Süddeutsche Zeitung: Ніколя Саркозі – “типовий мачо”

У центрі уваги європейських видань - з’їзд правлячої політичної сили Франції "Союз за народний рух", делегати якого підтримали висунення Ніколя Саркозі кандидатом на виборах президента Франції. Почнемо, однак, з іншої теми. А саме з коментарів щодо підсумків недільних виборів до місцевих рад, які відбулися у Білорусі. Польська "Gazeta Wyborcza" з цього приводу пише :

Олександр Лукашенко перестав вдавати демократа, якого намагався імітувати під час попередніх голосувань. Вибори до місцевих рад відбувалися у цілком сталінському стилі. Їм передували репресії, облави і арешти опозиціонерів. На самих же виборах не було з кого обирати. Влада вабила народ на виборчі дільниці буфетами з дешевою горілкою і закускою, бо в Білорусі досі залишається актуальним радянське гасло "На вибори - як на свято" (...) Абсурдна ситуація панувала на малих провінційних дільницях, де у виборчих списках фігурувало одне-єдине прізвище чергового кандидата-ставленика КДБ. Цього, втім, не вдалося повторити в Мінську і кількох інших великих містах. Проте, якщо хоч один кандидат від опозиції потрапить до місцевої ради столиці чи периферії - можна буде говорити про сенсацію, - наголошує "Gazeta Wyborcza".

Інше польське видання "Dziennik", передрікаючи поразку білоруським опозиціонерам, вважає, що причину провалу слід шукати не у фальсифікаціях під час укладання виборчих списків, а в тому, що через застосування адмінресурсу опозиції так і не вдалося донести свою програму до виборців:

Двом з половиною сотням опозиціонерів не варто сподіватися на якийсь успіх у виборчих перегонах. І навіть не через те, що - як твердить опозиція - у виборчих комісіях засідали самі лише представники влади, що загрожувало фальшуванням результатів. І не через те, що на вибори не запрошено закордонних спостерігачів, що гарантує чесність голосування. А тому що білоруси так і не отримали змоги ознайомитися з програмами опозиційних кандидатів, - підсумовує "Dziennik".

До іншої теми. Увага центральних європейських видань прикута до Франції, де набирає обертів передвиборна кампанія. Мюнхенська "Süddeutsche Zeitung" коментує тріумфальну церемонію висунення міністра внутрішніх справ Ніколя Саркозі кандидатом у президенти від французької правиці. Оглядачі видання передрікають запеклу битву між Саркозі та його суперницею з лівого флангу Сеголен Руаяль:

Саркозі – це типовий мачо. Він, не вагаючись, атакує опонента миттєво і сильно. Це іноді межує з брутальністю. Його вправність "дати стусана" противникові добре допомагала йому у світі чоловічої політики. Та проти мадам Руаяль ця тактика недієва. Ніколя Саркозі буде не легко перемогти сильну жінку, яка навчилася використовувати свою тендітність як зброю, - зауважує "Süddeutsche Zeitung".

Газета "Badisches Tageblatt" розмірковує над тим, чи вдасться Саркозі консолідувати націю довкола своєї персони і чи стане він прийнятною кандидатурою не лише для французів з правоцентристськими поглядами:

Своїх однопартійців він вже переконав. Та надважливим є для Саркозі переконати французьку націю у тому, що він перевтілився з політика безкомпромісного на інтегратора, гідного репрезентувати усі верстви суспільства. А тут є поле для сумнівів, - вважає "Badisches Tageblatt".

Північноірландська газета "Belfast Telegraph" дорікає Саркозі невдячністю, яку той виявив щодо свого "хресного батька в політиці" - чинного президента Жака Ширака:

Саркозі поставив себе нарівні з національними героями французького правого табору, починаючи з Де Голля, але залишив дуже мало місця для свого колишнього наставника Жака Ширака. Нинішнього президента Франції Ніколя Саркозі згадав лише двічі у своїй промові перед делегатами партійного з’їзду: подякував Ширакові за шанс "вийти в політику" у дев’ятнадцятирічному віці і назвав незгоду Жака Ширака з війною в Іраку "правильним рішенням", - критикує "Belfast Telegraph".

Видання ліво-ліберальних сил Франції – Libération пише:

Так, цей чоловік справді небезпечний! А занадто для лівиці. Він не цісар і не Наполеон, як його часто змальовують. Міністр внутрішніх справ Саркозі сам собі керманич і капітан корабля сучасного консерватизму. Енергія, хист та організованість допомогли йому у тріумфі. Але непокоять його вузькі погляди на проблеми. Тепер краще видно всю небезпеку", - застерігає "Libération".