Сенсація на суді у справі про вбивство чеченця у Берліні
28 жовтня 2021 р.Якби вони лише знали, що їхні весільні фотографії та навіть копія свідоцтва про шлюб будуть конфісковані українською поліцією, відправлені до Німеччини та стануть доказами у суді у справі про замовне вбивство.
Тоді, влітку 2010-го, вони безтурботно усміхалися фотографу, стоячи посеред Червоної площі в Москві. Він - у світлому костюмі, вона - вся у білому та з букетом у руках.
Одинадцять років потому, у жовтні 2021 року, це фото з'явиться на великому екрані в залі берлінського суду у кримінальних справах.
"Хто на фото?" - Запитає головуючий на процесі суддя.
"Вадим і Катя", - відповість повний чоловік у светрі з капюшоном, що прилетів до Берліна спеціально для надання свідчень і пересувається під посиленою охороною. Це 55-річний підприємець з Харкова Олександр В. - один із ключових свідків на процесі у справі про вбивство в Берліні колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі, застреленого в серпні 2019-го посеред білого дня у жвавому парку у німецькій столиці. Підозрюваний був затриманий за гарячими слідами неподалік місця злочину; у нього був із собою паспорт на ім'я громадянина Росії Вадима С.
Український свідок стверджує, що росіянин на лаві підсудних - його свояк.
Свідок із Харкова та кілер із Москви
Захист обвинуваченого каже, що чоловіка звати Вадим С. Суддя просить підсудного підвестися і зняти маску. "Хто це?" - Запитує він свідка. "Це Вадим Миколайович К." - заявляє свідок. Він стверджує, що вони родичі, оскільки одружені з сестрами і регулярно зустрічалися на свята, поки, як каже свідок, між Росією та Україною не почалася війна.
Свідок уже був у залі суду три місяці тому. Тоді він відмовився однозначно розпізнавати обвинуваченого. Він каже, що в липні він "зазнав шоку", приїхавши до Німеччини та зрозумівши, що "між Україною та Німеччиною не працює програма захисту свідків", "що хотів врятувати себе" і боявся "потрапити в жорна російських спецслужб".
Однак, повернувшись додому, він передумав, звернувся до міжнародної розслідувальної платформи Bellingcat, а потім ще й написав судді з проханням виступити повторно. "Щоб убезпечити себе", каже свідок, він ще й дав інтерв'ю німецькому журналу Der Spiegel.
Що змусило його раптово відкинути побоювання, відчути себе у безпеці та почати говорити журналістам у Києві те, що він не хотів говорити суду у Берліні? Суддя про це не питає. Але тепер, наприкінці жовтня, український свідок каже те, що стверджує обвинувальний висновок федеральної прокуратури Німеччини - обвинувачений у вбивстві на замовлення, судячи з усього, діяв не з власної ініціативи, а за завданням спецслужб.
При цьому свідок постійно зазначає: більшість його тверджень будуються на розмовах родичів та припущеннях, оскільки сам Вадим про свою роботу нічого не розповідав. "Брехати не буду, а правди не скажу", - нібито казав москвич своїй українській рідні. Він був небагатослівним, і новини сім'я дізнавалася, як правило, від його дружини.
За словами свідка, Вадим справляв враження військового, дружина Вадима нібито бачила у нього посвідчення співробітника російської Федеральної служби охорони. Якось він нібито привіз як подарунки сувеніри із символікою спецпідрозділу "Вимпел". І нібито кілька років тому Вадим отримав звання полковника. А на жартівливе запитання українського родича "чому не генерала?" відповів серйозно: "Тому що не вмію робити гидоту".
Свідок про підсудного: мовчазний, порядний, з добрим доходом
Загалом свідок з Харкова описує свого родича як "дуже порядну" і вкрай небагатослівну людину, з пристойними за російськими мірками доходами - квартирою в Москві та новенькою машиною BMW або Porsche Cayenne.
Перед останнім відрядженням його дружина, за словами свідка, сказала: "Якщо він не повернеться швидко, він не повернеться ніколи". Швидко повернутися не вдалося - 23 серпня 2019 року двоє берлінських підлітків побачили, як дивний чоловік кидає в річку велосипед і зателефонували до поліції.
Український свідок каже, що про гучне вбивство у Берліні дізнався набагато пізніше; що спочатку побачив по якомусь телеканалу сюжет "про базу російських спецслужб у французьких Альпах", в якому майнула фотографія його мовчазного родича з Москви - якого в берлінському суді він описує як "людину військову, порядну і відповідальну за свої вчинки".
На питання, чому він вирішив дати свідчення у суді, він робить раптову заяву. Він каже, що… хоче допомогти обвинуваченому. "Я завжди поважав Вадима, - каже свідок. - Як офіцер він виконав свій обов'язок, виконав злочинний наказ". За словами свідка, він не хоче, щоб із його московського родича робили кримінального злочинця. "Відповідальність має нести Росія, а не Вадим". І підкреслює, що це суто його особистий мотив.
Адвокат обвинуваченого про інтереси України у суді
Адвокат обвинуваченого росіянина Роберт Унґер (Robert Unger) у середу, 27 жовтня, по завершенні судового засідання заявив: "Під час цього процесу дуже чітко вимальовується: Україна вкрай зацікавлена в тому, щоб суд дійшов висновку, що за цим злочином стоїть Росія. Це політичні мотиви, а може, це пов'язано з "Північним потоком-2." І ось у нас свідок, який влітку говорить у суді одне, повертається додому, робить розворот на 180 градусів і починає стверджувати протилежне. У нього є особистий мотив - довести участь Росії".
За словами адвоката, українська влада надає великий обсяг матеріалу для процесу.
Своєю чергою адвокат потерпілої сторони Йоганна Кюнне (Johanna Künne) вважає, що свідчення свідка підтверджують результати розслідування - зокрема справжню особу обвинуваченого, і те, що він пов'язаний з російськими силовими структурами. Адвокат Інга Шульц (Inga Schulz) вважає свідка "абсолютно ключовим" елементом у процесі встановлення особистості підсудного та підтвердженням того, що російська влада приховує справжню особу обвинуваченого.
Суд триватиме до 9 листопада.