Переяславі-Хмельницькому, справа Катерини Гандзюк і десятки інших резонансних справ - суспільство буквально не встигало за кримінальною хронікою. Однак ні розгул бандитизму, ні гучні справи, ні навіть заклики до відставки не розхитали за сім років крісло під міністром МВС. Після кожного нового скандалу Аваков заявляв, що не збирається залишати посаду.

Натомість міністр досить швидко змінив власне критичне ставлення до правоохоронців: 2016 року він публічно виступав із ідеєю "презумпції невинуватості поліцейського", закликаючи громадян "спочатку підкорятися, а вже потім оскаржувати". Міністр просив парламент дати його підлеглим нові повноваження чи інструменти: від автоматичного контролю за швидкістю дорожнього руху, чи права застосовувати електрошокери до особливих правил боротьби із організованою злочинністю.

Всупереч загальнонаціональній політиці децентралізації, МВС за останні сім років лише розросталося, як і контроль міністра над правоохоронцями, прикордонниками, нацгвардійцями, паспортистами та рятувальниками. "Арсен Борисович вибудував потужну вертикаль. Він має вплив не лише у своєму відомстві. Його люди - і в Державному бюро розслідувань, і в прокураторі. Фактично - і в слідстві, і в нагляді", - коментував для "Радіо Свобода" у червні 2020 політичний оглядач "Української правди" Роман Романюк.

Між тим чисельність підлеглих Авакова за роки правління зросла маже на половину і перевищує 370 тисяч осіб. Бюджетне фінансування міністерства та підконтрольних йому структур збільшилось у 5,5 разів і у 2020 році перевищило 100 мільярдів гривень, підрахували активісти руху "Чесно".

Читайте також: Ексочільниця Нацполіції Хатія Деканоідзе: Реформу поліції не довели до кінця (відео)

"Не перший, але й не другий"

Саме так полюбляли оцінювати роль свого шефа в українській політиці люди з оточення Арсена Авакова. Причини такого широкого впливу на перший погляд не видавалися очевидними, адже після відставки у 2016 році прем'єра Арсенія Яценюка, електоральна підтримка "Народного фронту" постійно скорочувалась. Сам Аваков у вересні 2020 очолив рейтинг недовіри українців до правоохоронних органів. Згідно з іншим опитуванням 2020 року, більше половини громадян України вважали, що влада не може гарантувати безпеку. Та низька довіра не заважала очільникові МВС замість боротьби з криміналом займатися великою політикою: Аваков вів міжнародні перемовини про закупівлю озброєнь і розробляв план деокупації Донбасу.

Позиції міністра не похитнув навіть скандал із корупційними закупівлями рюкзаків для військовослужбовців, до якого, як писала преса, виявився причетним син міністра Олександр та структури його бізнес-групи "Інвестор". За кілька років провину визнав формальний директор однієї з компаній, а справу закрили без жодних наслідків для політика.

Після виборів 2019 року Аваков вчасно дистанціювався від Петра Порошенка і після перемоги Володимира Зеленського та формування нового уряду зміг зберегти своє крісло і за нової влади. У команді Зеленського спочатку говорили про тимчасовість перебування Авакова на посаді, але вже після наступної зміни кабінету сам Зеленський назвав його "чи не найефективнішим міністром". Торік, на тлі чергових скандалів із сплеском поліцейського насильства, у Верховній Раді збирали підписи за відставку очільника МВС. Однак і ця спроба завершилась нічим.

Врешті-решт президент Зеленський поставив урядову кар'єру Авакова в залежність від розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета. На останній пресконференції в травні він пообіцяв запропонувати міністрові відставку в разі, якщо вина обвинувачених не буде доведена.

Аваков вироку суду не дочекався. Причини його добровільної відставки й досі невідомі, утім, не виключено, що міністр вирішив піти, щоби уникнути ганьби примусового звільнення.