Süddeutsche Zeitung: уряд України - „неміцний шлюб за розрахунком”

Теми сьогоднішнього огляду преси - політична ситуація в Україні та зустріч канцлера Німеччини Анґели Меркель з президентами Польщі та Франції. Але спочатку про проблеми в уряді Україні. Німецька газета Süddeutsche Zeitung пише:

Для дипломатичного світу - це дуже незвично, щоб урядовий лідер вирушав у важливий закордонний візит без міністра закордонних справ. Український прем’єр Віктор Янукович відправився до Вашингтона без Бориса Тарасюка. Минулого тижня він також без нього побував у Москві. А між цими візитами парламент у Києві проголосував за відставку Тарасюка, який користується великою повагою на Заході. Абсолютно очевидно, що це відбулося з ініціативи Януковича, якому, часто недовго думаючи, чіпляють ярлик проросійськи налаштованого представника східноукраїнських індустріальних олігархів. (...) Тарасюк орієнтується на Захід і вважається майже улюбленцем політичних салонів у Вашингтоні та Брюсселі. Тому його ненавидять у Москві, -

констатує газета Süddeutsche Zeitung. Далі автор статті намагається знайти зв’язок між можливою роллю Москви у питанні про відставку Бориса Тарасюка та проблемами з виникненням Вільної економічної зони - цим „улюбленим проектом кремлівського лідера Путіна”:

Створення цього путінського “Анти-ЄС”супроводжується великими труднощами. Передусім білоруський самодержець Олександр Лукашенко постійно випадає з нього. Досі він також не піддався тиску, який чиниться на нього завдяки потужному підвищенню цін на нафту та газ. Те, що тепер Лукашенко начебто запевнив Тарасюка в своїй готовності взяти участь у трубопроводі з Центральної Азії до Центральної Європи в обхід Росії, вірогідно врешті-решт і посприяло голосуванню проти українського міністра закордонних справ. І це сталося саме в той день, коли Янукович повернувся з Москви, - нагадує газета Süddeutsche Zeitung.

А тепер до зустрічі державних та урядових лідерів у рамках так званого Веймарського трикутника, до складу якого входять Німеччина, Польща та Франція. Польська газета Rzeczpospolita коментує:

Під час тристороннього самміту в Меттлаху політичні лідери країн Веймарського трикутника виступили з кількома заявами. Наприклад, йшлося про створення європейського військового підрозділу та про тіснішу співпрацю між ЄС і Україною. Для польського президента Леха Качинського, однак, найважливішим було за місяць до того, як головування в ЄС перейде до Німеччини, поспілкуватися з канцлером цієї країни Анґелою Меркель. (...) Відомо, що з головуванням Німеччини Польща пов’язує шанс вплинути на політику Берліна, так щоб вона максимально відповідала польським інтересам. Анґела Меркель належить до тих небагатьох європейських політиків, які вміють слухати своїх партнерів. Тому одне із завдань польських дипломатів має полягати в тому, щоб федерального канцлера налаштувати на прихильне ставлення до пріоритетів польської зовнішньої політики, - пише газета Rzeczpospolita.

Німецька газета Tageszeitung скептично ставиться до того, що подібний задум можна реалізувати, і вважає, що від зустрічей на кшталт Веймарського трикутника взагалі можна було б відмовитися. Видання, зокрема, пише:

Польський уряд у жодному разі не може виступати як „офіційний представник” нових східних членів ЄС. Після того, як поляки та британці пішли своїм окремим шляхом в Іраку, не може бути й мови про те, щоб Веймарський трикутник координував загальноєвропейську політику. Крім того, враховуючи нинішній політичний розклад, ці три країни просто не в стані зробити якийсь відчутний внесок у розв’язання проблеми розширення та в поглиблення співпраці всередині Європейського союзу, - переконана газета Tageszeitung.

Британська Financial Times аналізує передусім німецько-французьку співпрацю:

Німецько-французьке партнерство за останні десятиліття пережило чимало злетів та невдач. Як правило, його рятувало німецьке переконання в тому, що Європейський союз має залишатися на пріоритетній позиції. Після об’єднання Німеччини така точка зору зазнала певних змін. Але і ЄС став значно складнішим. Нині всі рішення залежать від того, які великі альянси якраз створюються. Двоциліндрового мотору замало, аби забезпечити життєдіяльність ЄС. Разом з Великобританією Франція та Німеччина вели переговори з Іраном. І це функціонувало. Але не можна обмежуватися клубом лише для трьох учасників. Враховуючи різні обставини, ЄС потребує й різні коаліції, - вважає газета Financial Times.