Туалетний папір як символ пандемії
2 квітня 2020 р.
В одному з популярних відеороликів чоловік замовляє каву. Коли справа доходить до оплати, він дістає з кишені рулон туалетного паперу, відриває три аркуші й кладе їх на стійку. Четвертий аркуш він щедро засовує в нагрудну кишеню бармена... У ці дні інтернет переповненийжартами про туалетний папір, попит на який у Німеччині буквально зашкалює. У багатьох супермаркетах туалетний папір розпроданий, були зафіксовані навіть сварки й бійки через цей вид санітарно-гігієнічного продукту. Німеччині доведеться провести ще не один день в умовах карантину. Туалетний папір вже став ерзац-валютою?
Брітта Кран (Britta Krahn) так не вважає. Професорка бізнес-психології Вищої школи Бонн-Рейн-Зіг пояснює надвисокий попит на туалетний папір певним стадним інстинктом, загостреним актуальною кризовою ситуацією. "Це момент максимальної втрати контролю, - каже вона. - Максимальної невизначеності та величезних змін". Соціальне життя стало майже повністю паралізованим. Ніхто не знає, що буде далі.
Читайте також: Закупівлі в магазинах через коронавірус: психолог про справжні причини
У цих умовах люди намагаються знову здобути втрачений контроль. Якщо захисні маски та засоби дезінфекції розпродані, "ви просто берете те, що ще є і що за тривалого зберігання не зіпсується", пояснює професорка. Фіксованість на туалетному папері як безсвідома переорієнтація психіки на новий об'єкт у зв'язку з неможливостю задовольними першочергову потребу? "Туалетний папір став метафорою безпеки, а то й символом кризи", - вважає Брітта Кран.
Попередники туалетного паперу: птахи, сіно, шовк
Очевидно, німці - та й не лише вони - наслідують давні традиції. Листя кремени, багаторічної рослини з дезінфекувальними властивостями, використовували як туалетний папір іще за бронзової доби. Про це свідчать, зокрема, археологічні знахідки в залишках доісторичного поселення в Австрії. У добу Середньовіччя за допомогою кремени лікувалися від чуми, звідси й назва "чумна трава" чи "чумний корінь" (німецький аналог - Pestwurz, у Баварії білокопитник називають також Arschwurz - "корінь для дупи").
До того як з'явився перший туалетний папір, люди використовували ганчірки чи губки, іноді навіть живих птахів, як пише швейцарський історик і біолог Даніель Фуррер (Daniel Furrer) у своїй книжці "Wasserthron und Donnerbalken. Eine kleine Kulturgeschichte des stillen Örtchens" ("Вільний трон і гуркіт грому. Маленька культурна історія тихої місцини". - Ред.). У багатьох народів, особливо в Азії, ліва рука була призначена для виконання гігієнічних процедур, права - для рукостискання та прийому їжі.
Першу згадку про туалетний папір у його нинішньому вигляді знайшли у китайських литописах VI століття. Британський синолог та історик Джозеф Нідгем (1900-1995) цитує науковця Яна Чжитуя (531-591): "Я б ніколи не насмілився використовувати в туалеті папір із цитатами чи коментарями з П'ятикнижжя чи з іменами мудреців на ньому".
А 851 року один мандрівник писав: "Вони (китайці) не дуже охайні, вони не підмиваються водою, а підтираються папером". 1393 року імператорський двір у Нанкіні використовував приблизно 720 тисяч шматків туалетного паперу розміром два на три фути (близько 60 на 90 сантиметрів) на рік, а імператор Чжу Юаньчжан та його родина використовували 15 тисяч шматків паперу, який вважали "особливо м'яким та ароматним".
Середньовічна Європа - без паперу
У часи Середньовіччя в Європі зад витирали ганчіркою чи ватою. Також поширеними були мох, листя, сіно та навіть солома, розповідає Забіне Шахтнер (Sabine Schachtner), директорка промислового музею Papiermühle Alte Dombach неподалік від німецького Кельна, в своїй книжці про історію туалетного паперу "Toilettenpapier. Zur Geschichte der Wischkultur" ("Туалетний папір. Історія культури підтирання"). Починаючи з XVI століття в європейських туалетах з'явився папір.
Під час розкопок середньовічних поселень в естонському Тарту археологи виявили різні за якістю рештки текстилю, який використовували як туалетний папір. У заможних будинках у туалетах лежали серветки з тонкої та м'якої тканини, іноді навіть зі вставками шовку. А ось у бідних будинках "туалетний папір" був простою та грубою матерією.
Поява газет і промислового виробництва паперу забезпечило цьому матеріалу лідерство з-поміж предметів гігієни в туалетах. А коли унітази зі зливними бачками підключили до каналізації, виникла необхідність у спеціальному папері, який би не забивав каналізаційні труби.
Ажіотаж навколо паперу та "хом'яки" бійцівського типу
Виробник туалетного паперу Fripa в баварському місті Мільтенберг цими днями різко збільшив обсяги виробництва у відповідь на збільшений попит. Баварська компанія зазвичай виробляє 130 тисяч тонн туалетного паперу на рік, тепер - вдвічі більше.
Читайте також: Коронавірус у Німеччині: чи загрожує німцям дефіцит продуктів харчування?
"Ми працюємо на межі наших можливостей, - розповів DW представник компанії Юрґен Фішер (Jürgen Fischer). - Але все одно не встигаємо виконати всі замовлення у найкоротші терміни". Він не зміг пояснити, чому німці розкуповують саме туалетний папір. "Можливо, тому що його можна зберігати довго і він недорого коштує?" - міркує Фішер.
Німецький соціолог Ортвін Ренн (Ortwin Renn) розрізняє три типи покупців туалетного паперу: "З теорії ризиків ми знаємо три типи можливої реакції на небезпеку: ігнорувати, ховатися та боротися". "Борці", за словами соціолога, активно реагують на загрози, в умовах коронавірусної пандемії саме вони скуповують усе, чим можна запастися про запас.
Психологиня Аня Ахтціґер (Anja Achtziger) вважає ажіотаж навколо туалетного паперу проявом "імітаційної поведінки". Відомо, що німецькі туристи під час відпустки частіше за інших займають ліжаки від раннього ранку рушниками. З папером - те саме. "Через ЗМІ люди дізнаються, що інші купують багато туалетного паперу, - пояснює психологиня у газеті Süddeutsche Zeitung. - На роботі, у родині, в колі друзів постійно розмовляють про запаси, які вже зробили. Людина, яка "відстає", починає нервувати та наслідувати приклад інших".